Крайня права партія «Альтернатива для Німеччини» (AfD) відома українцям переважно через свої проросійські сентименти. Однак останнім часом у цій політичній силі почали звучати думки про необхідність переосмислити ставлення до Росії. Збереження симпатій до Москви може поставити хрест на політичних амбіціях «Альтернативи для Німеччини» й назавжди закрити їй шлях до влади.
14–15 листопада в Сочі відбувся симпозіум «БРІКС—Європа». У пропагандистському заході, організованому російською владою, взяли участь три представники партії «Альтернатива для Німеччини» — депутат Бундестагу Штеффен Котре, голова відділення AfD у Саксонії Йорг Урбан і депутат Європейського парламенту Ганс Нойхофф. Кількість гостей із ФРН могла бути більшою. Але депутат Бундестагу Райнер Ротфус скасував свою поїздку. Це сталося під впливом співголови AfD Аліс Вайдель, яка різко розкритикувала плани своїх однопартійців відвідати Росію.
Напередодні симпозіуму в Сочі лідерка «Альтернативи для Німеччини» заявила, що «не бачить особливої користі» від візиту, й пообіцяла суворіші внутрішні правила щодо поїздок за кордон, включно з можливими санкціями за порушення. Водночас другий співголова AfD Тіно Хрупалла підтримав поїздки своїх однопартійців до Росії. Політик заявив, що з Кремлем потрібно підтримувати діалог. Окрім того, Хрупалла стверджував, що наразі не бачить жодної загрози для Німеччини від Росії і що Польща «також може становити небезпеку для нас».
Гострі дискусії всередині партії щодо ставлення до Москви є ознакою серйозного внутрішнього розколу. Вони відображають суттєві ідеологічні відмінності між східним та західним крилом політсили. А також між прихильниками поміркованішої лінії, які виступають за співпрацю з правоцентристами, та радикалами. AfD опинилася на роздоріжжі. Від того, який шлях обере політична сила, залежать її подальші перспективи й шанси на прихід до влади.
«Альтернатива для Німеччини» вперше випередила блок ХДС/ХСС і стала лідером симпатій виборців іще навесні цього року. За останніми опитуваннями, AfD загалом зберігає перевагу над політичним об’єднанням Фрідріха Мерца, але вкрай незначну: в межах 1–2%. Здається, німецькі правопопулісти стикнулися з електоральною стелею й уже протягом тривалого часу не можуть вийти за межі 25–27%. Для порівняння, у Великій Британії Reform UK Найджела Фараджа перетнула позначку 30%, а «Національне об’єднання» у Франції має підтримку близько 35% виборців.
Нинішня «Альтернатива для Німеччини» не спроможна повторити шлях правих у інших країнах Європи через низку обмежувальних чинників. Одним із них є зовнішня політика. Партія роками створювала імідж лояльної до Москви політичної сили. У січні 2025 року під час передвиборчого з’їзду AfD відмовилася засудити російську агресію проти України. Тоді 69% делегатів не підтримали пропозиції депутата Бундестагу Альбрехта Глазера внести відповідний пункт до програми партії. Звинувачення опонентів у сентиментах до Москви та скандали зі шпигунством на користь зовнішніх сил обмежують політичні перспективи німецьких праворадикалів.
Щоб далі зростати електорально, партії потрібно збільшувати свою підтримку поза межами колишньої НДР, землі якої є оплотом правопопулістів. Навряд чи це можливо без корекції курсу. Поміркованіше західне крило AfD, здається, розуміє необхідність позбутися іміджу «троянського коня» Москви та деяких інших ознак, що відлякують виборців. Тим більше, лише зміна репутації може відчинити для правих двері до уряду.
Почесний голова політсили Александр Гауланд у нещодавньому інтерв’ю Neue Zürcher Zeitung закликав уникати проросійських ілюзій і заявив про непорушну підтримку членства країни в НАТО. На його думку, почасти сентименти до Путіна в однопартійців можна пояснити відразою до лівацької woke-ідеології та спробою знайти альтернативу. Також політик заперечив чутки, буцімто його політична сила хоче знищити ХДС/ХСС. Гауланд висловив сподівання щодо зближення з консерваторами, оскільки вбачає в них єдиного та природного союзника для формування «буржуазної коаліції».
Внутрішні дискусії в «Альтернативі для Німеччини» відбуваються на тлі серйозного розчарування в країні коаліційним урядом Фрідріха Мерца. Хоча за правоконсерваторів досі готові голосувати 25% німців, близько 70% громадян ФРН не схвалюють роботи федерального канцлера. Опитування, проведене Інститутом дослідження громадської думки (INSA), зафіксувало, що німців найбільше непокоїть економіка. 69% респондентів вважають економічну ситуацію поганою або радше поганою. До того ж 64% не задоволені стабільністю федерального уряду, 60% — станом освіти, 59% — зовнішньої безпеки й 58% — внутрішньої безпеки.
Попри обіцянки економічного відродження, економіка Німеччини перебуває в глибокій стагнації. Інвестиції в інфраструктуру та оборону наразі істотно не впливають на прискорення економічного зростання. Суперечки щодо пенсійної реформи спровокували конфлікт із молодіжним крилом ХДС/ХСС. Уряд також звинувачують в ігноруванні соціальних питань, відсутності реформ у медицині та скороченні гуманітарної допомоги.
Можливо, Фрідріх Мерц зумів би продемонструвати кращі результати, якби його не обмежувала коаліційна угода із соціал-демократами. Між правоцентристами з ХДС/ХСС і лівоцентристами з СДПН є суттєві розбіжності в поглядах на економіку, соціальну політику, боротьбу зі зміною клімату та вирішення проблем міграції. Через це уряд змушений ухвалювати компромісні половинчасті рішення, які часто не вирішують проблем. Логічно, що у значної частини розчарованих виборців із правого табору поступово виникає думка: чи не краще було б спробувати створити уряд у складі ХДС/ХСС та «Альтернативи»?
Опоненти часто таврують ідеологічну платформу «Альтернативи для Німеччини» як занадто радикальну. Радикалізм справді властивий цій політсилі. Та, з іншого боку, між AfD та ХДС/ХСС є багато точок дотику. Аналіз передвиборчих програм двох політичних сил показав, що вони збігаються на 76%. Це стосується таких важливих питань, як міграція, економіка, ставлення до атомної енергетики, підтримка традиційних цінностей. Для порівняння: спільність позицій ХДС/ХСС та СДПН становить лише 28%. Нині в Німеччині є неформальне табу на формування коаліції з ультраправими. Тому в найближчій перспективі ми не побачимо формування уряду у складі представників AfD та ХДС/ХСС. Проте категорично відкидати таку можливість у майбутньому не варто.
Хоча логіка політичного процесу спонукає AfD переосмислити захоплення Москвою, є кілька чинників, які можуть дуже ускладнити цей перехід і навіть унеможливити його. На відміну від Франції чи Великої Британії, в німецькому суспільстві проросійські настрої поширеніші. Особливо популярні вони серед східного електорату «Альтернативи для Німеччини». Лише 29% виборців AfD вважають Росію загрозою порівняно з 50% серед населення Німеччини загалом. Соціологи помітили, що серед виборців із пострадянським (російським) міграційним минулим підтримка AfD удвічі вища, ніж у загальній популяції. Тільки 36% прихильників AfD підтримують подальшу військову та фінансову допомогу Україні — проти 77% у ХДС/ХСС.
Яким шляхом піде «Альтернатива для Німеччини»? І чи вдасться їй зберегти внутрішню єдність, якщо Аліс Вайдель та її прихильники спробують здійснити ребрендинг партії та відмовитися від романтизації Росії? Поки зарано робити однозначні прогнози. Та спостерігати за процесом буде цікаво.
