Що відбувається в організмі, коли гіпофіз перестає виробляти гормони
Що відбувається в організмі, коли гіпофіз перестає виробляти гормони

Що відбувається в організмі, коли гіпофіз перестає виробляти гормони

Гіпофіз є однією з ключових залоз ендокринної системи, попри свої невеликі розміри. Він контролює діяльність щитоподібної залози, наднирників, яєчників і сім’яників, впливає на ріст, обмін речовин, водний баланс і репродуктивні функції. Коли його гормональна активність знижується, розвивається стан, відомий як гіпопітуїтаризм. Він може починатися непомітно, поступово, часто маскуючись під інші хвороби.

Причини гіпопітуїтаризму поділяють на вроджені й набуті. Найчастіше порушення виникає внаслідок пухлин гіпофіза, які здавлюють здорову тканину та знижують вироблення гормонів. Значну роль відіграють наслідки черепно-мозкових травм, нейрохірургічних операцій, а також інфекцій мозку, таких як менінгіт чи енцефаліт. Променева терапія може пошкоджувати тканини залози, а судинні порушення, зокрема крововиливи, інколи призводять до різкого падіння гормональної функції. У рідкісних випадках причинами стають автоімунні розлади або генетичні порушення розвитку.

Першими ознаками зазвичай є зміни загального самопочуття. Людина відчуває постійну втому, нестачу сил, м’язову слабкість, зниження працездатності та сонливість. Порушується концентрація уваги, виникає відчуття «туману» в голові, погіршується пам’ять. Може змінюватися настрій — від апатії до депресивних станів. Ці прояви часто списують на стрес або перевтому, однак вони можуть бути наслідком гормонального дефіциту. Гормони гіпофіза впливають на обмін речовин, тому їх нестача спричиняє зміни ваги. Можливий як набір, так і раптова втрата маси тіла без видимих причин. Шкіра стає сухою, волосся ламким, нігті більш крихкими. Холодова непереносимість та мерзлякуватість часто пов’язані зі зниженням активності щитоподібної залози через дефіцит тиреотропного гормону.

Порушення вироблення адренокортикотропного гормону впливає на роботу наднирників. У таких випадках можливе зниження артеріального тиску, запаморочення, непритомність, падіння рівня глюкози. У тяжких ситуаціях розвивається наднирникова недостатність, що загрожує життю та потребує невідкладної медичної допомоги. Гіпопітуїтаризм впливає і на репродуктивну систему. У жінок виникають порушення менструального циклу, відсутність овуляції та труднощі із зачаттям. У чоловіків знижується лібідо, можливі еректильні порушення, зменшення м’язової маси та загального тонусу. Довготривалий гормональний дефіцит у обох статей призводить до зниження щільності кісток і збільшення ризику переломів.

Недостатність соматотропного гормону у дітей викликає затримку росту, а у дорослих — зменшення м’язової маси та накопичення жирової тканини. Дефіцит антидіуретичного гормону проявляється сильною спрагою та надмірним сечовиділенням, що характерно для нецукрового діабету та швидко порушує водно-електролітний баланс. Діагностика гіпопітуїтаризму включає аналізи крові на гормони, спеціальні тести з навантаженням та магнітно-резонансну томографію гіпофіза. Лікар оцінює не лише гормони гіпофіза, а й функцію органів, які на них реагують. Самолікування в таких випадках небезпечне, адже некоректний прийом гормональних препаратів може погіршити стан. Пацієнтам із підозрою на гормональні порушення важливо регулярно відстежувати стан організму. Допоміжними засобами можуть бути тонометри для контролю тиску, електронні термометри, глюкометри та аналізатори складу тіла, які дозволяють контролювати зміни ваги та співвідношення м’язової й жирової маси. Такі прилади не замінюють лікаря, але допомагають краще орієнтуватися у власному стані між консультаціями. Негайної уваги потребують різка слабкість, непритомність, суттєве падіння тиску, стійка нудота, різкі зміни ваги або розлади менструального циклу. Чим раніше виявлений гормональний дефіцит, тим ефективніше його можна компенсувати та запобігти ускладненням.

Лікування спрямоване на усунення причини порушень і заміщення дефіциту гормонів. За наявності пухлинного утворення можливе оперативне втручання або променева терапія. У випадку інфекційної природи використовують противірусні чи антибактеріальні засоби. Основою лікування залишається замісна гормональна терапія, яку підбирають індивідуально та коригують на основі лабораторних показників і самопочуття пацієнта. Часто терапія є довготривалою або пожиттєвою.

Самостійний прийом гормональних препаратів категорично неприпустимий, адже навіть невелике відхилення в дозуванні може спричинити небезпечні наслідки. Гіпопітуїтаризм має широкий спектр проявів і може впливати практично на кожну систему організму, тому уважність до власного здоров’я та рання діагностика дають можливість зберегти якість життя та підтримати гормональний баланс.

Теги за темою
Здоров'я
Джерело матеріала
loader