"Найбільша помилка батьків": психотерапевт пояснив, як і коли говорити з дітьми про війну

Повномасштабна війна змусила українських дітей дорослішати значно швидше, ніж це відбувалося б у мирний час. Проте універсального віку, коли з дитиною «вже можна» або «ще не можна» говорити про війну, не існує. Повне ігнорування цієї теми, застерігають фахівці, може завдати дитячій психіці не меншої шкоди, ніж надмірна відвертість.

Про це заявив український психотерапевт і відомий телеексперт Олег Чабан.

Психіка дитини не працює за календарем

За словами експерта, батьки часто намагаються знайти чіткі вікові рамки: мовляв, до певного моменту про війну мовчимо, а після — все детально пояснюємо. Такий підхід є хибним.

«Не існує такого віку, коли “до цього моменту мовчимо, а після — пояснюємо”. Все залежить від внутрішньої зрілості дитини, рівня її розуміння та якості комунікації в родині», — наголошує Олег Чабан.

Якщо в сім’ї прийнято говорити про почуття, страхи, події життя, то тема війни природно інтегрується у світ дитини без різкого травматичного ефекту.

Чим менша дитина — тим важливіша присутність

Психотерапевт пояснює: з маленькими дітьми не потрібні складні пояснення чи деталі. Для них ключове — тілесна підтримка, відчуття безпеки та стабільної присутності дорослого.

Зі старшими або внутрішньо зрілими дітьми, навпаки, важливо говорити більше — про події, емоції, можливість допомагати іншим і справлятися зі своїми почуттями. Саме така модель, за словами фахівця, допомагає дитині не зламатися, а адаптуватися до реальності.

Війна і трансгенераційна травма

Олег Чабан підкреслює: нинішня війна матиме наслідки не лише для тих дітей, які переживають її зараз, а й для наступних поколінь.

«Ми вже говоримо про трансгенераційні зміни. Війна впливає не тільки на тих, хто її пережив, а й на дітей, які народяться у сім’ях людей з воєнним досвідом. Просто зараз у нас немає ресурсів для масштабних досліджень, але ці наслідки будуть відчутні», — зазначає експерт.

Спостерігати за дитиною — головне правило

Психотерапевт радить батькам уважно спостерігати за реакціями власної дитини. Діти по-різному опрацьовують інформацію: одні багато говорять, інші мовчать; хтось реагує дією, хтось замикається в собі.

Якщо дитина ставить запитання — особливо глибокі та осмислені — це сигнал, що вона вже внутрішньо працює з темою війни. У такому випадку говорити з нею не лише можна, а й потрібно.

Без жорстких деталей і новин

Водночас експерт застерігає від надмірної деталізації. Кадри руйнувань, розповіді про загибель людей та постійний перегляд новин можуть перевантажити дитячу психіку.

«Діти емоційно вразливі. Те, що дорослий може якось “переварити”, для дитини стає джерелом тривоги, кошмарів і тілесних реакцій», — пояснює Чабан.

Натомість він радить переводити емоції у дію: не зациклюватися на страху, а говорити про те, що можна зробити — допомогти, підтримати, подбати про себе й близьких.

Раніше ми розповідали, що вчителька дала пораду батькам майбутніх першокласників: мережа вибухнула суперечкою

Також, як правильно відмовити дитині в дорогій покупці: ніколи не кажіть ці фрази