"Сонце ніколи не заходить": чи врятують планетарні енергомережі від дефіциту ресурсів

Чи здатні сонячні панелі та вітряки замінити понад 80% світового споживання вуглеводнів? Поки одні економісти прогнозують транспортний колапс та переселення у "15-хвилинні міста" через дефіцит енергії взимку, інші пропонують будувати трансконтинентальні енергомережі з центром у Сахарі.

У розмові з політологом Юрієм Романенком економіст Максим Півень зазначив, що світова економіка критично залежить від базових енергоносіїв, які неможливо миттєво замістити.

"Світовий енергетичний баланс показує, скільки кожен вид дає енергії. Нафта, газ і вугілля займають 5/6 (понад 80%) енергетичного балансу. Якщо ми уявимо, що завтра по клацанню пальців вони йдуть - у нас енергії стане в шість разів менше", - зазначив Півень.

Головною вразливістю "зеленої" генерації він назвав її залежність від погодних умов та відсутність технологій тривалого зберігання.

"Зеленій енергетиці потрібна підтримка. Вітер стих - треба запустити газову турбіну. День закінчився - сонячна панель не працює, знову треба газ. Плюс питання з акумуляторами. Білл Гейтс заявляв, що вони вирішили проблему з акумуляторами до 2 тижнів (можуть тримати енергію 2 тижні). Тобто за поганої погоди тиждень протримаємося, а якщо настала зима і похолодало, сонця мало? Поки що цього не придумали", - аргументував економіст.

Через ці невирішені технологічні проблеми, на думку економіста, світові еліти вже зараз готують інфраструктуру до майбутнього енергетичного голоду. Одним із таких проявів він вважає популярну урбаністичну концепцію.

"Також є концепція "15-хвилинних міст" - підготовка інфраструктури до того моменту, коли стане менше енергії через нестачу вуглеводнів, виникнуть проблеми з транспортом, який не зможе їздити на бензині/газі", - вважає Максим Півень.

Політичний експерт Юрій Романенко не погодився з тезою про неминучий дефіцит, вказавши на глобальний вимір вирішення цієї проблеми. На його думку, локальні погодні зміни не матимуть значення, якщо людство об'єднає енергосистеми.

"Якщо континент пов'язаний системою передачі енергії. Наприклад, панелі, які розміщуються в Сахарі, передають енергію... У планетарному масштабі сонце ніколи не заходить. Якщо в різних поясах знаходяться кластери генерації (сонце, вітер, припливи), то за рахунок інфраструктури передачі енергії ти вирішуєш питання ефективності", - відповів Романенко.

Для реалізації такого мегапроєкту, додав він, потрібна лише політична воля та кооперація великих держав:

"...суб'єкти повинні бути достатньо великими, щоб кооперувати гру в різних часових поясах для того, щоб ця система працювала як єдине ціле. Тоді нестача енергії через ніч чи погоду компенсується звідти, де вона є".

Підсумовуючи, Юрій Романенко зауважив, що навіть до побудови трансконтинентальних мереж наука вже пропонує достатньо рішень, які здатні компенсувати спад нафтової епохи.

"Я просто кажу, що сама по собі теза, що цикл іде і виникне проблема... ці "милиці" вже підставляються з різних боків у вигляді електромобілів, водню, біогазу", - резюмував він, підкреслюючи, що енергетичний перехід - це не одномоментна катастрофа, а поступове впровадження нових технологічних рішень.