"Совковий капіталізм": Устенко і Романенко пояснили, чому держсектор став тягарем для бюджету

Якість державного менеджменту в Україні досягла критично низького рівня, що під час війни перетворюється на пряму загрозу національній безпеці.

В ефірі політолога Юрія Романенка економіст Олег Устенко заявив, що відсутність відповідальності та професійного відбору призвела до перетворення стратегічних активів на збиткові "годівниці".

Олег Устенко підкреслив, що головною вадою нинішньої системи є відмова від принципів меритократії на користь політичної лояльності.

"Проблема ще й у тому, що ми втратили тяглість професійного управління. Коли на посади приходять люди за принципом лояльності, а не за принципом професійної придатності (meritocracy), система починає деградувати. Це як у двигуні: якщо ви замінюєте деталі на неякісні аналоги, він спочатку чхає, а потім зупиняється", - зазначив економіст.

За словами експерта, відсутність персональної відповідальності за результат призводить до ситуації, де за кожною фінансовою втратою стоїть чиновник, який не несе жодних наслідків. "Ми маємо розуміти, що за кожною цифрою стоїть конкретна людина, яка приймає рішення. І якщо ця людина не несе відповідальності за результат, то ми отримуємо те, що маємо", - додав він.

Юрій Романенко порівняв сучасних управлінців із менеджерами початку 2000-х років, які, попри всі "нюанси", мали стратегічне бачення розвитку галузей.

"Я нещодавно згадував менеджмент початку 2000-х у деяких великих держкорпораціях. Там були люди, які, можливо, мали свої "нюанси", але вони розуміли, як працює індустрія... Вони мали стратегію на 5-10 років. А зараз у нас стратегія — "як дожити до наступного траншу", - зауважив Романенко.

Він також акцентував на відсутності реального контролю: "Нам потрібні чіткі KPI для кожного чиновника і кожного директора держпідприємства. Не виконав - на вихід. А у нас вони можуть провалювати все, що завгодно, і залишатися в кріслах роками".

Романенко навів приклад жорсткого, але точного підходу до бізнес-процесів, який практикувався раніше (на прикладі Ігоря Литовченка та "Київстару"), протиставляючи його нинішньому хаосу.

"Коли оголошувався якийсь тендер, вони приходили і казали: "Ось твоя норма прибутку, ось коридор ефективності". Вони все прораховували до копійки. Люди офігівали, бо все було викладено з математичною точністю... Це і є менеджмент. Нехай навіть жорсткий, але він працював. А в результаті ми отримали ось це убожество, на яке вже нестерпно дивитися", - підкреслив Романенко.

Експерти констатують, що утримання неефективних активів задля призначення "своїх" людей є неприпустимим під час війни.

"І це під час війни! Коли кожен мільярд - це тисячі снарядів. Це і є "совковий держкапіталізм" у найгіршому його прояві. Ми тримаємо активи, які не можемо ефективно використати, просто "щоб було" або щоб призначити туди "свою" людину... Потрібна персональна фінансова, а іноді й кримінальна відповідальність за відверто шкідливі рішення", - підсумував Олег Устенко.