Ердоган став "ключем" до сирійського ресурсу для України - Романенко

Дипломатичне турне Володимира Зеленського, під час якого він спершу відвідав Туреччину для зустрічі з Реджепом Таїпом Ердоганом, а вже потім вирушив до Сирії, є ретельно спланованою багатоходівкою, де Анкарі відведена одна з ключових ролей.

Про це повідомив політолог Юрій Романенко у своєму моноефірі.

Експерт переконаний, що така послідовність візитів зовсім не є випадковою. Туреччина має колосальний військовий, політичний та економічний вплив на сирійські процеси і є одним із головних вигодонабувачів від повалення режиму Асада. Тому будь-які серйозні домовленості Києва з новим сирійським керівництвом мають бути обов'язково узгоджені з Анкарою.

"Звернемо увагу, що він поїхав після того, як зустрівся з Ердоганом. І це не випадково, тому що на Сирію Ердоган і Туреччина має величезний вплив. Вони були одними з вигодонабувачів цього зміщення балансу, коли змістили Асада і йому довелося втікати в Росію", - зазначив Юрій Романенко.

Головний інтерес полягає у забезпеченні складної логістики. Якщо Україна дійсно планує масово залучати сирійських військових фахівців до лав своїх Збройних сил, зробити це без територіального та організаційного сприяння Туреччини буде практично неможливо.

"Очевидно, що логістика із Сирії може бути там зокрема і через Туреччину. Це об'єктивно, там по карті подивишся і все зрозуміло", - пояснив політолог.

Він припускає, що за зачиненими дверима Зеленський і Ердоган обговорювали саме механізми такого безперешкодного транзиту людських та інших ресурсів.

Для самої Туреччини така співпраця також є надзвичайно вигідною. Анкара роками потерпає від проблеми біженців та озброєних угруповань поблизу своїх південних кордонів. Можливість легально та організовано відправити тисячі людей з військовим досвідом подалі від своєї території - це шанс стабілізувати внутрішню безпеку.

"Туреччина, звичайно ж, теж була б зацікавлена в тому, щоб прибрати зі своїх кордонів людей, які мають багато ось цього ось військового досвіду і яким нікуди прикластися на даному етапі", - зазначив Романенко.

Таким чином, формується взаємовигідний трикутник інтересів між Києвом, Анкарою та Дамаском.

"Туреччина для нас могла б стати наріжним елементом у нашій європейській грі. Сама по собі Україна потреби Європи в безпеці повністю не закриє, але разом із Туреччиною - може. Туреччина закрила б "дірки" по Африці та Близькому Сходу, Україна - по Східній та Північній Європі. Військово-технічний альянс України з Туреччиною та Польщею створює костяк для захисту ЄС", - наголосив Романенко.