/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F33%2F59dcf907a48c5bf6886d0a08e11f69ed.jpg)
Чітка та продумана стратегія: Романенко про економічне диво Туреччини
Економічне диво Туреччини, яка змогла наростити свій валовий внутрішній продукт з 238 мільярдів доларів у 2002 році до понад одного трильйона доларів у 2024 році, є результатом чіткої та продуманої стратегії. Держава вміло використала своє географічне положення, щоб стати головним промисловим і логістичним плацдармом для західних транснаціональних корпорацій.
Про це повідомив політолог Юрій Романенко у моноефірі.
За словами політолога, ключовим фактором успіху стала грамотна інтеграція в європейський економічний простір. Замість того, щоб просто відкривати свої кордони для імпорту, Анкара створила такі умови, за яких світовим автогігантам стало вигідніше будувати гігантські заводи безпосередньо на турецькій території. Це забезпечило країну сотнями тисяч робочих місць та шаленим притоком технологій.
"Коли турки укладали митний союз із Європейським Союзом, то вони думали насамперед про те, що будуть туди експортувати і який доступ матимуть на ринки країн Євросоюзу. Відповідно, західні транснаціональні корпорації, які йшли туди, такі як Toyota, Fiat або Ford, робили це виходячи з того, що намагатимуться прориватися на європейський ринок", - зазначив експерт.
Політолог звернув увагу на разючий контраст промислового розвитку України та Туреччини протягом останніх десятиліть. Якщо на початку дев'яностих років український автопром мав колосальну фору та потужну виробничу базу, то сьогодні лідерство на світовій арені повністю перейшло до турецьких партнерів. Завдяки послідовній економічній політиці тамтешні заводи нині демонструють феноменальні обсяги випуску продукції, залишаючи колишніх конкурентів далеко позаду.
"Наприклад, завод Ford в Ізміті виробляє 245 тисяч автомобілів на рік, маючи 10 тисяч співробітників. Україна на старті незалежності виробляла близько 400 тисяч автомобілів, а Туреччина на її тлі не виробляла практично нічого в дев'яності роки. Але за останні тридцять років з копійками нашої незалежності їхня ситуація помінялася абсолютно дзеркально", - повідомив Романенко.
Аналітик зазначив, що турецький уряд застосував системний підхід до розвитку суміжних галузей. Не маючи великих запасів власних енергоносіїв, країна сфокусувалася на їх глибокій переробці. Створення індустріальних парків та перетворення морських портів на центри хімічної промисловості дозволило залишати найбільшу додану вартість всередині держави.
"Хімічна промисловість у Туреччини дуже серйозна, і ті, хто плавали по Мраморному морю, спостерігали ці величезні хімічні заводи в регіоні. Не випадково турки, які не мали власної нафти і газу до останніх кількох років, робили все для того, щоб стати центром нафтопереробки та газопереробки. Вони чудово розуміли, що на цьому піднімається маржинальність, і тому не тягнули з усіх боків до себе ці нафтопроводи та газопроводи", - пояснив Романенко.
Політолог звернув увагу на те, що стратегічна перевага Туреччини формується завдяки створенню замкнених циклів виробництва з високою доданою вартістю. Розбудована логістична інфраструктура дозволяє країні не просто слугувати транзитною зоною для чужих енергоносіїв, а перетворювати їх на високомаржинальну продукцію для глобальних ринків. Аналогічний протекціоністський підхід уряд застосовує і до інших критично важливих галузей, максимально стимулюючи локалізацію заводів. Це гарантує державі стабільний експортний дохід, а населенню - безперебійний доступ до життєво необхідних товарів за доступними цінами.
"Маючи розвинену портовую логістику, переробивши нафту і газ, вони можуть далі відправляти продукти хімічної промисловості в Європу або інші країни. Крім того, у них хороша фармацевтика, вони стежать за тим, щоб вироблялися ліки всередині. Тому багато препаратів у них у кілька разів дешевші, ніж у нас, що робить цю сферу вкрай вигідною", - підкреслив політолог.
Експерт акцентував, що сьогодні в Туреччині присутні практично всі світові гіганти технологічного та консалтингового секторів, від Amazon до міжнародних аудиторів. Експорт країни зріс у чотири рази, сягнувши близько 130 мільярдів доларів.

