Невиліковна хвороба обірвала життя: обличчя українського джазу покинуло світ

Ранній вечір 20 травня перетворився на траур для української музичної сцени, коли Київська муніципальна академія музики імені Р. М. Глієра повідомила про смерть Олексія Саранчіна. Ця новина миттєво облетіла мережу, викликавши хвилю скорботи серед його колег, студентів та шанувальників. Повідомлення на фейсбук-сторінці навчального закладу стало шоком, розкривши трагічну причину — раптовий важкий інсульт.

Олексій «Льопа» Саранчін, якому було 54 роки, народився у Харкові. Його музичний шлях розпочався в дитячій музичній школі №9, продовжився у Харківському музичному училищі імені Бориса Лятошинського, а згодом — у Харківській консерваторії по класу фортепіано. Від 2002 року він присвятив себе педагогічній діяльності, працюючи старшим викладачем по класу спеціального фортепіано в Київській муніципальній академії музики імені Р. М. Глієра. Його студенти та колеги згадують про нього як про митця з бездоганним художнім смаком та великим серцем.

Протягом багатьох років музикант був активним учасником української музичної арени. З 1996 року він грав у джазовому колективі «Схід-Side», а у період з 2005 по 2011 роки приєднався до гурту «Танок на майдані Конґо», де його знали як Льопу. Участь у проекті Святослава Вакарчука «Вночі», що складався зі спокійних джазових композицій, також стала яскравою сторінкою його творчості. Його майстерність, втілена в партіях фортепіано та перкусії, завжди відзначалася винятковим професіоналізмом.

Лікарі до останнього боролися за життя Олексія Тарасовича, а близькі, колеги та друзі сподівалися на диво. Усі вірили, що його неймовірна життєва сила допоможе йому подолати хворобу. Проте, як зазначили у КМАМ, дива не сталося. Україна втратила одного з найталановитіших джазових піаністів – Маестро, чиї пальці творили магію на клавішах.

Його внесок у розвиток джазового мистецтва визнаний неоціненним, а творча та педагогічна праця залишила глибокий слід у серцях тих, хто його знав. Музикант співпрацював з багатьма відомими українськими та закордонними митцями, серед яких були Святослав Вакарчук, Христина Соловій, Дмитро Александров, а також міжнародні зірки джазу Філіп Ванклес (Франція) та Майкл Діз (США). У 2018 році він створив джазовий проєкт Blue Horse, а у 2014 році – саундтрек до короткометражного фільму Іллі Ноябрьова «Птах кольору ультрамарин».

Олексій Саранчін був не лише виконавцем, а й популяризатором джазової музики. Він брав участь в авторських проєктах Олексія Когана «Тема з варіаціями. Live», «Теми з варіаціями. Talking Jazz» та «Jazz з Олексієм Коганом», а також у програмі «Гра в слова і не тільки» на телеканалі ТВі. Його сценічне ім'я «Льопа» стало символом професіоналізму та щирості для багатьох слухачів і колег.

Музикант регулярно виступав у складі Kiev Big Band, Dennis Adu Big Band та квінтету «Дудко». Його творчість як композитора, аранжувальника та соло-піаніста відображена на сторінках «Український Музичний Світ». Він був постійним учасником власного квартету, демонструючи віртуозність та імпровізаційний хист на фортепіано разом з Віктором Павелком (саксофон), Олександром Ємцем (контрабас) та Романом Яковчуком (барабани).

На звістку про смерть Олексія Саранчіна відреагував лідер гурту "Океан Ельзи" Святослав Вакарчук. У своєму інстаграмі він написав: «Пішов в інший світ Олексій Саранчін. Прекрасний музикант. Слухаю вночі. Дякую за магію, Льоха».

Учасники гурту "Танок на майдані Конґо" також висловили свою скорботу, зазначивши, що грати з Саранчіним було «вищою насолодою та нагородою», що можна побачити у їхньому дописі: Допис, поширений Танок на майдані Конґо (@tnmkongo).

Світла пам'ять про Олексія Саранчіна, як про видатного музиканта, надійного друга і шляхетну людину, назавжди залишиться з усіма, хто цінував його талант і доброту. Його внесок у музичне мистецтво України продовжуватиме надихати нові покоління митців, а його музика звучатиме в серцях шанувальників, зберігаючи пам'ять про його винятковий дар.