Історичне повернення: лідера ОУН Андрія Мельника перепоховали на українській землі

Ранок 25 травня 2024 року став свідком історичної події, що об'єднала українське суспільство. На Національному військовому меморіальному кладовищі під Києвом, згідно з військовим поховальним ритуалом, відбулася церемонія перепоховання останків лідера ОУН Андрія Мельника та його дружини. Це стало першим почесним перепохованням борця за незалежність України на території Національного військово-меморіального комплексу (НВМК).

Шлях праху подружжя Мельників до України розпочався 21 травня, коли останки полковника Андрія Мельника, який очолював ОУН у 1938-1964 роках, та його дружини Софії Федак-Мельник були повернуті на Батьківщину. Труни урочисто внесли через державний кордон України на руках, що символізувало глибоку повагу та вдячність.

Протягом трьох днів, з 22 по 24 травня, у Патріаршому соборі Воскресіння Христового УГКЦ відбувалися заупокійні богослужіння, де українці мали змогу вшанувати пам'ять видатного діяча та його дружини. Цей період став часом глибокої молитви та осмислення історичної спадщини, яку залишило після себе подружжя.

На урочистій церемонії перепоховання були присутні вищі посадові особи держави, зокрема президент України Володимир Зеленський, третій президент України Віктор Ющенко, прем'єр-міністерка України Юлія Свириденко, керівник Офісу президента Кирило Буданов, голова Верховної Ради України Руслан Стефанчук, міністерка у справах ветеранів України Наталія Калмикова та міністр закордонних справ України Андрій Сибіга. Їхня присутність підкреслила національне значення події.

Президент Володимир Зеленський зазначив, що повернення Мельника в Україну не викликало розбрату, навпаки, об'єднало націю у вдячності до тих, хто присвятив життя служінню Україні. Суспільне повідомляє, що під час поховальної церемонії президент заявив: «Людей, що могли бути з різних частин політичного спектра і чия доля не була простою, але кого об'єднували віра в Україну, сила битись заради неї й прагнення бачити Україну незалежною. Таких величних постатей, які сьогодні спочивають не вдома, а волею історичної несправедливості розкидані по світу. … І усі вони заслуговують і точно хотіли б бути вдома».

Андрій Мельник був не тільки лідером ОУН, але й полковником армії УНР, співзасновником Української військової організації (УВО) та крайовим комендантом. За свою активну українську діяльність у 1924 році він був заарештований та провів п'ять років у польських тюрмах. Після загибелі Євгена Коновальця у 1938 році Мельник очолив Провід українських націоналістів, керуючи більш поміркованою частиною ОУН. Під час Другої світової війни він перебував у Берліні, а пізніше був ув'язнений у концтаборі Заксенгаузен нацистською Німеччиною.

Після звільнення Мельник проживав у Люксембурзі, де помер 1 листопада 1964 року та був похований на міському цвинтарі Бонвуа. Президент Володимир Зеленський оголосив про початок процесу повернення та перепоховання на Батьківщині українських діячів, які боролися за незалежність держави та поховані за кордоном. Його заступниця Ірина Верещук повідомила, що триває робота над законопроєктом про Пантеон героїв, який визначить критерії для таких перепоховань. Олександр Алфьоров, голова Українського інституту національної пам'яті, заявив, що відомо понад 11 тисяч українців, похованих за кордоном, чиї останки заслуговують на повернення додому.

"Коли ми повертали в Україну полковника Андрія Мельника і його дружину Софію через Закарпаття та ще пів країни у нашу вільну столицю, у Київ, на цьому шляху не було розбрату, який так часто раніше збивав нас, збивав Україну", – підкреслив Володимир Зеленський. Про це повідомляє "Інтерфакс-Україна".

"Надзвичайно символічно, що наші українські герої сьогоднішні, які вирвали Україну з російських рук у повномасштабній війні, назавжди будуть спочивати поруч з українцями з попередніх поколінь, хто теж діяв, щоб Україна була саме такою, щоб Україна була собою, щоб Україна була вільною", – додав президент.

Перепоховання Андрія та Софії Мельників є важливим кроком у відновленні та вшануванні національної пам'яті, підкреслюючи нерозривний зв'язок між минулими та сучасними поколіннями борців за незалежність України. Ця подія також знаменує початок ширшої ініціативи з повернення додому інших видатних українських діячів, що дозволить нації зберегти свою історію та висловити шану тим, хто формував її незалежність.