Міф розвіяно: експерти викрили справжні наслідки удару "Орєшніка" по Білій Церкві

Навесні, 24 травня, російські війська здійснили запуск балістичної ракети середньої дальності "Орєшнік" з полігону Капустін Яр. Цей удар, спрямований на Білоцерківщину Київської області, мав стати сигналом "відплати", як заявляло Міністерство оборони РФ. Однак, незважаючи на гучні заяви, реальні наслідки на місці події викликали більше запитань, ніж відповідей про заявлену "кінетичну" руйнівність ракети.

Після влучання ракети у Білій Церкві в гаражному кооперативі виникла пожежа, внаслідок якої згоріли три гаражні приміщення. Звичайнісінька пожежа та локальні руйнування були далекими від тих катастрофічних наслідків, які прогнозувала російська пропаганда. Президент України Володимир Зеленський, коментуючи удар, наголосив на значущості міжнародної підтримки та захисту миру.

Експерти, серед яких авіаційний фахівець Костянтин Криволап, одразу ж піддали сумніву військову доцільність та точність атаки. Вони зазначили, що ураження гаражів навряд чи можна вважати ударом по стратегічному об'єкту. Також Криволап звернув увагу, що така кількість балістичного озброєння мала б спричинити значно масштабніші наслідки, ніж ті, що були зафіксовані, хоча збитки у Києві того дня були значними.

Аналізуючи місце влучання у Білій Церкві, фахівці Defense Express встановили, що кінетична пробивна дія ракети сягає приблизно 2 метрів у глибину при діаметрі вхідного отвору близько 3 метрів. Ці параметри суттєво розвінчали російські міфи про "унікальність" "Орєшніка" та його здатність пробивати глибокі укриття вольфрамовими кінетичними елементами. Розміри вирв, залишених елементами "Орєшніка" у звичайному ґрунті, відповідають тим, які спостерігалися у Дніпрі та Львові, що свідчить про відсутність нової бойової частини.

Орієнтовна енергія зіткнення, виходячи з розмірів вирв, становить близько 220–400 МДж, що приблизно дорівнює вибуху 52–95 кг у тротиловому еквіваленті. Цікаво, що один "Орєшнік", який містить 36 блоків, за потенційними руйнуваннями умовно відповідає удару 36 "Шахедів" з посиленою бойовою частиною. Проте характер ураження принципово різний: "Шахед" має фугасний та уламковий ефект, тоді як кінетичний удар "Орєшніка" не створює первинних та вторинних уламків. Наразі російські пропагандисти активно поширювали у свою чергу нові заяви про те, що ракета нібито оснащена вольфрамовими кінетичними бойовими елементами, здатними пробивати глибокі укриття, внаслідок чого наслідки на поверхні виглядають незначними.

Таким чином, третє застосування БРСД "Орєшнік" не показало помітних результатів, викликавши сумніви навіть серед частини російського населення. Хоча Росія планує у 2026 році зібрати лише п’ять таких ракет, виробництво 36 "Шахедів" займає близько 8 годин, що підкреслює різницю у ефективності та швидкості виробництва цих видів озброєнь.

Начальник управління комунікацій Повітряних Сил ЗСУ Юрій Ігнат підтвердив, що ракета "Орєшнік" розпалася в повітрі на кілька бойових блоків, що впали в районі Білої Церкви. Відеоматеріали засвідчили падіння шести касет із суббоєприпасами, що вказує на серйозність російських спроб залякати українське населення. Сумніви щодо точності окремих ударів висловив також авіаексперт Костянтин Криволап у коментарі 24 каналу, зазначивши, що незрозуміло, чи була Біла Церква плановою ціллю, чи ракета відхилилася. Криволап наголосив, що лише влучання біля метро "Лук'янівська" можна було б пояснити спробою вразити завод "Артем", тоді як інші удари не вкладалися в логіку, як раніше повідомляв Главред.

Раніше російські пропагандисти поширювали заяви про нібито наявність у "Орєшніка" вольфрамових кінетичних бойових елементів, здатних пробивати глибокі укриття, через що наслідки на поверхні, мовляв, виглядають незначними. Проте, аналіз місця удару спростував ці твердження, підтвердивши, що "Орєшнік" не несе нової бойової частини і його пробивна дія обмежена. Це свідчить про те, що реальні результати атак не підтверджують заявлені Москвою характеристики, а психологічний ефект був радше провальним.

Історія з "Орєшніком" яскраво демонструє глибоку безодню між пропагандистськими обіцянками та суворою реальністю, залишаючи по собі більше запитань, ніж впевненості у військових можливостях Росії.