У Європі починають думати, що Путін розширить війну за межі України

Росія не може досягти прориву на полі бою в Україні та у відповідь посилює удари по Києву. Водночас у європейських столицях дедалі більше побоюються, що російський диктатор Владімір Путін може спробувати розширити війну за межі України та втягнути в неї Європу, пише The Wall Street Journal.

Хоча такі побоювання виникали й раніше, останні події зробили ці ризики більш актуальними. Кілька європейських посадовців у сфері нацбезпеки заявили, що Росія може спробувати перевірити єдність НАТО, атакувавши одну з країн Балтії, шведські чи данські острови в Балтійському морі або території Альянсу в Арктиці.

«За останні два роки ситуація з безпекою в Європі стала гіршою, і ми бачимо, що Росія готова йти на більші ризики у своїх гібридних діях, додаючи до них і прямі силові елементи. Ми розуміємо, що маємо посилювати свої можливості для стримування та захисту від Росії», — заявив міністр оборони Швеції Пол Йонсон.

Європейські посадовці вважають, що заяви американського президента Дональда Трампа про можливий вихід США з НАТО та скорочення американських військ у Європі послабили механізм стримування. Також там побоюються, що Росія може скористатися ситуацією вже протягом найближчого року, оскільки наслідки війни з Іраном і стрибок цін на нафту здатні спричинити нові політичні кризи в Європі та посилити ультраправі сили, які закликають відновити закупівлі російських енергоносіїв і припинити допомогу Україні.

«Ми знаємо, що Росія хоче поставити під загрозу всю європейську систему безпеки, тому є всі причини залишатися надзвичайно пильними, продовжувати підтримувати Україну і, звичайно, продовжувати переозброєння Європи», — заявив міністр у справах Європи Франції Бенжамен Хаддад.

Видання пише, що представники розвідки та військові з кількох європейських країн заявили, що наразі немає ознак підготовки Росії до перекидання військ або техніки для ударів по країнах Балтії чи інших територіях за межами України. Водночас, за їхніми словами, у найближчі місяці Путін може опинитися перед складним вибором через великі втрати.

За оцінками західних розвідок, російська армія щомісяця втрачає майже 35 тисяч військових, і Кремль уже не встигає поповнювати ці втрати новими бійцями. Продовжувати війну в нинішньому темпі Росії незабаром стане складно без примусової мобілізації, якої після одноразового призову 300 тисяч військових у 2022 році більше не проводили.

«Якщо проводити мобілізацію для цієї війни, це означатиме визнання того, що перемоги немає. Тому може настати момент, коли Росія спробує посилити конфлікт, щоб виправдати мобілізацію. І це дуже небезпечний момент. Ніхто не знає, що саме задумав Путін, але не можна виключати, що він захоче піти далі та змінити нинішній характер цієї війни», — заявила головна представниця Європейського Союзу з питань зовнішньої політики та безпеки Кая Каллас.

WSJ зазначає, що попри труднощі, з якими Росія стикається на полі бою, ознак зміни головної мети Путіна — встановити контроль над усією Україною та змінити баланс сил у Європі — наразі немає. Заступниця міністра закордонних справ України Маріана Беца заявила, що Росія може змінювати тактику, однак її стратегія та цілі залишаються незмінними, і сама по собі вона не зупиниться.

Після обрання Трампа офіційна риторика Росії щодо США стала більш стриманою, однак Європейський Союз, який зараз є найбільшим союзником України, у російському дискурсі й надалі подають як головного ворога, якого потрібно покарати або знищити.

«Росія явно розглядає Європейський Союз як загрозу своїй системі управління, яка ґрунтується на пригніченні та страху. Зрештою, їхня мета — знищити Європейський Союз. І ми не повинні мати жодних ілюзій з цього приводу, оскільки вони не хочуть мати великого, потужного та об’єднаного демократичного блоку на своєму порозі», — заявив комісар ЄС з питань демократії, справедливості та верховенства права Майкл Макграт.

Видання пише, що під час нещодавніх військових навчань українські підрозділи безпілотників змогли швидко завдати поразки значно більшим силам НАТО. Водночас російська армія також має великий досвід використання дронів і подібне оснащення, тому у можливому протистоянні з європейськими арміями Росія може діяти успішніше, ніж у війні проти України, особливо якщо США не нададуть швидкої допомоги.

Для переходу до такої ескалації Росії спершу доведеться поповнити свої збройні сили. Директор Естонської служби зовнішньої розвідки Каупо Росін заявив, що технічно мобілізацію провести можливо, оскільки система для цього вже налагоджена, однак такий крок може створити серйозний внутрішній тиск і спричинити непередбачувані наслідки, тому для Путіна це буде ризикованим рішенням.

«Проблеми всередині Росії починають накопичуватися: невдачі на полі бою, фінансова ситуація та глибокі удари України, які впливають не тільки на економіку, а й на людей», — сказав Росін.

Тим часом Норберт Реттген, який є одним із провідних німецьких парламентарів, заявив, що для Путіна ідея вийти з глухого кута у війні проти України через розширення бойових дій на країни НАТО в Балтії може виглядати привабливою, але водночас дуже небезпечною. Після недостатніх успіхів у війні проти України втягування у конфлікт ще одного сильного супротивника стало б для очільника Кремля великим ризиком.

«Однак Путін відомий тим, що готовий іти на великі ризики. Попри всі мої сумніви, ми маємо враховувати, що він діє ірраціонально та схильний до ескалації», — додав він.

Раніше голова військового комітету НАТО адмірал Джузеппе Каво Драгоне заявляв, що Росія залишається головною загрозою для Альянсу, однак не варто забувати й про терористичні угруповання.

«Ми повинні чітко усвідомлювати, що на нас чекає в майбутньому. Ми передбачаємо подальше нарощування російської військової машини. Ми будемо протистояти цьому, розвиваючи наші можливості – тобто все те, що ми плануємо закупити та придбати в найближчій і довгостроковій перспективі», — наголошував Драгоне.

Європа досі сперечається про те, чи буде війна, і саме тому рухається до поразки. Валерій Примост у статті «Привид нового Варшавського договору: коли Європа обирає страх замість сили» аналізує можливі сценарії європейського майбутнього, і оптимістичного серед них немає.