/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F33%2Fc5cb1203e1aff01dc856db373077f002.jpg)
NYT: Трамп загруз у трьох війнах одразу - Україна, Іран і Газа
Президент США Дональд Трамп звик до швидких і ефектних перемог, але зараз опинився у глухому куті одразу на трьох напрямках - в Україні, Ірані та Газі. До такого висновку дійшов оглядач The New York Times Девід Сенгер.
Як передає "Хвиля", про це йдеться у статті The New York Times.
За словами автора, Трамп любить, коли воєнні та дипломатичні перемоги даються швидко, чисто й остаточно. На столі в Овальному кабінеті він тримає моделі бомбардувальників B-2, які майже рік тому за одну ніч уразили три іранські ядерні об'єкти. На початку нинішнього конфлікту з Іраном президент часто згадував "ідеальний сценарій" Венесуели - усунути неугодного лідера одним рейдом спецназу й посадити замість нього проамериканського наступника.
Однак тепер, пише Сенгер, настала "фаза глухого кута". Війна з Іраном - найочевидніший приклад. Оголошуючи 7 квітня припинення вогню, Трамп заявив, що умовою стане "повне, негайне й безпечне відкриття" Ормузької протоки. Цього не сталося. Навіть якщо торгівля через протоку відновиться, доля іранської ядерної та ракетної програм залишається там само, де була в лютому - у затяжних переговорах, які адміністрація обіцяє "обмежити в часі", імовірно, 60 днями.
Більшість експертів з Ірану очікують, що Тегеран намагатиметься розтягнути переговори на місяці чи роки - як це було за попередніх адміністрацій. Іранці відчувають небажання Трампа відновлювати бойові дії, вкрай непопулярні всередині США.
"Він намагався бомбити Іран, намагався блокувати Іран, намагався тиснути на Іран - і застряг", - так підсумував ситуацію колишній радник президента Байдена з нацбезпеки Джейк Салліван.
Окрема історія - війна в Україні, яку Трамп колись обіцяв завершити за 24 години. Через 16 місяців після інавгурації він майже не згадує про неї, а держсекретар Марко Рубіо нещодавно поскаржився, що втомився марнувати час на нескінченні переговори.
Росіяни, за даними співрозмовників видання, дали зрозуміти, що їм набридли періодичні візити спецпосланця Стіва Віткоффа та зятя Трампа Джареда Кушнера. У Москві хочуть стабільного дипломатичного процесу з робочими групами й регулярними зустрічами, а також американського посла - ця посада порожня вже майже рік.
Водночас українці почуваються впевненіше. Їхні далекобійні дрони та ракети дістають углиб території РФ, б'ючи по енергооб'єктах, заводах і лабораторіях, а часом і по цілях у Москві. Одна з керівниць британської розвідки Енн Кіст-Батлер минулого тижня заявила, що в цій війні загинуло майже пів мільйона російських солдатів - війну Путін сподівався завершити за тижні.
Сам Трамп в інтерв'ю NYT у січні визнавав, що недооцінив складність завдання. "У мене були випадки, коли я вже все владнав із Путіним, а Зеленський не йшов на угоду, що мене шокувало. Бували й зворотні ситуації. Думаю, тепер обидва хочуть домовитися, але побачимо", - сказав він.
Колишній американський дипломат Томас Грем вважає, що конфлікт "дозрів для завершення": настрої в Москві змінилися, фронт заморожений, економічні проблеми РФ наростають. За його словами, у Кремлі вже думають радше про те, "як подати це як перемогу". Але дієвого переговорного процесу досі немає.
Третій тупик - Газа. Прилетівши до Ізраїлю святкувати звільнення останніх живих заручників, Трамп захоплено говорив про план із 20 пунктів: роззброєння ХАМАС, міжнародні стабілізаційні сили й перетворення сектору на територію зі скляними хмарочосами та курортами. Через вісім місяців ХАМАС так і не роззброївся, палестинці досі живуть у наметах, а прем'єр Біньямін Нетаньягу оголосив, що армія розширить контроль приблизно до 70% анклаву.
На думку низки експертів, причина - у нерозумінні природи американської могутності. Як висловився один із близьких помічників Трампа, руйнувати ядерні об'єкти з повітря - це те, що США роблять найкраще, а контролювати політичні процеси в таких країнах, як Іран, Росія та Україна - найгірше.
"Зовнішня політика зазвичай є тривалою і складною справою. Трамп не перший президент, який уявляв собі швидкі й прості рішення складних проблем. Але різницю часто робить саме послідовне управління й доведення справи до кінця, а не гучна та ефектна заява", - зазначив екскерівник апарату сенатора Джона Маккейна, голова Центру нової американської безпеки Річард Фонтейн.

