93% укриттів з недоліками: Україна постала перед системною проблемою цивільного захисту

Історія системних проблем з укриттями тягнеться з літа 2023 року, коли трагедія біля зачиненого сховища в Києві, під час якої загинули люди, привернула увагу до критичного стану цивільного захисту. Тоді державна ревізія визнала непридатними майже 33% захисних споруд по країні. У відповідь на скандал, влада посилила відповідальність для балансоутримувачів, а Кабінет Міністрів зобов'язав тримати укриття відчиненими цілодобово. Проте, як виявилося, ці заходи не змогли повністю вирішити проблему.

Нещодавно Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець представив результати масштабного моніторингу, що охопив 1066 об'єктів у різних регіонах України. Аналітичний звіт під назвою «Стан та функціональність укриттів в Україні» виявив, що лише 80 із цих об'єктів не отримали жодних зауважень. Це означає, що 991, або 93% перевірених сховищ, мали суттєві недоліки, отримавши рекомендації щодо їх усунення. Загалом було надано 3996 рекомендацій.

Пан Лубінець відзначив, що Закарпатська область очолила «антирейтинг порушень» із 9,2 зауваженнями в середньому на об'єкт. Слідом за нею йдуть прифронтові Херсонська та Запорізька області, де було зафіксовано 5,4 та 4,6 зауважень відповідно. Серед головних проблем — захаращеність приміщень, відсутність вентиляції, освітлення та води. Особливо критичним виявився повний провал інклюзивності, оскільки понад 37% споруд є недоступними для людей з інвалідністю, а рекомендації з доступності для осіб з інвалідністю є найменш виконуваними.

Однією з ключових причин катастрофічного стану укриттів є фінансовий тупик у житловому секторі. Дмитро Лубінець розкритикував розподіл мільярдних субвенцій, які виділяються виключно школам та критичним об'єктам. На шкільні укриття у 2025 році було виділено 6,2 млрд грн, у 2026 році – 5 млрд грн, а на критичну інфраструктуру спрямовано понад 6 млрд грн з резервного фонду. При цьому на публічно доступні укриття, куди люди біжать з вулиці під час тривоги, державного фінансування немає взагалі. За його висловом, ОСББ (Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку) змушені виконувати функцію державного захисту населення власним коштом, стаючи «цапами-відбувайлами» за стан укриттів.

За даними звіту, на початок 2026 року в Україні нараховувалося 66 574 укриття різних типів, загальною місткістю близько 16,5 мільйона осіб. Тим часом, більшість шкільних укриттів, хоча й існують, часто недоступні для населення поза навчальним процесом і не відображаються у застосунку «Дія», випадаючи із системи загальнодоступних сховищ. У Києві, наприклад, мешканці частіше обирають метрополітен як укриття, ніж підвальні сховища. Під час нічної атаки на Київ 2 червня на станціях метро перебували понад 41 000 людей, що є найбільшою кількістю з 2024 року. В той же час, в Офісі Омбудсмана оприлюднили звіт про стан цивільного захисту на презентації, зазначивши, що ці проблеми мають системний характер і пов'язані з недосконалістю системи контролю та фінансування.

Ця ситуація особливо актуалізується на тлі масштабних комбінованих ударів Російської Федерації по цивільних об'єктах, коли укриття мають бути не формальністю, а реально працюючим механізмом захисту. Після однієї з таких атак загинула жінка, яка з дітьми бігла до укриття, що підкреслює критичну важливість функціонуючих і доступних сховищ.

Відтік населення з України через війну спричинив зменшення активності на ринку нерухомості, а також вплинув на фінансове становище ОСББ, які стикаються зі значними викликами у зібранні внесків для утримання будинкових систем, включаючи укриття. Це створює додаткове навантаження на мешканців, які часто є єдиними джерелами фінансування функціонування та ремонту сховищ. Згідно з дослідженням, 49% киян вважають безпеку пріоритетною для міської влади.

Крім житлового фонду, проблеми також зачіпають інші об'єкти. Наприклад, у Києві внаслідок нічної атаки було пошкоджено п'ять дитячих садків, чотири школи, коледж і профтехучилище. Це свідчить про повсюдний характер уразливості цивільної інфраструктури, де належне функціонування укриттів є питанням першочергової важливості для збереження життя та здоров'я сотень тисяч громадян.

Дмитро Лубінець, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, підсумував ситуацію: «На публічно доступні укриття — ті, куди людина біжить з вулиці під час тривоги — державного фінансування немає взагалі. ОСББ, яке збирає внески з мешканців на ремонт під'їздів, змушене власним коштом виконувати функцію державного захисту населення. Кодекс зобов'язує. Але ні нормативу витрат, ні права на компенсацію, ні механізму підтримки не існує. Тобто по факту — держава перекладає відповідальність: ОСББ стали „цапами-відбувайлами“ за стан укриттів».

"Після таких ночей особливо гостро розумієш: укриття – це не формальність. А те, що має бути доступно та реально захищати", – наголосив Омбудсмен, підкреслюючи життєву важливість функціональних сховищ.

Історія українських укриттів — це повчальний урок про те, як недофінансування та системні проблеми можуть призвести до катастрофічних наслідків. Забезпечення безпеки громадян є пріоритетом, який вимагає не лише декларацій, але й комплексних рішень, що включають прозоре фінансування та ефективну координацію всіх ланок цивільного захисту, щоб уникнути подальших трагедій.