Кібербомба вже існує: чому Ніл Фергюсон чекає на удар Китаю по Тайваню

Історик Ніл Ферґюсон опублікував робочу статтю Гуверівського інституту про те, що перегони ШІ вийшли з-під контролю одразу на двох рівнях: між жменькою американських компаній та між Вашингтоном і Пекіном. ШІ-лабораторії він порівнює з п'ятьма мафіозними родинами з "Хрещеного батька", а модель Mythos від Anthropic називає кандидатом у "кіберядерні бомби". Війна в Україні для Ферґюсона - перший доказ того, що ШІ робить зброю смертоноснішою: втрати на фронті він називає винятково високими за історичними мірками. Головний прогноз похмурий: що довше Китай відстає, то вищою для нього є спокуса випереджального ходу проти Тайваню. Вихід історик бачить у новій розрядці - контролі над ШІ-озброєннями за ядерним зразком.

---

Штучний інтелект і глобальна безпека

Ніл Ферґюсон Старший науковий співробітник (Milbank Family Senior Fellow), голова Робочої групи з прикладної історії, Гуверівський інститут, Стенфордський університет

Hoover Institution, History Working Paper 202601 2 червня 2026 року

Анотація. Стрімкий розвиток штучного інтелекту породив двоє майже неконтрольованих перегонів ШІ: одні - між жменькою компаній, інші - між двома наддержавами. Жодні з них не регулюються скільки-небудь осмислено, тож єдиними обмежувачами залишаються фінанси та фізичні ресурси. Уряд США блокує ініціативи штатів і переклав відповідальність на Конгрес. Ознак угоди між США та Китаєм про контроль над ШІ-озброєннями майже немає. Зростання суспільної тривоги, схоже, передбачає негативні наслідки - наприклад, безробіття, - які поки не настали і, можливо, не настануть узагалі. І все ж є вагомі підстави побоюватися ненавмисних наслідків двох нічим не стримуваних перегонів. Проводячи паралелі з подіями кінця 1950-х - початку 1960-х років, коли приблизно зіставні перегони йшли у сферах заборонених наркотиків та ядерної зброї, автор доводить необхідність швидкого переходу до нової розрядки на основі контролю над ШІ-озброєннями. Зниження напруження конкуренції між наддержавами зменшило б і потребу провідних американських компаній поводитися подібно до мафії.

Серія робочих документів з історії Гуверівського інституту дозволяє авторам поширювати дослідження для обговорення та коментарів серед інших дослідників. Робочі документи відображають погляди автора, а не позицію Гуверівського інституту.

I

У 1957 році Генрі Кіссінджер опублікував книгу "Ядерна зброя і зовнішня політика". Попри всі вади, які знаходили в ній численні критики, книга чітко окреслила головну проблему, яку ядерна зброя створювала для США: будь-яка стратегія балансування на межі війни, побудована на загрозі застосувати стратегічну ядерну зброю, несла настільки високий ризик Армагеддону, що втрачала переконливість.

П'ять років по тому Карибська криза підвела світ до порога саме такої катастрофічної Третьої світової війни. Ще до того США почали перехід до "гнучкого реагування", роблячи ставку на арсенал ядерних озброєнь середньої дальності й тактичної ланки, щоб мати варіанти, окрім тотальної ядерної війни. Пізніше Вашингтон прагнув обмежити зростання стратегічних арсеналів через угоди з Радянським Союзом, договори про заборону ядерних випробувань і про нерозповсюдження. Хоча академічні теоретики так і не прийняли кіссінджерівську теорію обмеженої ядерної війни, на практиці вона стала невід'ємною частиною планів НАТО з оборони Європи від радянських сил, які завідомо переважали альянс у звичайних озброєннях.

Шість десятиліть по тому нам відчайдушно потрібна людина кіссінджерівської інтелектуальної широти й глибини, яка написала б "Штучний інтелект і глобальну безпеку".

Історія штучного інтелекту розвивається за найгіршим сценарієм - з погляду Деміса Гассабіса та інших провідних фахівців з комп'ютерних наук. Тривають двоє майже неконтрольованих перегонів ШІ: одні - між приблизно п'ятьма (можливо, лише двома, щонайбільше дюжиною) компаніями, інші - між двома наддержавами. Якість лідерства в учасників цих перегонів, м'яко кажучи, неоднорідна. Серед керівників найважливіших компаній є щонайменше одна людина з репутацією дволикої і щонайменше два егоманіяки: один замовив команді інженерів ШІ-версію самого себе, інший принагідно будує ракети, супутники, електромобілі та нейроімпланти, а в рідкісний вільний час вживає наркотики.

Президент США - колишній девелопер і зірка реаліті-шоу, приблизно половина публічних заяв якого - чистий блеф. Лідер Китайської Народної Республіки - марксист-ленінець, який мріє затьмарити Мао Цзедуна в ролі диктатора. Найобдарованіший з піонерів ШІ - ерудит, який міг би стати Робертом Оппенгеймером сучасного Мангеттенського проєкту, - задешево продався Google і з того моменту втратив самостійність.

II

Якщо ШІ-версія закону Мура [1] продовжить діяти для передових напівпровідників, на яких працюють моделі ШІ, то обмежувачами перегонів ШІ сьогодні є:

1. втрата пластичності, можливо, від початку притаманна великим мовним моделям;
2. обсяг даних, доступних для навчання моделей: він має зростати разом із розміром самих моделей, що тепер досяжно лише за рахунок синтетичних даних;
3. обсяг обчислювальних потужностей, доступних для інференсу (виконання моделей);
4. кількість і потужності передових фабрик з виробництва чипів;
5. кількість сучасних літографічних машин;
6. постачання електроенергії (США) і зовнішні витрати її виробництва за рахунок спалювання природного газу (США) та вугілля (Китай);
7. кількість елітних інженерів і фахівців з даних, яка вимірюється сотнями, а також значно численніший, але все одно обмежений контингент електриків та інших кваліфікованих робітників, здатних будувати дата-центри;
8. здатність ринків капіталу профінансувати капітальні витрати обсягом до 9 трильйонів доларів у найближчі п'ять років; і
9. наростання суспільної реакції на наслідки нерегульованих перегонів ШІ, включно з розповзанням ненажерливих дата-центрів.

Регулювання в цьому списку для сьогоднішніх США немає.

За останні три роки дебати про регулювання ШІ відзначилися крайнощами. На одному полюсі - ті, хто вимагає взагалі зупинити розвиток ШІ, оскільки поява "надінтелекту" створить загрозу вимирання людства. На іншому - противники будь-якого регулювання як такого. Теоретично ШІ можна було б регулювати так само, як у минулому регулювали інші нові технології. У 1890-ті роки Underwriters Laboratories перетворила приватну сертифікацію безпеки на фактичну вимогу ринку, вбудувавши свої стандарти в будівельні норми, страхові вимоги та політику ритейлерів. Федеральна торгова комісія, що існує з 1914 року, наглядає за різного роду саморегульованими організаціями в різних секторах економіки і має право застосовувати примусові заходи до порушників. У 1930-ті, після краху Волл-стріт, індустрія цінних паперів погодилася на регуляторну систему: FINRA (Служба регулювання галузі фінансових послуг) наглядає за брокерами-дилерами під контролем Комісії з цінних паперів і бірж. Безпеку авіації забезпечують недержавні структури на кшталт ASIAS (система аналізу та обміну даними про безпеку польотів) і корпорації Mitre, а Федеральне управління цивільної авіації надає системі "зуби" примусу. Електромережі регулює Північноамериканська корпорація з надійності електропостачання під егідою Міністерства енергетики. Після аварії на АЕС Три-Майл-Айленд у 1979 році кожна атомна енергокомпанія США вступила до Інституту експлуатації атомних електростанцій. Як пише Енді Голл, в ефективного регулювання в американській традиції "чотири ключові інгредієнти: незалежна оцінка людьми зі справжньою експертизою, стимули, що роблять неучасть дорогою, достатньо широке охоплення, яке виключає безбілетників, і зовнішня опора у вигляді регуляторів, страховиків або судів, що надає вердиктам системи реальної ваги".

Однак для ШІ зіставного регуляторного апарату поки не існує. Frontier Model Forum (Форум передових моделей) був створений 2023 року за підтримки шести ключових ШІ-компаній - але це не регулятор галузі. Відомство, раніше відоме як Інститут безпеки ШІ, перейменоване на Центр стандартів та інновацій у сфері ШІ (CAISI) з бюджетом лише 10 мільйонів доларів - менше, ніж винагорода одного старшого дослідника в топовій ШІ-лабораторії. Інститут безпеки ШІ досі існує, але заснований він у Великій Британії. У Євросоюзу, звісно, є регулювання ШІ, але незрозуміло, яку вагу воно може мати, коли в Європі по суті лише одна ШІ-компанія - французька Mistral, чия найпросунутіша модель посідає зараз 114-те місце в рейтингу великих мовних моделей. Майже ніхто не прислухався до аргументу Мустафи Сулеймана, висловленого 2023 року: світові терміново потрібен міжнародний "технопруденційний" режим для ШІ - за аналогією з уже наявними режимами для клімату та фінансової стабільності.

Ключовий момент: уряд США ухвалив усвідомлене рішення не регулювати ШІ. Це абсолютно ясно з Національного рамкового документа щодо законодавства у сфері ШІ, опублікованого 20 березня 2026 року: документ перекладає відповідальність за регулювання ШІ на Конгрес. У ньому йдеться: "Конгресу слід установити комерційно розумні вимоги щодо перевірки віку, які захищають приватність (наприклад, батьківське підтвердження), для ШІ-платформ і сервісів, до яких, імовірно, матимуть доступ неповнолітні". Конгресу також слід "гарантувати, що побутові споживачі не зіткнуться зі зростанням тарифів на електроенергію через будівництво та експлуатацію нових дата-центрів для ШІ". Водночас Конгресу слід "спростити федеральні дозвільні процедури для будівництва та експлуатації ШІ-інфраструктури, щоб розробники ШІ могли створювати або закуповувати генерацію на майданчику та за лічильником, прискорюючи розгортання ШІ-інфраструктури та підвищуючи надійність мереж". І Конгрес має заборонити будь-кому - включно з самим федеральним урядом - "примушувати технологічних провайдерів, зокрема провайдерів ШІ, забороняти, нав'язувати чи змінювати контент виходячи з партійних чи ідеологічних настанов".

Найкрасномовніше те, що Білий дім закликає Конгрес "не створювати жодного нового федерального нормотворчого органу для регулювання ШІ". Натомість слід "підтримувати розробку та впровадження галузевих ШІ-застосунків через наявні регулівні органи з профільною експертизою та через галузеві стандарти". Конгрес також має "гарантувати, що закони штатів не ... суперечать національній стратегії США з досягнення глобального домінування у ШІ. ... Штатам не можна дозволяти регулювати розробку ШІ, оскільки це за своєю природою міжштатне явище з ключовими наслідками для зовнішньої політики та національної безпеки". Питання про те, чи порушує "навчання моделей ШІ на матеріалах, захищених авторським правом", закони про копірайт, Білий дім залишає судам - даючи водночас зрозуміти, що сам він вважає, що не порушує.

Те, наскільки глибоко адміністрація президента Дональда Трампа засвоїла принципи "техно-оптимістів", вражає. Противники регулювання ШІ у приватному секторі тим часом роблять усе, щоб наступний Конгрес ішов у фарватері виконавчої влади. Leading the Future - комітет політичних дій, підтриманий співзасновником OpenAI Грегом Брокманом і венчурною фірмою Andreessen Horowitz, - стверджує, що правила для ШІ "задушать інновації [і] дозволять Китаю досягти глобальної переваги у ШІ". За останній рік комітет зібрав понад 125 мільйонів доларів, за даними Financial Times. Указ про створення добровільної системи нагляду, за якою розробники передових моделей ШІ могли б передавати свої продукти на перевірку федеральним відомствам перед випуском, мав вийти 21 травня. В останній момент його відклали - за даними Politico, через заперечення колишнього ШІ-"царя" Білого дому Девіда Сакса. "Мені не сподобалися окремі його положення, - сказав президент Трамп репортерам. - Думаю, він заважає... ми випереджаємо Китай. Ми випереджаємо всіх, і я не хочу робити нічого, що цьому завадить". Минулого місяця адміністрація Трампа була близька до публікації указу, що передбачав найлегше регулювання з можливих. Його відкликали в останню хвилину. 2 червня президент підписав вихолощену версію. За формулюванням Politico, вона ввічливо "просить деякі ШІ-компанії передавати свої нові потужні моделі на добровільну урядову перевірку за 30 днів до випуску продуктів для публіки".

І все ж політична реакція виглядає незупинною. Свіже опитування показало: дві третини американців занепокоєні стрімким розвитком ШІ, а 76 відсотків вважають, що його потрібно регулювати. ШІ, як до нього криптовалюти, мав би стати предметом міжпартійного розмежування: якщо республіканці за нестримне прискорення, демократам логічно виступати за жорстке регулювання. Але вражаюча риса анти-ШІ настроїв у тому, що вони стали двопартійними. 60 відсотків виборців Трампа кажуть, що їх тривожить швидкий розвиток ШІ, і майже 80 відсотків вважають, що технології потрібно більше регулювання. За опитуванням Economist / YouGov, старші виборці частіше за молодих вважають, що ШІ рухається надто швидко, але навіть серед 18-29-річних дві третини воліли б повільніший темп. Нещодавнє опитування Інституту досліджень сім'ї показало: майже чотири п'ятих виборців у республіканських штатах хочуть, щоб технологічні компанії несли відповідальність, якщо ШІ завдає шкоди дітям. Торік місцевий спротив заблокував або загальмував щонайменше 48 проєктів на 156 мільярдів доларів, за даними Data Center Watch. Цього року цифра буде вищою. У Кентуккі, Джорджії та Техасі блокуються десятки проєктованих дата-центрів. У грудні минулого року організація Building America's Future запустила рекламну кампанію, закликаючи Конгрес ухвалити федеральний закон про заборону регулювання ШІ на рівні штатів. Кампанія провалилася - не в останню чергу через протидію Стіва Беннона, колишнього глави виборчого штабу і стратега Трампа. За даними Financial Times, цього року до легіслатур штатів внесено близько 370 пов'язаних із ШІ ініціатив, з яких майже третина походить від палат із республіканською більшістю.

Ця реакція, схоже, наростатиме. Сенатор від Міссурі Джош Голі заявив, що ШІ "працює проти робочої людини, її свободи і самої її цінності". Республіканські противники ШІ також побоюються подальшої концентрації влади в руках великих технологічних компаній, які раніше охоче займалися ідеологічно вмотивованою цензурою, часом у зв'язці з федеральним урядом. Католикам варто дослухатися до енцикліки папи Лева XIV "Magnifica Humanitas" з її потужним застереженням проти будівництва нової Вавилонської вежі. І все ж опозиція ШІ органічніша для "прогресистської" лівиці, яка має давню традицію протистояти будь-якій новій технології, що загрожує усталеним робочим місцям. Анти-ШІ активісти вже кидали коктейлі Молотова і стріляли по будинку Сема Альтмана, гендиректора OpenAI. Що сильніше ШІ асоціюватиметься з інфляцією і/або безробіттям, то охочіше демократи звинувачуватимуть республіканців у тому, що ті виконували волю володарів Big Tech, ставлячи потреби дата-центрів вище за потреби трудящих. Дані Джона Берн-Мердока свідчать, що великі мовні моделі за своєю природою "зводять" суспільну думку, тобто звужують спектр поширених поглядів, - на противагу соцмережам, які її поляризують і дроблять. Буде іронічно, якщо суспільні настрої зійдуться на ворожості до самого ШІ.

III

Вражає: американське суспільство повстає проти ШІ ще до того, як його ефекти по-справжньому проявилися. Можливо, це параноя. А можливо - прозорливість.

Як зауважив Метт Шумер, "ШІ не замінює якусь одну конкретну навичку. Це універсальний замінник когнітивної праці... Хоч на що б ви перевчилися, він удосконалюється і в цьому". Найімовірніші переможені від корпоративного впровадження ШІ - вчорашні випускники на стартових позиціях. Дослідження Еріка Бріньолфссона показало: зайнятість 22-25-річних у професіях, найвразливіших для ШІ, таких як розробка ПЗ і підтримка клієнтів, за три роки після появи ChatGPT впала на 6 відсотків (на 16 відсотків з поправкою на супутні змінні), тоді як зайнятість старших працівників і працівників у незачеплених професіях зросла. Але це, можливо, лише початок. Цікавий звіт Citrini Research уявив, що до червня 2028 року через ШІ безробіття зросте до 10,2 відсотка, а індекс S&P 500 впаде на 38 відсотків від "максимумів жовтня 2026 року".

Іронічно імітуючи майбутнього оглядача, Citrini продовжує:

Від самого початку мало бути ясно, що один GPU-кластер у Північній Дакоті, який видає результат, що його раніше приписували 10 000 білих комірців у центрі Мангеттена, - це радше економічна пандемія, ніж економічна панацея... Споживча економіка, побудована довкола людини... зачахла.

Можливості ШІ зростали, компаніям було потрібно менше працівників, звільнення білих комірців множилися, звільнені витрачали менше, тиск на маржу штовхав фірми вкладати в ШІ ще більше.

Агентний ШІ створив безшовні транзакції, які не потребували людського посередництва. Але на кожну нову роль, створену ШІ, припадали десятки скасованих. І нові ролі оплачувалися в рази гірше за старі.

Безробіття призвело до рецесії, рецесія - до фінансової кризи, а та - до кризи на ринку житла. По суті, 2008-2009 роки повторилися, тільки у зворотному порядку - завдяки ШІ.

Запитання "Ми що, погані?" смішне, коли його ставить британський комік у формі офіцера ваффен-СС. Сьогодні доречніше інше запитання: "Ми що, коні?" Його поставив історик Метью Ловенстайн у праці 2023 року. "У світі зі штучним надінтелектом, - писав він, - люди процвітатимуть лише з милості розумніших машин... Заміна коней промисловими технологіями зайняла століття, тоді як заміна людей після появи потужного ШІ, найімовірніше, займе менше десятиліття".

Після одомашнення коня в євразійському степу майже 6000 років тому світове поголів'я зросло з менш ніж пів мільйона до піку понад 100 мільйонів. Поголів'я коней у Великій Британії зросло приблизно з 1,3 мільйона у 1811 році до 3,3 мільйона у 1911-му. Але вже до 1924 року воно просіло до 1,9 мільйона. До 1965 року в британському сільському господарстві залишалася лише 21 тисяча коней - падіння від піку на 98 відсотків. Поголів'я робочих коней на американських фермах сягнуло піку в 1910-1920 роках, близько 20 мільйонів, а потім обвалилося до 1,6 мільйона у 1974-му - мінус 92 відсотки. Парова машина, а потім двигун внутрішнього згоряння зробили коня непотрібним. Це призвело не до безробіття. Це призвело до колапсу популяції. Ті приблизно 7 мільйонів коней, що залишаються у США, існують лише завдяки нашій сентиментальній, атавістичній любові до верхової їзди як дозвілля.

Як пише Ловенстайн, злет і падіння коня показують, "як розумніший агент може обсипати благами менш розумного агента, поки той йому корисний; але щойно домінантний перестає залежати від менш розумного, загибель останнього настає дуже швидко".

Коні, що дожили до наших днів, існують завдяки людській щедрості: за ними або доглядають люди, або вони живуть на землях, захищених нашими законами. На ШНІ [штучний надінтелект], який цінував би людство достатньо глибоко, можна було б покластися - він вічно дбав би про наше процвітання; але сумна реальність у тому, що ми не вміємо програмувати "узгоджений" чи "дружній" ШНІ. ... [Ба більше] ШНІ зможе експлуатувати ресурси й оптимізувати своє середовище значно ґрунтовніше за людей. Тому альтернативні витрати, які живі люди накладають на ШІ, виявляться вищими, ніж витрати, які коні накладають на людську цивілізацію.

Стандартна відповідь економістів: будь-яка технологічна революція, як очікується, спочатку знищує робочі місця, але потім створює нові замість застарілих, - у цьому викриття "пастки фіксованого обсягу праці". Словами Грега Іпа з Wall Street Journal:

Технологічний прогрес завжди коштує комусь роботи - тим, чиї навички легко замінити технікою. Але ці втрати з лишком перекриваються трьома іншими каналами. Нова технологія посилює навички частини вцілілих, які стають продуктивнішими й заробляють більше; вона допомагає створювати нові бізнеси й нові робочі місця; і вона здешевлює частину товарів, збільшуючи реальні доходи споживачів, які витрачаються на інші товари, породжуючи ще більше робочих місць. Ці компенсатори пояснюють, чому впродовж усієї американської історії технологічний прогрес сам собою не підвищував безробіття в країні загалом.

Інакше кажучи, банкомати не призвели до вимирання банківських касирів. (На нещастя для цього аргументу, смартфон, схоже, досяг успіху там, де банкомати не впоралися.) Якщо і станеться "ШІ-шок", зіставний з "китайським шоком" після 2001 року, то, як стверджує Стівен Девіс, він буде географічно більш розмазаним і тому соціально менш болючим. Чистим підсумком має стати створення робочих місць, а не їх знищення. Критики Бріньолфссона заперечують, що він змішує ефект ChatGPT з іншими змінними на кшталт відсоткових ставок. Менш утішний погляд у Пабло Дюрана Стейнмана: "когнітивне витіснення (багатотижнева автономія, розв'язання принципово нових задач) настане лише близько 2031 року". Аргумент Себа Кріра: "поки зв'язка людина + AGI дає хоча б мінімальний виграш порівняно з AGI наодинці, людина зберігає порівняльну перевагу". Скільки це триватиме, він не уточнює. Але, на його думку, в людей є навички - особливо коли вони організовані у великі колективи, - що дають нам перспективи кращі, ніж у коней сто років тому.

З моєї дзвіниці великі мовні моделі стрімко вдосконалюються саме в тому, що добре вмію я. Gemini дуже швидко пише вишукані, добре фундовані історичні статті - лише з рідкісними "галюцинаціями" (тобто вигадками). ChatGPT та інші моделі вже генерують величезну частку студентських робіт і, ймовірно, перевіряють зростаючу частку з них. Claude явно програмує краще за майже будь-яку людину. До того ж у нього склався доволі чарівний образ дивакуватого професора. Частину свого часу я витрачаю на спроби передбачити економічні та політичні події на основі історичних даних і людського розуму. Але прогнозний рушій Mantic, схоже, вже не поступається найкращим суперпрогнозистам з людей. Ще один претендент - Cassi. Медіанний прогноз платформи Metaculus припускає, що мовні моделі перевершать прогнозистів-людей до середини червня 2027 року. Творці AIA Forecaster заявляють, що їхня система вже показує "результати на рівні суперпрогнозистів".

З огляду на наявні дані думка про те, що я по суті кінь середини двадцятого століття, видається мені цілком правдоподібною - хоча в сантехніків, скажімо, перспективи працевлаштування світліші, поки моделі світу перебувають у зародковому стані, а людиноподібні роботи насилу справляються з простими діями на кшталт бігу. Це одна з причин, чому обвал людської народжуваності мене не дивує. Дехто списує його на смартфони, що відволікають. Можливо, ми, на відміну від коней, відчуваємо своє застарівання і відповідно коригуємо розмноження. Тим часом нищівно негативний вплив мовних моделей на освітні стандарти та когнітивний розвиток підлітків - вони майже звільняють учнів від потреби читати, думати й писати - лише наближає еру людської непотрібності.

Менш спекулятивний негативний сценарій простіший: ШІ-бульбашка лускає, бо капітальні витрати занадто сильно перевищують виручку. Припустімо, Alphabet, Microsoft, Amazon і Oracle справді вкладуть від 4 до 9 трильйонів доларів капітальних витрат за найближчі п'ять років. Припустімо також, що зростаюча частка цих вкладень фінансуватиметься на ринку облігацій, а не лише з вільного грошового потоку. Як уже зазначалося, інвестиції у 9 трильйонів потребували б 10-відсоткової дохідності - 900 мільярдів доларів річного прибутку за вирахуванням енерговитрат та амортизації. Це означає, що знадобиться 2,7 трильйона доларів виручки, - а це виглядає, м'яко кажучи, амбітно. Суспільство, в якого настільки значна частка сукупного статку вкладена в технологічні акції, у разі великої корекції фондового ринку очевидно переживе серйозний економічний шок, а можливо, й рецесію.

IV

Отже, небезпеки повністю необмежених перегонів між компаніями та наддержавами очевидні. Штучний інтелект здатен зробити людський рід непотрібним у багатьох його ключових економічних функціях - так само, як парові машини та двигуни внутрішнього згоряння зробили непотрібними коней. Як мінімум існує серйозний ризик, що на дата-центри витрачаються значно більші суми, ніж можуть виправдати ймовірні доходи від ШІ.

Але безробіття і фінансова нестабільність - не найбільші проблеми, які може породити ШІ. ШІ також здатен дати режимам-ізгоям, злочинцям і психопатам можливість створювати нові види смертоносної зброї - на кшталт "респіраторного СНІДу", який нещодавно описав мені один з провідних технологів галузі (уявляючи, як передова модель без захисних обмежувачів могла б без особливих зусиль сконструювати смертельну біологічну зброю), - і кіберзлочинність нового масштабу, на кшталт тотальної атаки на національну платіжну систему: це один з найшвидших способів увергнути США в хаос. Навіть техно-оптиміст Марк Андріссен визнає, що ШІ "полегшить поганим людям скоєння поганих справ". Міністр фінансів США сприймає цю загрозу серйозно. "Якщо ми не переможемо у ШІ, - сказав нещодавно Скотт Бессент журналісту Марку Галперіну, - то це кінець гри". "Гранична загроза", продовжив Бессент, у тому, що "хтось може намацати щось у 10 разів гірше за ковід, просто [використовуючи] біологічні дані".

Усередині країни ситуація нагадує роман "Хрещений батько". Є п'ять компаній - як п'ять родин, - що ведуть абсолютно нерегульовану боротьбу за домінування на новому й потенційно величезному ринку. Умовний державний регулятор здатен стримати їх не більше, ніж ФБР могло стримати мафію в 1950-1960-ті. (Аналогія не така натягнута, як здається на перший погляд. Виробництво і продаж наркотиків на кшталт кокаїну та героїну були одним з найдинамічніших секторів світової економіки кінця XX століття. ШІ пропонує замінити людський розум - наркотики пропонували його стимулювати й присипляти. ШІ федеральний уряд вирішив спустити з повідця - наркотики він вирішив заборонити.)

Але найсерйозніша небезпека штучного інтелекту - геополітична. Як ми бачили, заявлена "національна стратегія" адміністрації Трампа - "досягти глобального домінування у ШІ". Китай відстає від США в передових чипах і характеристиках фронтирних моделей, але не у виробництві електроенергії, не у швидкості будівництва дата-центрів і не в майже монопольному контролі над ключовими рідкісноземельними елементами на кшталт галію та германію. Оскільки США, найімовірніше, прийдуть до AGI (загального штучного інтелекту) та ASI (надінтелекту) раніше за Китай, Пекін не може не відчувати серйозної незахищеності. Чень Їсінь, глава Міністерства державної безпеки, нещодавно у статті в журналі "Цюші" про "нарощування потенціалу національної безпеки" закликав Китай "посилювати дослідження та запобігання потенційним ризикам передових технологій [і] забезпечувати особливий захист національних стратегічних активів". Це не безпідставний страх. Це раціональний страх.

Як і у випадку з ядерним поділом наприкінці 1940-х, цілком очевидно: ШІ потенційно - зброя масового ураження. Заголовки останніх місяців промовисті. "Як ШІ форсує війну в Ірані" - так Wall Street Journal озаглавила матеріал на початку американо-ізраїльської війни проти Ірану. "Ланцюг ураження на основі ШІ змінює те, як США ведуть війну" - варіант Financial Times:

ШІ змінює те, як американські військові ухвалюють рішення на війні, - зсув, що наочно проявився в Ірані, де Пентагон, за його словами, уразив понад 2000 цілей лише за чотири дні.

Основна операційна система для даних Пентагона - Maven Smart System компанії Palantir, яка разом з моделлю Claude компанії Anthropic утворює панель аналізу даних у реальному часі для операцій в Ірані.

Під час живої військової операції, такої як операція "Епічна лють" в Ірані, платформа Maven діє як програмний "мозок". Вона підтримує весь так званий ланцюг - виявлення та ураження цілі в ході активного конфлікту.

Станом на травень 2025 року системою Maven користувалися понад 20 000 осіб у 35 військових структурах на місцях, згідно з публічними заявами віцеадмірала Френка Вітворта, директора Національного агентства геопросторової розвідки. Сьогодні у США їхня кількість може наближатися до 50 000.

Бомбардування початкової школи для дівчат у Мінабі на півдні Ірану... ілюструє смертельні ризики.

Значення подібних повідомлень двояке. По-перше, вони майже напевно перебільшують роль ШІ в операції "Епічна лють". По-друге, вони тим не менш майже напевно сіють страх серед супротивників Америки.

Ніколи не виглядало правдоподібним твердження техно-оптимістів, нібито ШІ "покращить війну, коли їй судилося статися, різко знизивши смертність воєнного часу [і давши] військовим командирам та політичним лідерам... ШІ-радників, які допоможуть їм ухвалювати значно якісніші стратегічні й тактичні рішення, мінімізуючи ризик, помилки та непотрібне кровопролиття". Війна в Україні вже дала переконливі докази того, що ШІ робить системи зброї, наприклад дрони, смертоноснішими. Смертність на фронті в Україні не низька за історичними мірками - вона винятково висока. Водночас впровадження ШІ не знизило, принаймні з російського боку, схильності до ударів по цивільному населенню. У прийдешніх війнах за участю ШІ втрати у збройних силах будуть вищими, а не нижчими - саме тому, що ШІ зробить ракети та іншу зброю настільки точнішими. Будь-який більш-менш пристойний ШІ, що прочитав Клаузевіца, прагнутиме якнайшвидшого знищення супротивника. Командири з ШІ-підтримкою, можливо, й охочіше жертвуватимуть власними людьми заради перемоги - так само, як шахові програми жертвують фігури безжальніше за живих гросмейстерів.

Був час, коли Америка говорила м'яко і тримала в руках велику палицю. Ті часи минули. 12 січня на космодромі Starbase у Техасі міністр війни Піт Гегсет оголосив "стратегію прискорення ШІ" заради створення "бойової сили з пріоритетом ШІ в усіх доменах - від тилових офісів Пентагона до переднього краю". Найзахопленішим прихильником цієї стратегії став Шиям Санкар з Palantir, чия нова книга "Mobilize: як перезапустити американську промислову базу і зупинити Третю світову війну" якраз і змальовує стратегію ШІ-прискорення. Нові моделі, вважає він, мають розгортатися "протягом 30 днів після публічного релізу", зі стандартизацією політики допустимого використання моделей ШІ у збройних силах. Серед новацій, які пропонує Санкар:

Swarm Forge: [створення] конкурентного механізму для ітеративного пошуку, тестування та масштабування нових способів воювати за допомогою ШІ-можливостей і проти них;

Agent Network: вивільнення розробки та експериментів зі ШІ-агентами для бойового управління та підтримки рішень на основі ШІ - від планування кампаній до виконання ланцюга ураження;

Ender's Foundry: прискорення можливостей ШІ-симуляцій - і циклів зворотного зв'язку між розробкою та експлуатацією симуляцій, - щоб залишатися попереду супротивників, оснащених ШІ;

GenAI.mil: демократизація ШІ-експериментів і трансформації по всьому міністерству: найкращі у світі американські моделі ШІ безпосередньо в руках трьох мільйонів цивільних і військових співробітників, на всіх рівнях секретності... Армії роботів-агентів у їхньому розпорядженні.

Порядок денний, безперечно, вражає. Але варто замислитися, яке враження санкарівський план ШІ-мобілізації справить на свою головну аудиторію.

V

Як сказав Сем Альтман Лексу Фрідману в березні 2024 року: "Дорога до AGI має бути гігантською боротьбою за владу. ... Точніше, не має - я просто очікую, що так і буде". Він говорив про бурхливе корпоративне управління OpenAI. Але з тим самим успіхом він міг би говорити про геополітику.

Китай усе ще на відносно ранній стадії перегонів, мета яких - наздогнати США в усіх військових доменах. Як зазначає генерал-лейтенант Стівен Скленка, заступник коменданта Корпусу морської піхоти США з інфраструктури та логістики, Народно-визвольна армія Китаю, можливо, вже "рівня", а не "майже рівня" за кількістю надводних кораблів і звичайних засобів на кшталт балістичних ракет та дронів. Однак за кількістю ядерних ракет і за якістю в усіх категоріях вона явно відстає. Головне - вона відстає у ШІ: США вкладають в обчислення набагато більше і мають необмежений доступ до найпередовіших напівпровідників, тоді як Китай не має доступу до машин екстремальної ультрафіолетової літографії (EUV) компанії ASML та інших інструментів чипобудування, а тому не може масово й рентабельно виробляти передові чипи в себе.

Сі Цзіньпін цілком може обґрунтовано припускати, що США, найімовірніше, вдарять на випередження, перш ніж Китай завершить своє гігантське переозброєння. Новина про те, що Anthropic розробила Mythos - модель настільки потужну, що вона становить загрозу для більшості систем кібербезпеки, - навряд чи його заспокоїла. Mythos Preview знайшла вразливість 27-річної давнини в OpenBSD - давно наявній і шанованій операційній системі, на якій працюють міжмережеві екрани та інша критична інфраструктура. Вразливість дозволяла зловмиснику обвалити будь-який комп'ютер під OpenBSD. Mythos також знайшла 16-річну вразливість у рядку коду FFmpeg - бібліотеки, яку безліч програм використовує для кодування й декодування відео. Mythos знайшла і зв'язала кілька вразливостей у ядрі Linux - програмному забезпеченні, на якому працює більшість серверів світу, - так, що атакувальник міг піднятися від прав звичайного користувача до повного контролю. Навіть засновник Mozilla визнав, що Mythos успішно зламала браузер Firefox його компанії.

Більшість коментарів про Mythos зосередилися на проєкті Glasswing [2], в рамках якого Anthropic дала доступ до Mythos - і 100 мільйонів доларів у кредитах на її використання - понад 50 найбільшим організаціям світу, включно з Amazon, Apple, CrowdStrike, Linux Foundation, Microsoft, Google і JPMorgan Chase. Чи не початок це серйозної системи саморегулювання ШІ? Чи створення картелю, що душить інновації? Той факт, що головний конкурент Anthropic, OpenAI, у Glasswing не бере участі - і негайно запропонував альтернативний підхід, - наводить щонайменше одного критика на думку, що це "клуб під управлінням Anthropic, а не галузевий стандарт". Покращена версія Glasswing, як стверджується, "мала б охоплювати всю галузь, а не управлятися однією лабораторією, реально обмежувати лабораторії силою закону і захищати не лише від нових кіберзагроз, а й від ширшого спектра загроз - так, щоб зміцнювати політичну довіру".

Я пішов би далі. Glasswing замаскований під альтруїстичний проєкт в ім'я безпеки. Насправді це загроза всім конкурентам Anthropic: компанія показує найбільшим користувачам ШІ рівно стільки, скільки потрібно, щоб ті оцінили колосальну міць її зброї. Це трохи схоже на момент у "Хрещеному батьку", коли стає ясно, що Татталья - одна з п'яти родин - ось-ось візьме під контроль новий, стрімко зростаючий наркобізнес і вб'є будь-кого, включно з Віто Корлеоне, хто стане на шляху.

Але для перегонів наддержав значення Mythos значно більше, ніж для перегонів американських компаній. Чи є Mythos "кіберядерною бомбою"? Чи дає вона нападу смертельну перевагу над обороною? Навін Крішнан назвав її "рецептом хаосу та асиметрії в застосуванні кіберсили", яка, "як атомна бомба... знаменує якісний стрибок, що ставить під питання всю попередню логіку кіберстримування". Як пише Крішнан, "наступальній моделі достатньо знайти одну експлуатовану вразливість у цільовій системі". Але "оборонній потрібно знаходити й закривати кожну вразливість у кожній системі, безперервно, раніше, ніж супротивники знайдуть бодай одну. Атакувальники діють зі швидкістю промпту, оборонці - зі швидкістю циклу оновлень". З часом перевага може повернутися до оборони [3]. Але в короткостроковій перспективі прориви на передньому краї грають на руку агресорам.

За оцінкою самої Anthropic, відкриті моделі, іноземні програми та непідконтрольні гравці наздоженуть Mythos протягом шести-вісімнадцяти місяців. GPT 5.5 від OpenAI, можливо, вже зрівнялася з нею - звідси рішення компанії спершу відкрити її "критично важливим кіберзахисникам". З огляду на те, що китайських хакерів, які працюють на державу, вже ловили на використанні Claude для кібератак, є всі підстави очікувати, що відкриті версії Mythos застосовуватимуться з тією ж метою, щойно з'являться, - хоча й без тих обчислювальних потужностей для інференсу, якими розпоряджаються американські моделі. Але ключовий момент: щонайменше пів року Mythos (і GPT 5.5) є у США - і немає в Китаю.

У своїй останній публічній заяві, випущеній 14 травня, Anthropic не залишає сумнівів у своїх намірах. "Принципово важливо, - йдеться в ній, - щоб США та їхні союзники зберігали перевагу над авторитарними урядами на кшталт Комуністичної партії Китаю". Це означає збереження "неймовірно успішних" експортних обмежень, які урізали китайський доступ до найпередовіших напівпровідників, а отже, і до обсягів обчислювальних потужностей, зіставних з тими, що доступні американським ШІ-лабораторіям. Це означає й боротьбу з методом "дистиляції", за допомогою якого китайські ШІ-компанії "незаконно витягують інновації американських компаній". Метою американських політиків має бути "закріплення відриву в передових можливостях на 12-24 місяці", оскільки такий відрив "до 2028 року дав би колосальну перевагу". Підсумок: "Якщо США посилять обмеження на доступ КПК до американських обчислювальних потужностей... Америка розпоряджатиметься приблизно в 11 разів більшими обчислювальними ресурсами, ніж ШІ-сектор Китаю, - потенційно унікальний для цілого покоління шанс закріпити наше лідерство".

Продовжуючи завідомо недосконалу аналогію з ядерним поділом: ми входимо в період, подібний до відрізка між серпнем 1945-го і серпнем 1949-го, коли США володіли монополією на атомну бомбу. Якщо тільки голова Сі не плекає величезної віри в самообмеження Сполучених Штатів - а воно справді було вражаючою рисою кінця 1940-х, - Китай, можливо, вже обмірковує, як "завдати удару у відповідь першим", щоб упередити потенційно катастрофічну кібератаку на свої слабші системи.

Найочевидніший випереджальний хід для Китаю за цих обставин - встановити морський контроль над Тайванською протокою і політичний контроль над TSMC (тайванським виробником напівпровідників). Як стверджує Ейк Фрейман, для цього Народно-визвольній армії не обов'язково вторгатися на Тайвань чи влаштовувати блокаду. Китаю може бути достатньо заявити про своє право стягувати митні збори з тайванського імпорту - і запропонувати США оскаржити таке утвердження суверенітету, протиставивши війні юридичну гру. Контроль над TSMC дав би Пекіну те єдине, чого йому критично бракує: найдосконаліші напівпровідники, майже всі з яких виробляються на острові, який він вважає своїм. США нещодавно загрузли в Перській затоці, західні зобов'язання перед Україною нікуди не поділися - і наявна серйозна криза боєприпасів, що явно послаблює американське стримування. ШІ дозволив США дуже швидко уразити безліч цілей в Ірані. Він же дозволив США так само швидко виснажити тривожно велику частку запасів окремих категорій озброєнь, на відновлення яких підуть багато місяців. Китайці побачили й межі військової потуги на основі ШІ. Вона, можливо, чудово знаходить цілі для високоточних ракет. Але в неї, схоже, немає добрих відповідей на іранське закриття Ормузької протоки, досягнуте здебільшого погрозами та вельми обмеженою кількістю ударів дронів і мінних постановок.

Китайський контроль над Тайванською протокою був би ще вагомішим за іранський контроль над Ормузькою. А старі американо-тайванські погрози - що в разі китайського захоплення фабрики TSMC будуть знищені або що ASML перестане обслуговувати своє обладнання - звучать непереконливо, якщо саме ці фабрики забезпечують США одинадцятикратну перевагу в обчислювальній потужності, а від голландської компанії очікують виконання американських санкцій у момент, коли трансатлантичні відносини в розладі.

VI

Наприкінці 1950-х - на початку 1960-х двоє небезпечних перегонів сягнули кульмінації. У травні 1957 року Віто Дженовезе спробував убити Френка Костелло - і зазнав невдачі; це був епізод затяжної боротьби за владу між суперницькими мафіозними родинами, що надихнула "Хрещеного батька". П'ять років по тому США і Радянський Союз опинилися на межі ядерної війни через Кубу - острів, контролювати який мріяли і мафія, і Совєти.

Аналогія має на увазі, що світ 2020-х одночасно стоїть на порозі мафіозної війни за домінування між провідними американськими ШІ-компаніями і Тайванської напівпровідникової кризи - потенційно найнебезпечнішого моменту нової холодної війни між США та Китаєм. Я переконаний, що до другої кризи значно ближче, ніж вважає більшість експертів. Ті, хто думає, що Сі чекатиме січня 2028 року, наступних тайванських виборів, у розрахунку домогтися контролю над Тайванем політичними методами, не розуміють, по-перше, параноїдальної психології будь-якого марксистсько-ленінського лідера, а по-друге, його цілком раціонального розрахунку: що довше Китай зволікає, то вищий ризик американської кібератаки.

Мафіозні війни тривали від змов Джо Бонанно середини 1960-х до судових процесів середини 1980-х, що розгромили так звану мафіозну "Комісію". Ядерні перегони стабілізувалися в переговорах про контроль над озброєннями 1970-1980-х. Тому, як Майклу Корлеоне чи "федералам" потрібно навести лад у безжальній конкуренції гіперскейлерів і творців передових моделей, так і США з Китаєм мають прискорити історію Другої холодної війни і перейти від балансування на межі до розрядки.

Основа для миру між компаніями ясна. Потрібна зобов'язувальна угода між усіма ними: припинити випускати дедалі досконаліші моделі у відкритий доступ, коли вони не просто можуть, а - як каже міністр Бессент - гарантовано будуть використані злочинцями, божевільними та супротивниками. Ми з подивом озиратимемося на цей період, коли настільки небезпечна технологія пропонувалася за субсидованими цінами публіці, яка ні про що не підозрювала. У моделей є колосально потужні застосування, але це не споживчий товар. Їх узагалі не слід було подавати публіці у вигляді чат-ботів з підписками, абсурдно дешевими відносно наданої обчислювальної потужності.

Між США та Китаєм розрядка тим часом має спиратися на угоду про контроль над озброєннями, що поширюється на сферу штучного інтелекту, - саме це рекомендував Кіссінджер в останній рік (і в останню закордонну поїздку) свого життя. У першу холодну війну такі угоди були досягнуті лише в 1970-ті, та й тоді залишалися крихкими. Причина: Совєти не були готові обговорювати обмеження озброєнь, поки не наздогнали США за стратегічними силами. Китаю ж потрібно обговорювати обмеження озброєнь уже зараз - саме тому, що він відстає від США і тому вразливий для випереджальних американських дій. Нинішнє американське керівництво демонструє значно менше самообмеження, ніж адміністрація Гаррі Трумена в період атомної монополії США. Сумнівно, що саміт у Пекіні минулого місяця сильно заспокоїв голову Сі з цього приводу. Президент Трамп може виступати з примирливими заявами, але позиція його адміністрації залишається ворожою - особливо з критичного питання ШІ.

Тому Сполучені Штати мають стримати себе, щоб їхня пристрасть до балансування на межі не ввергла світ у пожежу. Зараз вони поводяться так, ніби справді є гіпердержавою, тоді як насправді вони хто завгодно, тільки не вона. Ми ясно побачили це у війні в Перській затоці. США мали достатньо можливостей, щоб убити верховного лідера Ірану і розгромити військовий потенціал країни. Але коли залишки режиму під контролем фракції КВІР (Корпусу вартових ісламської революції) зуміли закрити Ормузьку протоку самими погрозами та кількома атаками дронів, США наче паралізувало. На момент написання цих рядків американський уряд мовчазно визнає, що його збройні сили не можуть силою відкрити протоку за прийнятну ціну. ВМС США, судячи з усього, не здатні розгорнути ефективну систему тралення та конвойного супроводу. Обезголовлена і майже роззброєна Ісламська Республіка показала межі американської потуги, просто взявши в заручники протоку та навколишні монархії Затоки.

США обмежує і їхнє фіскальне становище. Закон Ферґюсона говорить: велика держава, яка витрачає на відсоткові платежі більше, ніж на оборону, недовго залишатиметься великою. США в цьому становищі з 2024 року, і перевищення відсоткових платежів над оборонними витратами зростатиме, поки до 2036 року перші не стануть удвічі більшими за другі. Оборонний бюджет неминуче буде затиснутий кепською арифметикою державних фінансів та опором у Конгресі. Неконтрольовані перегони озброєнь з будь-ким - і вже точно з Китаєм - не в інтересах Сполучених Штатів. Значно розумніше для США та Китаю використати свою дуополію у сфері передового ШІ, щоб створити режим нерозповсюдження для моделей рівня Mythos - подібний до режиму ядерного нерозповсюдження, що народився наприкінці 1960-х, але в наш час загрожує розпастися.

VII

Ядерний поділ відкрили в Берліні двоє німецьких хіміків, Отто Ган і Фріц Штрассман, у 1938 році. Теоретично пояснили (і назвали) його австрійські за походженням фізики Ліза Майтнер та її племінник Отто Роберт Фріш у 1939-му. Можливість ланцюгової ядерної реакції, що веде до "великомасштабного виробництва енергії та радіоактивних елементів, а на нещастя, можливо, і до атомних бомб", розгледів угорський фізик Лео Сілард. Тоді ж було усвідомлено й можливість приборкати ланцюгову реакцію в ядерному реакторі для отримання тепла. Однак першу атомну бомбу побудували всього за п'ять з невеликим років, тоді як перша атомна електростанція відкрилася лише 1951 року.

Запитайте себе: чого людство побудувало більше за минулі вісімдесят років - ядерних боєголовок чи атомних електростанцій? Сьогодні у світі приблизно 12 300 ядерних боєголовок, і їхня кількість зростає: Китай стрімко нарощує арсенал. Діючих ядерних реакторів - 436. В абсолютних величинах виробництво атомної електроенергії сягнуло піку 2006 року; частка атома у світовому виробництві електрики знизилася з 15,5 відсотка 1996 року до 8,6 відсотка у 2022-му - почасти через надмірну політичну реакцію на жменьку ядерних аварій, чий вплив на здоров'я людей і довкілля був мізерним порівняно з ефектом зростаючих викидів вуглекислого газу від спалювання викопного палива. Частка атомної енергії у світовому первинному енергоспоживанні становила 3,92 відсотка 2024 року - приблизно стільки ж, скільки 1983-го.

Поки незрозуміло, чи виявиться Даріо Амодей Майклом Корлеоне - тим на вигляд чистеньким молодим чоловіком, який виявляється достатньо безжальним, щоб закінчити війну п'яти родин, вигравши її. Можливо, проєкт Glasswing був стратегічною помилкою. На місці керівника Anthropic Корлеоне застосував би Mythos без попередження - щоб оголити неповноцінність решти компаній, які будують передові моделі. Незрозуміло й те, чи достатньо вправний переговірник президент Трамп або його наступник, щоб домогтися змістовної розрядки з Китаєм. Між "Мистецтвом угоди" і тонкою теорією ігор контролю над озброєннями наддержав лежить прірва.

Але якщо такі кроки не будуть зроблені - якщо необмежені перегони між компаніями та наддержавами не сповільняться, - людству загрожує загибель від рук інопланетного розуму, якому не довелося вторгатися на Землю, бо ми самі його створили. Це було головною тривогою останніх років Генрі Кіссінджера, що надихнула його на дві книги та безліч есеїв. У першому есеї на цю тему, опублікованому 2018 року, Кіссінджер припустив обернення навспак веберівського "розчаклування світу", пророкуючи, що перед лицем ШІ досягнення Просвітництва можуть "повторити долю інків, які зіткнулися з іспанською культурою, незбагненною і навіть такою, що вселяла їм трепет". У книзі "Епоха ШІ" (2021), написаній разом з Еріком Шмідтом і Деніелом Гаттенлокером, Кіссінджер запитував: "Коли створена людиною програма вивчає і застосовує модель, яку жодна людина не розпізнає і не здатна зрозуміти, чи рухаємося ми до знання? Чи знання віддаляється від нас?"

Через майже три роки після його смерті нам гостро бракує кіссінджерівського особливого типу людського інтелекту - здатного увібрати сенс нової і потенційно вкрай руйнівної технології та передбачити її далекосяжні наслідки для традиційних сфер політики і стратегії.

---

Примітки

[1] "Закон" Гордона Мура полягав у тому, що кількість транзисторів в інтегральній схемі подвоюється приблизно кожні два роки майже без зростання вартості. ШІ-еквівалент міг би звучати так: співвідношення ціни та продуктивності обчислювального обладнання подвоюється кожні 12-16 місяців. Я вдячний Джону-Кларку Левіну за це формулювання. Я також хотів би подякувати Софі Кост, Ейку Фрейману, Гаррі Галему, Ніку Кумлебену, Крісу Міллеру та Мануелю Рінкон-Крусу за коментарі до ранніх версій тексту. Усі помилки, що залишилися, - мої власні.

[2] Згідно з пресрелізом Anthropic, Glasswing названий на честь метелика Greta oto (склівки), чиї "прозорі крила дозволяють йому ховатися в усіх на виду - точнісінько як вразливості, [розкриті Mythos]; вони ж допомагають йому уникати небезпеки - як та прозорість, за яку ми виступаємо в нашому підході".

[3] З цього питання див.: Ben Garfinkel, Allan Dafoe, "How does the offense-defense balance scale?" у збірнику Emerging Technologies and International Stability (Routledge, 2021), с. 245-274.