Неочікуваний важіль: Чи зможе Україна зупинити російський СПГ-експорт до Європи?

Влітку 2026 року Україна значно посилила удари по російській енергетичній інфраструктурі, використовуючи далекобійні безпілотники. Десятки атак були спрямовані на танкери в Азовському та Чорному морях, а також на нафтопереробні заводи, насосні станції та паливні сховища, розташовані далеко від лінії фронту.

Президент Володимир Зеленський назвав цю кампанію «далекобійними санкціями», що мають на меті не лише зменшити валютні надходження Росії від експорту енергоносіїв, а й створити дефіцит пального на внутрішньому ринку. Однак, російський бюджет отримує значні кошти також і від продажу газу, зокрема до Європи.

Постачання російського СПГ до Європи відбувається за особливою схемою: газ скраплюють, завантажують на спеціалізовані танкери, транспортують до європейських портів, де його знову переводять у газоподібний стан. У першому кварталі 2026 року країни Європи придбали найбільший обсяг російського СПГ з початку повномасштабного вторгнення, а в червні частка Росії в європейському імпорті газу становила близько 14%.

За даними Kpler та Urgewald, у першій половині 2026 року російський СПГ-хаб «Ямал» відправив до Європи 136 танкерів, що склало 97% всіх його поставок. Основними покупцями були Франція, Іспанія та Бельгія, тоді як Китай отримав лише чотири партії. За оцінкою Центру дослідження енергії та чистого повітря (CREA), нафтові та газові доходи щоденно приносили російському бюджету близько 60 мільйонів євро.

На відміну від нафтового флоту Росії, який нараховує близько 800 суден, експорт СПГ повністю залежить від обмеженої кількості спеціалізованих криголамних танкерів класу Arc7. Флот, що обслуговує Ямальський СПГ-хаб, складається лише з 15 суден. Пошкодження кількох із них може суттєво ускладнити або навіть зупинити експорт, що надає Україні потенційний важіль впливу.

Водночас, ця ситуація створює для України серйозну дилему, оскільки 11 із 15 танкерів належать грецькій компанії Dynagas, а решта – британським та японським судновласникам. Атаки на ці судна можуть спричинити загострення у відносинах Києва із західними партнерами.

Європейський Союз планує повністю відмовитися від російського СПГ з 2027 року, замінивши його поставками зі США та Катару. Однак війна з Іраном вже вплинула на доступність катарського газу на світовому ринку, що створює додаткові труднощі для реалізації європейських планів.

Альтернативним сценарієм є удари по самих СПГ-терміналах. Наразі таких об'єктів у Росії п'ять. Лише два з них — Висоцьк і Портова на Балтійському морі — перебувають у межах дальності українських безпілотників. Ключовий хаб «Ямал» та Arctic 2 розташовані значно далі, приблизно за 3100 кілометрів від України, хоча Україна вже демонструвала здатність завдавати ударів на великі відстані, наприклад, по НПЗ в Омську за 2500 кілометрів.

Німецьке видання ntv [пише](https://www.n-tv.de/wirtschaft/Europa-haengt-am-russischen-LNG-Hahn-dreht-die-Ukraine-ihn-ab-id31265765.html), що Україна може викликати невдоволення європейських урядів, якщо атакуватиме об'єкти, пов'язані з постачанням газу до Європи.

Можливість такого сценарію значною мірою залежатиме від позиції європейських країн. Якщо ЄС остаточно відмовиться від російського СПГ, українські удари по відповідній інфраструктурі потенційно зможуть завдати відчутного удару по російській воєнній економіці без створення аналогічних ризиків для європейського енергопостачання, що відкриє новий етап у енергетичній боротьбі.