Як "розмиті" заяви Європи щодо України провокують Путіна і що треба змінити

Три дні тому на форумі YES у Києві експрем’єр Великої Британії Борис Джонсон попросив підняти руки спочатку тих, хто вірить, що Україна стане членом НАТО, а потім – тих, хто вважає, що Україна стане членом ЄС.

На перше питання ствердну відповідь дало менше половини залу. Значно більше людей в аудиторії бачать Україну у складі Євросоюзу.

І тоді Джонсон резюмував просту річ, яку ми часто воліємо замовчувати: Кремль сподівається саме на те, що цих рук буде дедалі менше.

Про те, які чіткі сигнали щодо України має Європа надіслати Росії, читайте в колонці віцепрем'єра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України (2025-2026 рр.) Тараса Качки Європейська перемога Путіна. Що Росія хоче від ЄС та як не дати їй це отримати. Далі – стислий її виклад. 

Автор колонки констатує, що головна надія правителя Росії Владіміра Путіна насправді лежить далеко від фронту. Він сподівається, що настане день, коли вдасться сказати українцям: "Я ж попереджав, що європейці вас не пустять у свої західні клуби, попри численні обіцянки".

"В нього завжди була одна перевага над європейцями: ясність мети. Він точно знає, чого хоче. Європа ж свої цілі формулює значно гірше", – пише Тарас Качка.

Але якщо з інтенціями ворога все ясно, то з нашого боку і з боку партнерів це не так, додає колишній віцепрем'єр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції.

"Тому відповідь на питання "як йому завадити" теж проста – ясність", – додає автор колонки. 

Він зауважив, що у сьогоднішній щорічній промові "Про становище Євросоюзу" у Страсбурзі президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн "підсвітила" тільки перший фрагмент цієї ясності від європейців – безпековий.

Але ясності, на думку Тараса Качки, бракує у трьох інших вимірах. 

І перший з них – мова, якою з нами спілкується Європа. 

Політичне послання має звучати так, щоб його однаково зрозуміли і українці, і європейські виборці, і Кремль. Я б охоче обміняв кілька формулювань про кластери на одну пряму фразу, якими так славиться той же Борис Джонсон.

Другий вимір – гроші. Будь-які безпекові домовленості починаються з арифметики.

Наріжний камінь гарантій безпеки – сильна українська армія, бо Росія надовго залишиться загрозою і для нас, і для Європи. А сильна армія коштує 120-150 мільярдів доларів на рік. Тобто за десять років – понад трильйон.

Сьогодні ж дискусія звучить інакше: чи вистачить заморожених російських активів, щоб закрити наступний квартал. Гарантія, що виживає від кварталу до кварталу, не може називатися гарантією.

Третій вимір – ланцюги постачання. Замінити Китай у ланцюжку постачань самотужки Україна не зможе. Стратегічна автономія в мікросхемах і компонентах можлива лише в партнерстві: Україна, Європа, США.

Автор колонки переконаний: Європа – надійний партнер України, адже країни ЄС і Британія продовжують підтримувати Київ попри зміни урядів.

"Залишилось отримати від партнерів ключове – ясність, яка потрібна не лише нам, а передовсім їм самим. Європейський Союз має чітко сигналізувати Росії, що існує межа, за яку їй не дадуть зайти, навіть якщо інші партнери по той бік океану вагатимуться зі стратегічними чи тактичними рішеннями", – пише колишній віцепрем'єр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції.

Докладніше – в колонці Тараса Качки Європейська перемога Путіна. Що Росія хоче від ЄС та як не дати їй це отримати.