Суд дозволив публікувати розслідування про 143 квартири брата директора ДБР

На початку липня суддя Печерського районного суду Києва Сергій Вовк ухвалив рішення, яке забороняло Центру протидії корупції (ЦПК), «Слідство.Інфо» та журналістці Аліні Стрижак оприлюднювати результати їхнього розслідування. Це рішення було негайно розцінено громадськістю та журналістами як тиск і спроба цензури.

Розслідування стосувалося набуття Олександром Сухачовим, братом директора ДБР, 143 об’єктів нерухомості — квартир та офісів. Інформацію про нерухомість журналісти виявили, аналізуючи відкриті державні реєстри. Ці об'єкти нерухомості були придбані в період з 2018 по 2020 рік у двох харківських житлових комплексах: «IT-Парк Мануфактура» та «Урбан Сіті», збудованих компанією «Строй Сіті».

Перед тим як матеріал мав бути опублікований, журналістка Аліна Стрижак надіслала запит директору ДБР та ТОВ «Парковий-2», яке, за даними ЦПК, пов'язане з братом Сухачова. Саме після цього запиту до компанії, пов'язаної з братом керівника ДБР, почалося судове переслідування авторів розслідування.

Проте, незважаючи на судову заборону, вісім українських медіа, включаючи «Українську правду», Суспільне, «Схеми» (Радіо Свобода), «Громадське», «Дзеркало тижня», NV, Bihus.Info та Телебачення Торонто, об'єдналися в «Ініціативу 143» і одночасно опублікували заборонений матеріал 17 липня. Пізніше до них приєдналися ще 19 редакцій. Загалом розслідування отримало близько 4 мільйонів переглядів, доводячи, що заборони іноді лише посилюють інтерес до правди.

Медіаюристка та адвокатка у цій справі Оксана Максименюк, яка представляла інтереси «Слідство.Інфо», зазначили, що скасування рішення є важливим для захисту свободи слова. Вона висловила надію, що це зупинить подальші спроби забороняти журналістські матеріали через суди, особливо резонансні розслідування.

24 вересня Київський апеляційний суд скасував ухвалу Печерського районного суду, таким чином дозволивши публікацію розслідування. Це рішення підтвердило важливість журналістських розслідувань для викриття зловживань владою та інформування суспільства про важливі проблеми. Такі матеріали сприяють підзвітності посадовців, громадському контролю та можуть стати поштовхом до офіційних перевірок і реформ.

Олександр Сухачов, родом із Харкова, з 2007 по 2015 роки працював як фізична особа-підприємець, займаючись орендою нерухомості. Також він мав частки в кількох компаніях і очолював деякі з них. Журналісти виявили його на фотографії працівників державного «Укргазбанку» за 2025 рік, а в телефонних контактах його могли записувати як представника різних банків.

За даними розслідувачів, квартири купували за балансовою вартістю — від 20 до 50 тисяч гривень за об'єкт, що значно нижче ринкових цін. У період придбання квартир Олександр Сухачов працював у Генеральній прокуратурі, а також проходив службу у Службі зовнішньої розвідки. У 2021 році Національна поліція розпочала розслідування діяльності компанії «Строй Сіті». Під час обшуків у «Строй Сіті» поліцейські виявили печатки та фінансові документи компанії, пов’язаної з Олександром Сухачовим. У грудні 2022 року заступник генерального прокурора доручив передати розслідування щодо «Строй Сіті» до Головного слідчого управління ДБР, яке на той час очолював Олексій Сухачов. ДБР певний час розслідувало цю справу, проте підозр нікому не оголосили, а у серпні 2025 року провадження було передано Національній поліції, яка згодом його закрила.

Центр протидії корупції повідомив, що це рішення було спрямоване на обмеження свободи слова і тиск на журналістів та громадськість, проте апеляція успішно скасувала його.

Ця історія є наочним прикладом того, як колективні дії медіа та громадськості можуть протистояти спробам приховати важливу інформацію. Вона підкреслює життєво важливу роль журналістських розслідувань у підтримці прозорості та підзвітності у владі, залишаючи надію на подальший розвиток демократичних засад у суспільстві.