Путін вигадав нову тактику ударів по Україні: у чому полягає його підлий план

В Україні відбувається воєнний парадокс: тепер військові з фронту телефонують найріднішим у тилу, аби спитати, чи все з ними добре. Усе тому, що Путінзмінив свою тактику атак, і тепер намагається зробити українські міста непридатними для життя.

Про це пише BBC.

Росія намагається зробити українські міста непридатними для життя

«Зараз про Київ говорять як про місто на лінії фронту. Фактично, зараз це так само небезпечно, якщо не небезпечніше, ніж у містах, які географічно розташовані на передньому краї війни», — каже місцевий житель та аналітик Atlantic Council Пітер Дікінсон.

Останніми тижнями росіяни відчутно посилили ракетні та дронові атаки на столицю та інші великі міста. Ворог цілеспрямовано б’є по цивільних об’єктах: під ударом опиняються дитячі садки, навчальні заклади, лікарні, готелі, центри обробки даних, залізниця та мости.

Міноборони РФ цинічно стверджує, що в усіх цих цивільних спорудах нібито виготовляли або зберігали озброєння, а самі сили РФ бомблять лише нібито об’єкти ВПК та військову інфраструктуру.

Однак реальні цифри говорять про протилежне. За даними омбудсмена Дмитра Лубінця, лише з січня по серпень унаслідок російських атак загинули або дістали поранення 15 280 мирних мешканців, що на 55% більше порівняно з цим же періодом торік.

Росіяни бомблять міста України від самого початку повномасштабної війни, проте зараз атаки суттєво інтенсифікувалися. Найбільшого пресингу зазнає Київ.

«Це величезна загроза для життя, але це також і неймовірно деструктивно, оскільки означає, що школи не можуть працювати, бізнес не може функціонувати, а в повітрі зависла атмосфера постійної невизначеності», — наголошує аналітик.

Найбільш симптоматичним елементом цієї ескалації стали прицільні удари по мостах через Дніпро, які з’єднують два береги столиці, і які Дікінсон називає «життєво важливими артеріями міста». Правий берег акумулює в собі урядовий квартал, ділову активність та ключові компанії, тоді як лівий — це перш за все масштабні житлові масиви. Оскільки підземних тунелів під річкою немає, весь багатомільйонний щоденний потік пасажирів і автомобілів тримається лише на цих мостах.

Дікінсон вважає, що російські дрони навряд чи спроможні фізично зруйнувати такі капітальні споруди, як мости, тож їхня мета — паралізувати їхню роботу та змусити владу їх перекрити. Про продуманість цих атак свідчить і час їхнього проведення.

«Якби їхнім завданням було просто знищення інфраструктури, вони могли б легко зробити це пізно вночі або на світанку… з тим самим ефектом, але очевидно без ризику для людських життів. Проте вони цього не роблять, вони завдають ударів буквально в години пік», — зауважує він.

«Складається чітке враження, що це дуже свідома політика. Неможливо виправдати ці атаки, стверджуючи, що це супутні збитки чи що це були законні військові цілі».

Володимир Зеленський у спілкуванні з журналістами Financial Times зазначив, що оскільки Росія не змогла окупувати Україну, тепер ворог вдається до масованих ударів і хоче, аби люди тікали з міст. З вересня правил більше немає.

Професор Сент-Ендрюського університету Філліпс О’Браєн вважає, що план Путіна полягає у тому, щоб зробити Україну максимально непридатною для життя цивільного населення, особливо зараз, коли наближається зима. Додаткова мета — посіяти такий страх, аби українці погодилися на будь-які умови перемир’я.

«У сухому залишку йдеться про здійснення такого політичного тиску на український уряд, щоб той погодився на угоду, яка задовольнить забаганки Росії», — констатує О’Браєн.

За спостереженнями Дікінсона, ключовий задум цієї кампанії зі витискання цивільних із міст — підірвати бойовий дух суспільства. Він додає, що такими масованими атаками росіяни хочуть спровокувати заклики цивільних українців до капітуляції.

«Це створює враження, ніби уряд безпорадний і не здатний захистити людей».

Однак ворог переслідує і тверезий економічний розрахунок. Якщо немає людей, то нікому працювати на заводах і виробляти зброю, необхідну для оборони країни, пояснює Дікінсон. За оцінкою міністра економіки та довкілля Олександра Кравченка, кожна година зупинки підприємств через тривоги коштує країні близько 45 мільйонів доларів.

Ще один фактор активізації ворога — банальна можливість це робити. Як вважає Дікінсон, росіяни тиснуть просто «тому що можуть». Оскільки росіяни не мають успіхів на фронті, а внутрішня економіка відчуває тиск, саме повітряні атаки сприймаються Москвою як та сфера, де ворог сподівається натиснути.

Але водночас експерти зійшлися на думці, що це не стратегія держави, яка знає, що перемагає у війні. На думку О’Браєна, Путін піде на все, аби досягнути своєї цілі, окрім ядерного удару чи масового застосування хімічної зброї.

«Декілька разів думаєш перед тим, як вживати слово „тероризм“, але, гадаю, іншого слова тут не підбереш. Це чиста тактика терору… щоб тримати людей у неспокої, тривозі та напрузі. І вона працює».

Як у Кремлі коментують ідею енергетичного перемир’я

У той самий час Міністерство оборони РФ офіційно відзвітувало про чергову масовану атаку в ніч проти 14 жовтня на енергетичну інфраструктуру в Києві, Київській та Харківській областях. Зокрема, за словами росіян, під удар потрапили дата-центр «Укрсиббанку», ТЕЦ-4, ТЕЦ-5 та ТЕЦ-6 на Київщині, Харківська ТЕЦ-5, Трипільська та Зміївська ТЕС, а також Київська електропідстанція.

Свої атаки на цивільні енергетичні об’єкти росіяни традиційно виправдовують тим, що вони нібито забезпечують електроенергією підприємства військово-промислового комплексу України, а не цивільне населення.