Доставляти до ТЦК має лише поліція, а телефони не вилучатимуть

Наказ головнокомандувача ЗСУ №423, датований 6 жовтня, за кілька днів став головною темою обговорень навколо мобілізації. У соцмережах документ подають ледь не революцією: мовляв, ТЦК «заборонили забирати телефони», «заборонили самостійно возити людей» і «зобов'язали всюди встановити камери». Що з цього правда, а що — перебільшення, розібрало видання «Фарватер.Схід».

Головне застереження: станом на 12 жовтня повного тексту наказу немає ні в офіційних джерелах ЗСУ, ні в Міноборони, ні в базі законодавства Верховної Ради. Тобто автентичність документа ще не підтверджена офіційно, а більшість норм, які йому приписують, і так уже випливають із Конституції, Кодексу про адмінправопорушення та урядових постанов.

Хто може доставляти людину до ТЦК

Найбільше обговорюють норму про те, що примусово доставляти військовозобов'язаних мають транспортом Національної поліції, а не автомобілями ТЦК чи приватними машинами. Насправді це не зовсім новина: постанова Кабміну №560 вже розмежовує функції ТЦК і поліції. Якщо є законні підстави для адміністративного затримання та доставлення — цим займаються саме органи поліції.

Важливий нюанс: коли людина фактично не може піти, її садять у машину і везуть — постає питання, чи вважається вона офіційно затриманою. За законом при адмінзатриманні складають протокол із часом і мотивами, а сам строк затримання, як правило, не може перевищувати трьох годин. Тож цінність наказу не в транспорті, а в юридичній визначеності: якщо везуть поліцейські, значно складніше залишити людину в «сірому» статусі.

Повідомити рідних і право на зв'язок

За переказом документа, людина в ТЦК має отримати можливість зателефонувати близьким, а сам факт повідомлення фіксують. Якщо з першої спроби не вдалося — передбачена повторна. Це теж не нове право: стаття 261 КУпАП вимагає негайно повідомляти родичів про місце перебування затриманого і, якщо він не залучив адвоката, — центр безоплатної правничої допомоги.

Про необхідність такого алгоритму говорить низка скандалів. У вересні омбудсман Дмитро Лубінець розповідав про перевірку Ужгородського районного ТЦК: там фіксували випадки незаконного утримання людей — окремі військовозобов'язані перебували в приміщенні понад 50 днів, у них вилучали телефони, не допускали рідних та адвокатів.

Камери в ТЦК і 30 днів запису

Окремий блок наказу стосується відеоспостереження в приміщеннях ТЦК: запис має бути безперервним, а зберігають його щонайменше 30 днів. Схема не нова — з вересня 2025 року представники ТЦК, які працюють у групах оповіщення, зобов'язані носити нагрудні камери, а самовільно вимикати запис чи видаляти матеріали заборонено.

Якщо такий самий режим поширять на кабінети центрів, це може стати головним механізмом контролю: сьогодні більшість резонансних роликів починаються вже під час суперечки, тож незрозуміло, що було до цього. Важливо, щоб запис можна було вчасно вилучити для провадження чи адвокатського запиту — інакше 30 днів зберігання самі по собі нічого не дають.

Телефони, ремені та інші речі

Ще одна норма: саме перебування в ТЦК не є підставою вилучати мобільний телефон, ремінь, шнурки чи інші особисті речі. Документ також згадує доступ до питної води й туалету та вимогу спілкуватися без погроз, образ і провокацій.

Що робити, якщо права порушують

Якщо вас незаконно утримують у ТЦК або вилучили речі без протоколу — фіксуйте це на відео, вимагайте скласти протокол про адміністративне затримання (із часом і підставами) та повідомити рідних. Про порушення можна заявити на гарячу лінію Уповноваженого Верховної Ради з прав людини або до поліції (102). Внутрішній наказ головнокомандувача не є самостійною підставою для затримання чи вилучення речей — такі дії мають окрему законну процедуру.