Осіння посадка та обрізка сливи: що потрібно зробити восени для щедрого врожаю

Осінь добре підходить для висаджування нових саджанців, проте з обрізкою варто поводитися значно обережніше.

Ви дізнаєтеся:

• Коли можна обрізати сливу восени, а коли краще почекати
• Як правильно висадити саджанець сливи перед зимою
• Що зробити, щоб дерево безпечно перезимувало

Обрізка сливи після опадання листя може зашкодити дереву: у холодну й вологу погоду зрізи загоюються повільніше і відкривають шлях збудникам хвороб. Натомість для висаджування нових саджанців осінь є одним із найкращих періодів, повідомляє угорське видання Pénzcentrum

Кісточкові плодові дерева чутливі до строків обрізки, тому для сливи є два придатні періоди. Наприкінці зими або ранньою весною формують крону і вносять серйозні структурні зміни. Після збору врожаю можна проріджувати надто густі ділянки та стримувати бурхливий ріст пагонів, але робити це варто ранньої осені, поки дерево ще в листі, а погода суха й достатньо м'яка.

Якщо наприкінці жовтня чи в листопаді слива ще не обрізана, поспішати не варто. Серйозні втручання краще відкласти до наступного сприятливого періоду.

Для роботи знадобляться гострий секатор, а для товстих гілок - сучкоріз. Обрізати радять у суху погоду, чистим інструментом і бажано тоді, коли найближчим часом не прогнозують тривалих дощів.

Першими видаляють сухі, хворі та пошкоджені гілки, зрізаючи їх до здорової деревини, після чого інструмент дезінфікують. Далі проріджують середину крони: прибирають зайві гілки, що ростуть усередину, перехрещуються або труться одна об одну, аби сонячне світло діставалося й до внутрішніх плодових ділянок.

Окремої уваги потребують вовчки - круті, потужні пагони, що ростуть угору. Видаляти варто лише ті, що загущують крону чи ростуть у невигідному напрямку, адже частину з них згодом можна використати для оновлення плодових ділянок. Кореневу поросль прибирають біля самої основи: на щеплених деревах вона зазвичай росте з підщепи, тож не належить до бажаного сорту, але забирає поживні речовини.

Задовгі гілки вкорочують переважно до бічної гілки, що росте у вдалому напрямку. Якщо зріз роблять над брунькою, обирають ту, що дивиться назовні, і не залишають довгих пеньків. Наприкінці дерево радять оглянути з кількох кроків: мета полягає не у видаленні якомога більшої кількості гілок, а у формуванні пропорційної крони, що добре провітрюється.

Для старих слив головним завданням стає оновлення плодових ділянок і проріджування загущеної крони. Проте дерево, яке роками не доглядали, не можна різко обрізати за один раз: омолодження розтягують на кілька років, щоб воно поступово наростило нові пагони.

Коли і де висаджувати нову сливу

Саджанці, що переходять у стан спокою, легше переносять пересадку, а до настання морозів ґрунт ще дає змогу розвиватися корінню. Завдяки цьому навесні дерево починає ріст уже зміцнілим.

Сливи з відкритою кореневою системою зазвичай висаджують наприкінці жовтня та в листопаді, після опадання листя, поки ґрунт не промерз. У саджанців у контейнерах строки довші, але й для них слід уникати промерзлої чи перезволоженої землі. У садах, розташованих у низинах, де застоюється холодне повітря і часто трапляються заморозки, доречнішою може виявитися весняна посадка.

Для сливи обирають сонячне, захищене від вітру місце з родючим ґрунтом, який добре утримує вологу. Застійної води та надто ущільненої землі слід уникати. Сильнорослим деревам може знадобитися відстань до 5–6 метрів.

Перед покупкою варто з'ясувати, чи сорт самоплідний, чи йому потрібен запилювач, що цвіте у відповідний час. Також видання радить зважати на стійкість до хвороб, особливо до шарки сливи. Саджанець краще купувати в перевіреному розсаднику, оглянувши корені, стовбур і місце щеплення, а на етикетці мають бути вказані сорт і підщепа, оскільки від неї залежать розміри та ріст дерева.

Посадкова яма має бути щонайменше вдвічі ширшою за кореневу систему, а її дно і стінки варто розпушити. Корені саджанця з відкритою кореневою системою перед посадкою замочують у воді приблизно на 1–2 години й обрізають пошкоджені чи сухі кінчики. Місце щеплення має залишитися над рівнем ґрунту, а саме дерево не варто заглиблювати більше, ніж воно росло в розсаднику.

Землю засипають поступово, обережно ущільнюючи, щоб не лишилося порожнин. Зрілий компост додають помірно, змішавши з ґрунтом, а свіжий гній біля коріння класти не можна. Після посадки дерево рясно поливають, а неглибока лунка навколо стовбура допомагає утримати воду в зоні коріння. За потреби саджанець прив'язують до кілка м'яким матеріалом, що не травмує кору, а ґрунт мульчують шаром 5–8 сантиметрів, залишаючи вільними близько 10 сантиметрів навколо стовбура.

Як підготувати дерево до зими

Якщо осінь тривалий час суха, дерева, особливо щойно висаджені, час від часу рясно поливають, не допускаючи застою води. Мульча навколо стовбура зберігає вологу в ґрунті та пом'якшує перепади температур, однак насипати її впритул до стовбура не варто. Стовбури молодих дерев за потреби захищають сіткою від зайців і гризунів, стежачи, щоб вона не перетискала кору.

Важливим осіннім завданням залишається прибирання уражених рослинних решток. Муміфіковані плоди, що лишилися на дереві, а також заражені опалі плоди й листя збирають, адже в них можуть зимувати збудники хвороб. Восени також варто уникати надлишку азоту, бо він стимулює ріст нових пагонів, чутливих до морозів.

Після опадання листя чисельність патогенів і шкідників, що зимують, можна зменшити осіннім викорінювальним обприскуванням. Проте воно потрібне не кожній сливі: обробку підлаштовують під стан дерева та проблеми, які траплялися раніше, і використовують лише препарати, дозволені саме для цієї мети.