Пальне в Україні буде. Питання — за якою ціною?

Чи стабільна ситуація з пальним в Україні? За наявністю — так, за ціною — ні. Країна майже повністю імпортує бензин і дизель, тож разом із пальним купує чужі кризи. Тому головне питання не в тому, чи працюватимуть заправки, а в тому, скільки коштуватиме літр і від чого залежить ця ціна.

Ціна на українській АЗС формується на трьох рівнях, і перший рівень — світовий. Після того як наприкінці лютого через війну США та Ізраїлю з Іраном Ормузька протока фактично закрилася, світ втратив значну частину нафти Перської затоки. Найдефіцитнішим став дизель. Наприкінці вересня, за даними аналітичної компанії Kpler, експорт нафти з Близького Сходу разом з обхідними маршрутами через Червоне море вийшов на довоєнний рівень, але в жовтні, за даними Reuters, атак на судна в Ормузі стало найбільше за час спостережень. Тому 26 жовтня нафта Brent коштувала близько 116 дол. за барель — на 18% дорожче, ніж місяць тому. Тож кожен новий удар у Затоці швидко б'є по ціні дизелю.

Другий рівень — європейський, бо Україна купує пальне за європейськими котируваннями. А їх дедалі більше визначають США: влітку, за даними компанії з відстеження танкерів Vortexa, на американський дизель припадала половина морського імпорту дизелю до Європи з-поза регіону.

За спільною заявою США та Євросоюзу від 21 серпня 2025 року, яка закріпила липневу домовленість Дональда Трампа та Урсули фон дер Ляєн, ЄС «має намір» купити в США скрапленого газу (Liquefied Natural Gas, LNG), нафти та ядерного палива на 750 млрд дол. до кінця 2028-го, тобто в середньому по 250 млрд дол. на рік. Для порівняння: 2024-го ЄС імпортував зі США нафти, газу й вугілля приблизно на 76 млрд дол. Ціль рахується в доларах, тож дорогий дизель наближає її без зростання обсягів.

Водночас напередодні виборів до Конгресу 3 листопада Вашингтону потрібне дешеве пальне вдома: міністр фінансів США Скотт Бессент закликав Європу «негайно» відкрити резерви, а Франції, Німеччині, Італії, Ірландії та Британії Вашингтон погрожував забороною експорту американського дизелю. Європа відповіла обережно: 2 жовтня країни G7 (Group of Seven, «великої сімки») погодили вивільнення 100 млн бар. резервів, а ЄС умовою подальших вивільнень поставив відмову США від заборони експорту. Отже, ціну для українського водія частково пишуть у торгах між Вашингтоном і Брюсселем.

Третій рівень — український. Акциз на дизель цього року, за Податковим кодексом, становить 253,8 євро за 1000 л і перераховується в гривню за курсом НБУ на перший день кварталу: на 1 жовтня це 50,72 грн за євро, тобто близько 12,9 грн з літра. Тож кожне послаблення гривні до євро автоматично здорожчує пальне. ПДВ 20% нараховується поверх акцизу: з літра за 104 грн це ще близько 17,3 грн. Разом — майже 30 грн, тобто 29% ціни.

Результат усіх трьох рівнів: за даними консалтингової групи «А-95», з 28 лютого до 15 вересня середній дизель подорожчав із 62,96 до 97,06 грн/л, тобто на 54%, а 26 жовтня, за даними «Главкому», коштував у найбільших мережах від 101,90 грн/л в «Укрнафті» до 106,90 грн/л у WOG. Власної ціни на пальне Україна не має: вона імпортує європейську, помножену на курс і податки.

Хто нас забезпечує? За даними «А-95», за дев'ять місяців цього року Україна імпортувала 4,7 млн тонн дизелю, на 3% більше, ніж торік, і понад 2 млн тонн із них дала Польща. Польський концерн ORLEN зі своїх заводів у Польщі та Литві відвантажив 1,3 млн тонн. У вересні загальний імпорт скоротився на 21%, до 537 тис. тонн, серед причин — слабший попит через рекордні ціни. Польща дала 202,6 тис. тонн, Литва — 65,9 тис. тонн, тобто разом половину всього обсягу. Румунія у вересні була другим постачальником зі 156,7 тис. тонн — майже стільки ж, як рік тому. Натомість поставки з Греції впали зі 135,6 тис. до 40,8 тис. тонн, а з Туреччини — з 50,9 тис. до 6,1 тис. тонн, бо південне пальне подорожчало. Ланцюг постачання працює, але дедалі більше тримається на Польщі та Литві.

Найімовірніший сценарій на зиму такий: фізичного дефіциту не буде, але ціни залишаться високими. Його стійкість покажуть п'ять індикаторів:

• перший — котирування Brent і європейського дизелю: нове загострення в Ормузі дійде до українських АЗС із запізненням у кілька тижнів;
• другий — курс гривні до євро;
• третій — стабільність польсько-литовського маршруту та російські удари по нафтобазах і АЗС;
• четвертий — рішення Вашингтона після 3 листопада: чи запровадить він заборону експорту дизелю і чи посилить тиск на європейські резерви;
• п'ятий — чи справді Європа вивільнить резерви.

Якщо одночасно погіршаться три з п'яти, чекаймо нового стрибка цін; якщо ні — ринок пройде зиму без потрясінь.

Що робити Україні?

Насамперед — реальні запаси. 2 вересня міністр енергетики Денис Шмигаль заявив лише, що запасів «достатньо для забезпечення поточного рівня споживання», і повідомив про запуск експериментального проєкту підземних сховищ пального. Однак «поточне споживання» — це не 90 діб запасу, яких вимагає ЄС. Закон про мінімальні запаси дозволяє зберігати половину нормативного обсягу за кордоном, проте вільних резервуарів у Польщі й Румунії немає, тож потрібні міжурядові угоди про будівництво або оренду ємностей.

Також потрібні додаткові маршрути забезпечення. Зокрема, розширення залізничної та річкової логістики через Румунію, про яке, за словами Шмигаля, вже є домовленості з Бухарестом, і американський ресурс, адже «Укрнафта» ще у квітні отримала перші партії дизелю зі США.

Не менш важливою лишається і дипломатія. Україна повинна домагатися участі в скоординованих рішеннях ЄС і Міжнародного енергетичного агентства (МЕА) щодо резервів, щоб у кризу бути учасником, а не прохачем. Залежність від політичної волі сусідів не зникне, але її зменшують кількістю маршрутів і власними запасами, а не дружбою з окремими урядами.