Органічна речовина як протагоніст врожайності ґрунту

Попри поширену думку, органічна речовина – це не лише гумус. Вона також включає свіжі рослинні рештки, продукти їх розкладання, органічні сполуки різного ступеня трансформації та мікробну біомасу. Які важливі функції виконує цей складник ґрунту, що впливає на його  кількість і яка наразі ситуація із забезпеченістю органічною речовиною ґрунтів України, розповідають фахівці компанії Ukravit.

«Сезон дослідження ґрунтів у розпалі і триватиме аж доки не буде посіяний наступний врожай, – зазначає доктор с.-г. наук, агрохімік Ukravit Дмитро Котельников. – Одним із найважливіших показників, які доцільно перевірити,  є вміст органічної речовини. Органічна речовина виконує численні функції й прямо впливає на врожайність. По-перше, органічні сполуки разом із продуктами життєдіяльності мікроорганізмів сприяють об’єднанню дрібних ґрунтових частинок у стабільні агрегати та формують структуру ґрунту. На важких ґрунтах органічна речовина допомагає покращувати водопроникність і повітряний режим, на легких –  підвищує здатність утримувати воду та елементи живлення. По-друге, органічна речовина здатна зв’язувати значну кількість вологи, а покращення структури ґрунту додатково сприяє проникненню опадів у профіль та зменшує поверхневий стік, що особливо важливо за нестабільних погодних умов. По-третє, органічна речовина є важливим резервуаром азоту, фосфору, сірки та інших елементів. Під час розкладання рослинних решток мікроорганізми поступово переводять органічно зв’язані елементи у доступні рослинам форми (мінералізація). По-четверте, органічна речовина допомагає ґрунту утримувати елементи мінерального живлення, зменшуючи ризик їх непродуктивних втрат і створюючи запас для живлення рослин. Це особливо важливо на легких піщаних і супіщаних ґрунтах, де частка глини невисока, і природна здатність утримувати елементи живлення значно нижча. Нарешті, це важлива передумова буферності ґрунту. Ґрунти із достатнім вмістом органічної речовини зазвичай більш стабільні за різких змін хімічних умов. Водночас важливо розуміти, що високий вміст органічної речовини сам по собі ще не гарантує оптимального живлення: наприклад, ґрунт може містити значний загальний запас азоту, фосфору або сірки, але лише частина цих елементів буде доступною рослині в конкретний момент».

За даними Ukravit Institute за 2025 рік, 45% досліджених зразків ґрунту мали низький  вміст органічної речовини, 44% – середній та підвищений і лише 15% характеризувалися високим або дуже високим вмістом гумусу. Отримані результати свідчать, що для значної частини обстежених полів питання збереження та відтворення органічної речовини ґрунту є одним із ключових напрямів управління родючістю.

Чому вміст органічної речовини в ґрунті може знижуватися? 

«Значна частина сформованої рослинами біомаси щороку вилучається з поля разом з урожаєм, – пояснює Дмитро. –  Обробіток ґрунту, достатня кількість кисню, вологи та висока температура стимулюють активність мікроорганізмів і мінералізацію органічної речовини. І якщо кількість органічного матеріалу, який повертається в ґрунт, тривалий час буде меншим за кількість органічного вуглецю, що мінералізується, запаси органічної речовини поступово знижуються».

Наслідок цього – погіршення структури ґрунту, зменшення водостійкості агрегатів, потенційна схильність ґрунту до ущільнення, утворення кірки та ерозійних процесів. На легких ґрунтах – проблеми низької вологоємності та здатності утримувати поживні речовини. 

«Щоб цьому запобігти, важливо діяти комплексно, – наголошує фахівець. – Зокрема, йдеться про раціональне використання пожнивних та кореневих решток, введення в сівозміну культур із розвиненою кореневою системою, застосування покривних і сидеральних культур, зменшення інтенсивності обробітку, а також формування збалансованих систем живлення культур. Підтримання органічної речовини – не одноразова технологічна операція, а довгострокова стратегія управління родючістю ґрунту».