Леонід Байсаров

Леонід Байсаров - людина, яка голосувала за диктаторські закони та за створення “ДНР”

Леонід Байсаров - бізнесмен і колишній політик із “донецького клану”. Для Байсарова важливіші гроші, ніж здоров'я людей. Із шахти йде радіація, але цей факт замовчується. Герой України зі своїми підлеглими розмовляє матом. У 2014 році Леонід Байсаров голосував за “диктаторські закони 16 січня”, а всього через півроку ходив на вибори щодо створення “Донецької народної республіки”. Крім того, понад сорок років він обманював всіх про те, що не мав судимості.

1. Біографія
2. Освіта
3. Сім'я
4. Кар'єра
5. Компромат
6. Статки

Біографія

Леонід Байсаров народився 19 липня 1947 року в селі Микитівка (зараз село входить до складу міста Горлівки) Сталінської (нині Донецької області).

Освіта

Освіту Леонід Байсаров отримав у Донецьку. Після школи він пішов вчитися на гірничого інженера до місцевого інституту.

Уже в кінці 1990-х років заочно Байсаров став фінансистом, закінчивши Донецький державний університет.

Має звання кандидата технічних наук.

Сім'я

Леонід Байсаров одружений. Має двох синів.

Кар'єра

Отримавши диплом гірничого інженера в 1972 році, Леонід Байсаров пішов працювати за фахом. Перші три роки він працював у шахтоуправлінні 39 комбінату “Шахтарськантрацит”, який знаходиться в місті Шахтарськ.

Потім протягом п'ятнадцяти років Байсаров пробув на шахті ім. О. Г. Стаханова ВО “Красноармійськвугілля” в місті Димитров (зараз Мирноград). Леонід Байсаров пройшов шлях від гірничого інженера до заступника директора.

З 1990 року кар'єра Леоніда Байсарова пов'язана з шахтою “Червоноармійська-Західна № 1”, яка знаходиться в Покровському (колишній Красноармійськ).

Посади його були виключно керівні. Шість років він був її директором. Потім до 2010 року Байсаров займав посади голови правління, генерального директора.

Останні вісім років Леонід Байсаров є президентом Публічного акціонерного товариства “Шахтоуправління «Покровське»”.

На сьогодні підприємство складається з трьох шахт і одного гірничо-збагачувального комбінату і виробляє п'яту частину всього коксу в Україні.

У 1996 року Леонід Байсаров разом із шахтою “Червоноармійська-Західна № 1” приєднався до концерну “Енерго” (пізніше “Донецьксталь”), який за чотири роки до цього був створений Віктором Нусенкісом і Володимиром Логвиненком.

Це була перша велика приватизація концерну, який незабаром стане одним із найголовніших гравців на ринку продажу вугілля в пострадянських країнах.

Протягом трьох років (2006-2009) Байсаров був генеральним директором “Донецьксталі”.

У 2002 році Леонід Байсаров пішов до парламенту від партії “За єдину Україну”. У Верховній Раді четвертого скликання він займався питаннями ПЕК, ядерної політики і безпеки.

Через два роки на президентських виборах Байсаров став довіреною особою кандидата Віктора Януковича. Тоді ж увійшов до складу найбільшої на той час політичної сили - Партії регіонів.

Правда, на два наступних скликання до парламенту він не обирався. З 2010 по 2012 роки бізнесмен був депутатом обласної ради в Донецьку.

Наступний раз народним депутатом він став через десять років після першої своєї каденції. На парламентських виборах 2012 року на мажоритарному окрузі в рідній Донецькій області Леонід Байсаров переміг, набравши три чверті всіх голосів виборців.

Намагався потрапити в парламент і після Євромайдану, але вибори вперше в своїй кар'єрі програв.

На все тій же виборчій дільниці в Донецькій області, де чотири роки тому він набрав понад сімдесят відсотків голосів, у 2014 році Байсаров набрав лише тридцять три. З невеликим відривом у шість відсотків його обійшов ще один екс-регіонал Євген Геллер.

Війна на Донбасі сильно вдарила по “Донецьксталі”. В активі у холдингу залишалось тільки підприємство, на якому генеральним директором був Леонід Байсаров. Але в 2018 році “Донецьксталь” практично повністю втратила і його.

У червні “Метінвест” Ріната Ахметова викупив 40% “Шахтоуправління “Покровське” за майже вісім мільярдів гривень. Крім того, “Метінвест” може збільшити кількість акцій у себе до 74 відсотків. Правда, Ахметов поки що залишає Байсарова на чолі шахтоуправління.

Байсаров має величезну кількість медалей та нагород за заслуги в розвитку вугільної промисловості. Це і знаки “Шахтарської слави”, “Шахтарської доблесті” всіх ступенів, і звання Заслуженого шахтаря.

Але найдорогоціннішою нагородою для нього є звання Героя України, яке він отримав з рук президента Леоніда Кучми в 2004 році.

Леонід Байсаров, як і його партнер по бізнесу Віктор Нусенкіс, дуже релігійна людина.

У “Шахтоуправлінні «Покровське»” була створена православна громада, побудована церква, а дітей шахтарів навчають православним цінностям у християнському центрі.

Компромат

У всіх своїх анкетах Леонід Байсаров вказував, що жодного разу не притягувався до кримінальної відповідальності і судимості не мав. Але виявилось, що більше сорока років бізнесмен обманював всіх.

У 2014 році в Інтернеті з'явився лист із міліцейського протоколу. На ньому є інформація, що Леонід Байсаров з 1972 року два роки провів за гратами.

Цей лист був вирваний із протоколу,  найімовірніше, у часи, коли Байсаров мав сильне положення у владі та бізнесі. Але хтось сфотографував його і залишив знімок для нащадків.

Будучи депутатом Донецької обласної ради, Леонід Байсаров запам'ятався тим, що більше всіх прогулював засідання. На засіданнях, які він все ж таки відвідав, він спав.

“Відзначився” Байсаров і в українському парламенті. У січні 2013 року журналісти помітили, що народний депутат займається “кнопкодавством”, а рівно через рік він став одним із тих, хто голосував за закони, що обмежували демократичні права і свободи українських громадян.

Леонід Байсаров не завжди добрий християнин, яким намагається здаватись.

У 2011 році в Мережу потрапило відео, на якому керівник шахтоуправління вичитує підлеглих, розмовляючи через слово добірним матом.

Ставлення до шахтарів на підприємстві Байсарова також далеке від християнського.

Щоб піти на лікарняний, шахтар зобов'язаний оформити відпустку за свій рахунок. Гірників змушують працювати понаднормово і без доплати. Затримки зарплати і звільнення без причини стали нормою життя в шахтоуправлінні. Якщо ж шахтар виходить на пенсію, то доволі часто йому затримують пенсійні виплати на три місяці.

Атеїстів і прихильників інших конфесій, крім православ'я, у шахтоуправління не шанують. Їм просто не платят премій. Права на свободу совісті на підприємстві не дотримуються.

Леонід Байсаров балотувався на виборах від округу, центром якого є Покровськ (Красноармійськ). Тому всіх його підлеглих під страхом звільнення змушували голосувати за свого генерального директора.

Із огляду на те, що піти на інше місце роботи в 65-тисячному містечку нікуди, всі голосували за Байсарова. Саме тому в 2010 році він так беззаперечно переміг на виборах.

Цікаво, але в 2014 році така схема не пройшла, і генеральний директор шахтоуправління програв вибори.

Байсаров бився за місце в парламенті до останнього. Він звинуватив свого опонента Геллера в махінаціях і фальсифікації на виборах. Зрештою, центральна виборча комісія вирішила перерахувати бюлетені на дільниці в Покровському. Але навіть перерахунок показав, що народ висловився проти Байсарова.

Забезпечення шахт потрібним знаряддями праці практично не відбувається, а правила безпеки не дотримувалися ніколи. Це призводить до багатьох аварій на підприємстві. Причому бувало так, що траплялися вони мало не щотижня. Те, що в них шахтарі гинули або калічилися, мало цікавило керівника шахтоуправління.

Але навіть якщо вони і не гинули під завалами, їм загрожувала повільна смерть від радіації, яка знаходиться в шахтах.

З огляду на те, що четверта частина жителів Покровського (Красноармійска) пройшла через це підприємство, то масштаби можливої ​​катастрофи вражають.

Причому Леонід Байсаров знав, що шахтарі ризикують отримати смертельне випромінювання, але цю інформацію зберігав у секреті. Якщо ж хтось із співробітників шахти спускався вниз із лічильником Гейгера, то його звільняли негайно.

У травні 2014 року тоді ще кандидат у народні депутати України Леонід Байсаров був помічений на “виборах” щодо створення так званої “Донецької народної республіки”.

Статки

Якщо в 2011 році у тоді ще кандидата в народні депутати “готівкою” було задекларовано понад п'ять з половиною мільйонів гривень, то через два роки парламентарій Байсаров мав уже в своїх кишенях майже вісім мільйонів гривень.

Цікаво й те, що зарплата народного депутата становила 236 тисяч гривень.

В останньому для себе "парламентському” році статки Леоніда Байсарова оцінювались у 745 мільйонів доларів, що поставило його на дванадцяте місце в списку найбагатших українців.