Віталій Гайдук

Віталій Гайдук: людський фарш для міністерських пиріжків

Яка улюблена страва олігархів? Схоже, пиріжки з людського фаршу. Принаймні, таке враження складається, коли гортаєш сторінки біографії Віталія Гайдука. Факти з минулого колишнього міністра енергетики просякнуті кров'ю, криками та стогонами. Сам же Віталій Гайдук безслідно зник після Євромайдану. Подейкують, що олігарх скоріше мертвий, ніж живий. Але його поява на похоронах Богдана Гаврилишина у 2016 році довела, що Гайдук вже точно не мертвий. Де він тепер, а головне – як до такого дійшов?

Біографія

Гайдук Віталій Анатолійович з'явився на світ 19 липня 1957 року. Він народився у селищі Хлібодарівка Донецької області.

Про родину майбутнього олігарха пресі не відомо. Також відсутні докладні відомості про дитинство та юнацтво Віталія Гайдука.

До цього часу він вважає за краще вести непублічний спосіб життя. Але навіть ця тактика не допомогла йому приховати всі криваві злодіяння, що залишили багрові плями на його совісті.

Освіта

Закінчивши школу, Віталій Гайдук здобув освіту у Донецькому політехнічному інституті. Там він навчався за спеціальністю «Економіка та організація машинобудівної промисловості». Потому Віталій мав намір вступити до аспірантури, але закріпитися там  йому не вдалося.

Кар'єра

Після закінчення ВНЗ, у 1981 році, Віталію Гайдуку допомогли влаштуватися на роботу. Маючи великий блат, хлопець отримав посаду економіста в Донецькому обласному центрі автовозтехобслуговування. До 1987 року він побудував у цій компанії непогану кар'єру, ставши врешті-решт заступником директора з економіки. 

Завдяки такій посаді, Віталій Гайдук обріс дуже корисними зв'язками у багатьох сферах. Подейкують, що робота в автовозобслуговуванні також допомогла йому накопичити пристойний капітал.

У 1988 році Віталій Гайдук отримав нову роботу. Абсолютно раптово він виграв конкурс на посаду директора Зуєвського енергомеханічного заводу. У цій події немає нічого дивного. Річ у тім, що місто Зугрес, де знаходиться завод, підпорядковувалося Харцизькій міськраді. Тоді першим секретарем міського комітету був Сергій Тулуб – близький приятель Віталія Гайдука.

Бізнес

Очолюючи завод, Віталій Гайдук вирішив, що набагато цікавіше володіти ним. Так, після розпаду СРСР Віталій Гайдук почав приватизацію підприємств. Незабаром він став власником різношерстого бізнесу.

У 1994 році він познайомився з Володимиром Щербанем. Через рік Щербань очолив Донецьку обласну адміністрацію. За допомогою ресурсів Володимира Щербаня Віталію Гайдуку вдалося розпочати кар'єру в політиці та зміцнити свої бізнес-інтереси.

Незабаром відбулося доленосне знайомство Віталія Гайдука з Сергієм Тарутою. Підприємці вирішили об'єднати свої заводські активи, так виникла потужна група компаній «Індустріальний союз Донбасу» (ІСД). 

Серед акціонерів також виявилася Донецька торгово-промислова палата. Цікаво, що її керівником тоді була Ольга Пшонка – дружина скандально відомого прокурора Віктора Пшонки.

Спочатку основним видом діяльності «ІСД» слугувало постачання газу для промислових та комунальних підприємств області.

Уже в 1995 році все постачання і розрахунки газу в Донецькій області здійснювалися виключно через компанію «ІСД». При цьому підприємство продовжувало нарощувати свої активи.

Як повідомляють у ЗМІ, розвиток «Індустріального союзу Донбасу» відбувався на крові. Дивним чином за дивних обставин гинули власники підприємств, чиї компанії потім поглинав «ІСД». Журналісти відзначають, що низка вбивств, побічно пов'язаних з діяльністю цього холдингу, до цього часу залишається нерозкритою. 

Так, у 1995 році невідомі розстріляли директора Алчевського меткомбінату. Фатальний інцидент стався відразу ж, коли «ІСД» почав поглинання компанії. Він став першою жертвою кривавого олігархічного бізнесу.

У кінці 90-х рр. методи розвитку «Індустріального союзу Донбасу» стали більш жорстокими. У той період у ряди співвласників вступив Рінат Ахметов. Компанія почала активно розростатися, у тому числі за рахунок штучного банкрутства бажаних підприємств. Довівши фірму до банкрутства, «ІСД» легко вводив її у свої активи.

У 2010 році контрольний пакет акцій «ІСД» перекупили російські підприємці. Після цього Віталій Гайдук став непублічною особою. Він лише зрідка з'являється в ЗМІ.

У 2013 році підприємець продав свій медіа-холдинг «Evolution Media».

Потім Гайдук зосередився на інтернет-бізнесі. Він придбав акції великого торговельного майданчика «Allbiz».

Родині Віталія Гайдука належать активи компаній, що виробляють металоконструкції.

Підприємець є академіком Академії економічних наук України.

Політика

Політична кар'єра Віталія Гайдука почалася в 1994 році. Тоді він обійняв посаду заступника голови Донецької обласної держадміністрації Володимира Щербаня. Цю роботу підприємець залишив через 3 роки.

У 2000 році старий друг Сергій Тулуб знову допоміг Віталію Гайдуку отримати "ласу" посаду. 

Так, власник «ІСД» став першим заступником міністра палива та енергетики – Сергія Тулуба. 

Але довго пробути на цій посаді Віталію не вдалося. Тодішній уряд зняв його з посади. Гайдуку довелося сісти в крісло заступника секретаря СМБО.

У той самий період газовий магнат став першим заступником керівника центрального апарату «Партії Регіонів».

У 2002 році в уряді Кінаха Віталій Гайдук нарешті очолив Міністерство палива та енергетики. У Кабміні під керівництвом Віктора Януковича Віталій Гайдук пішов на підвищення. Він отримав посаду віце-прем'єра з питань ПЕК. 

Як стверджують деякі джерела, причиною його відставки у 2003 році стала критика. Віталій Гайдук публічно різко висловлювався щодо планів міністерства. Зокрема, він розгромив рішення про реверс нафтопроводу Одеса-Броди.

Із чуток, відставка Гайдука відбулася через наполягання Володимира Путіна. Річ у тім, що Віталій категорично не хотів реалізовувати ідею українсько-російського консорціуму з управління газотранспортною системою. Сам Гайдук пізніше пояснював, що відстоював інтереси України.

Насправді, до конфлікту з урядом призвела розбіжність бізнес-інтересів сторін. Річ у тім, що ще з 2001 року Віталій Гайдук взяв європейський вектор у діяльності «ІСД». Він опирався партнерству з російськими компаніями. Реалізовувати бізнес в Європі виявилося вигідніше. 

Навіть там Віталій Гайдук впроваджував свої корупційні схеми, які нерідко викликали скандали по той бік кордону.

У 2005 році Віктор Ющенко здійснив мрію індустріального підприємця. Своєю резолюцією він схвалив призначення Віктора Гайдука на посаду віце-прем'єра з ПЕК. В обмін від Віталія вимагалося підвищення лояльності Донбасу до «помаранчевої влади». Із цією кандидатурою категорично не погодилися тодішній міністр палива та енергетики Іван Плачков та голова «Нафтогазу» Олексій Івченко. 

Напевно, щоб помститися, Віталій Гайдук, а точніше його підконтрольна компанія Дніпровський меткомбінат подала судовий позов проти компаній «Нафтогаз», «Газпром» і «РосУкрЕнерго». Підприємство Гайдука виступило з вимогою визнати недійсним контракт із вищезазначеними юрособами.

У 2006 році Віталій Гайдук обійняв посаду секретаря РНБО. На думку експертів, його призначення мало кілька мотивів. З одного боку, уряд таким чином міг вигідніше скористатися ресурсами корпорації «ІСД», з іншого – це співробітництво здатне створити противагу фінансово-промисловій групі Ріната Ахметова, яка підтримувала Віктора Януковича. Але обидві думки не знайшли вагомих підтверджень. 

У 2007 році Віталій Гайдук був знятий з посади. Причиною могли послугувати суперечності, що склалися з урядом. 

Подейкують, що Віталій Гайдук не дуже підтримував президента Віктора Ющенка, вважаючи його плани занадто радикальними. Норовистого Віталія замінили більш слухняним і контрольованим Іваном Плющем.

Власне, з того часу Віталію Гайдуку довелося забути про високі посади в Кабміні.

У 2008 році він почав підтримувати Юлію Тимошенко. Натомість йому пообіцяли посаду віце-прем'єр-міністра, але в результаті він отримав лише роботу радника прем'єра.

Подейкують, що в тому ж році Віталій Гайдук організував перший візит глави Кабміну Юлії Тимошенко до Москви. Поки жінка з косою проводила державні переговори, Гайдук вирішував у російській столиці свої бізнес-інтереси.

Так, у 2009 році він продав свої акції в «ІСД» російській компанії «EVRAZ». Сума угоди не розголошувалася. Підрахунки преси дуже різняться. Деякі джерела називають суму 1,3 млрд USD, інші нарахували 3 млрд USD. 

Інсайдери повідомляють, що 300-400 млн USD Гайдук витратив на виборчу компанію Юлії Тимошенко. Із чуток, Леді Ю пообіцяла своєму інвестору пост віце-прем'єра у разі її перемоги. Але амбіції жінки з косою перевищили її можливості.

У 2010 році Віталій Гайдук припинив свою діяльність в українському політикумі.

Сім'я

Віталій Гайдук одружений. Як стверджують деякі джерела, з майбутньою дружиною Оленою він познайомився ще в студентські роки на дискотеці. У пари двоє дітей – син і дочка.

Компромат і скандали

У 2000 році шофер на службовому автомобілі Віталія Гайдука збив на смерть п'ятирічну дівчинку неподалік від будинку свого шефа. Деякі очевидці стверджують, що за кермом машини сидів власник автівки. У якості компенсації представники компанії «ІСД» виплатили батькам загиблої 5 тисяч гривень. 

Проти Віталія Гайдука був поданий судовий позов з боку родичів померлої. Судові розгляди тривали протягом довгих років. 

У 2007 році за нез’ясованих обставин водій та автомобіль, яким була збита дитина, впали з моста в річку. У 2012 році суд зобов'язав Гайдука виплатити моральну компенсацію в розмірі 200 мільйонів гривень. Подальший хід подій пресі невідомий.

На початку 2014 року, після Євромайдану Віталій Гайдук зник із публічного простору. У суспільстві поповзли чутки, що один із найбагатших українців загинув. Їх спростувала смерть Богдана Гаврилишина – засновника фонду «Відродження», який, по суті, є філією фонду Сороса. Серед присутніх на похоронах був абсолютно живий Віталій Гайдук.

Статок

За даними журналу «Forbes» за 2013-ий рік, статок Віталія Гайдука налічував 526 млн USD. Такий капітал привів підприємця в топ-20 найбагатших українців.