Мы продолжаем нашу серию статей на украинском языке «Вривайся в кіберспорт».
На этот раз в гостях у бессменного ведущего Романа Козинского (его киберспортивный проект в телеграм можно найти тут) Head of PR and communications We.
Play! Esports — Олена Дальська-Латошевіч.
Автор: Роман Козинський.
Альоно привіт! Отже Ви – Head of PR компанії We.
Play! Esports.
Перш за все, скажіть, що собою являє ця посада і яка у Вас сфера відповідальності?.
Роман, привіт! Якщо вдаватися в деталі, то моя посада звучить як Head of PR & Communications, відповідно це означає, що я займаюсь у We.
Play! Esports і піаром, і комунікаціями.
Моє завдання — підвищувати репутаційний капітал бренду We.
Play! Esports.
Я відповідаю за розвиток наших відносин з пресою і стейкхолдерами і керую прес-офісом компанії.
Плюс в мої обов’язки входять стратегічні комунікації включаючи антикризовий PR.
Нещодавно до моєї команди приєднався фахівець з внутрішніх комунікацій, отже з’явився додатковий ресурс для роботи над поліпшенням комунікацій усередині компанії, розвитком HR-бренду і стратегічної роботи з нашими spokespersons (речниками), зокрема талантів.
У найближчих планах: друга хвиля анонсування We.
Play! Bukovel 2020 і початок прес-акредитації на Forge of Masters.
Play! League.
У чому полягає основна специфіка Вашої роботи?.
Якщо дуже коротко, то близько 60% мого робочого часу я приділяю B2B-комунікаціям, 20% — репутаційному менеджменту, 10% — оцінці ефективності роботи PR-команди і ще 10% — people-менеджменту.
Кіберспорт – не те, з чого Ви починали ваш шлях, чи не так? Поділіться, якщо не секрет – яким чином Ви потрапили до цієї незвичної, на перший погляд, індустрії? І як проходила Ваша «акліматизація»?.
Мій професійний шлях почався дев’ятнадцять років тому — я працювала у відділі маркетингу на телеканалі 1+1: в той час кіберспорт, як і я, був дуже юним ☺.
Це був час, коли тільки відкривалися комп’ютерні клуби, де ми пропадали вечорами, спостерігаючи, як симпатичні нам тоді хлопці грали в Quake.
Потрапила я в кіберспорт дуже просто — трохи менше року тому наш директор відділу маркетингу Марина Фролова запропонувала мені приєднатися до команди We.
Play! та очолити PR-департамент.
Я погодилася.
З Мариною ми ми зустрічались раніше, коли вона працювала в компанії Nemiroff, а я створювала PR-проекти для Lexus під час своєї роботи в агенції маркетингових комунікацій SAME & Friends.
Про прийняте рішення я жодного разу не пошкодувала.
Моя «акліматизація» проходила інтенсивно, адже я приступила до роботи розпал нашого турніру We.
Play! Dota 2 Winter Madness.
Це зараз у мене в команді четверо працівників, а на той момент я була одна, і компанія ще не особливо була готова до тієї публічної уваги, яку вже тоді було зосереджено навколо We.
Play! У нас не було ні прес-служби, ні медіабази, ні чіткого розуміння, хто наші стейкхолдери, а працювати вже було потрібно.
По суті, мені довелося побудувати PR-службу з нуля в малознайомій мені тоді індустрії за рекордно короткий час — це було справжнім викликом для мене .
Що, на Вашу думку, відрізняє кіберспорт від типових бізнес-напрямків діяльності? А що навпаки – схожого?.
Роман, відповідь частково міститься в твоєму питанні.
Кіберспорт, як на мене, ніяк не може визначитися, чи він до розумних, або до красивих .
Він хоче мати справу з великими грошима і бути джерелом цих грошей (щоправда у нього є всі підстави цього хотіти), але при цьому прагне залишатися незалежним і з неохоче дотримується правил великого бізнесу.
Це проявляється в складнощах з плануванням і оцінкою ризиків, у небажанні будувати відносини з партнерами в юридичному полі і нести за них відповідальність.
У кіберспорті дуже багато «я», та коли йдеться про бізнес, акценти зсуваються і з’являється «ми»: компанія, команда, колектив, спільна справа і спільні цілі.
Насправді саме бізнес дає кіберспорту додатковий розвиток: створюються команди, проводяться турніри, ведуться стріми, виникають унікальні колаборації і народжуються зірки.
Окей, усім спеціалістам, які вже давно працюють у своїх сферах добре відомо, що є певні червоні лінії, якщо можна їх так назвати – певний перелік писаних та не писаних правил бізнес-етикету, за які переступати в жодному випадку не можна.
Якщо Ви переступаєте – Вас можна назвати «брудним» гравцем на ринку, або ж з Вами просто не будуть співпрацювати.
Отже нас цікавить таке питання – чи є в кіберспорті між організаціями\студіями\клубами\турнірними операторами такі «червоні лінії»?.
Відповім коротко: жодні умовні червоні, сині або фіолетові лінії не замінять чітких і прозорих правил, які були б доступні і зрозумілі всім учасникам індустрії і за якими можна було б працювати.
Перейдемо ближче до питання «як потрапити в кіберспорт».
Ви знаєте, я це питання задавав усім гостям нашої рубрики, і в жодного з них не було чіткої відповіді, в якій вони зазначили послідовність дій, які потрібно виконати на шляху в кіберспорт.
А от чи маєте Ви план, який можна порадити спеціалістам-початківцям?.
Перш ніж прийняти рішення працювати в кіберспорті, дайте собі відповідь на запитання: «а що я вмію і що особисто я можу дати кіберспорту?».
У кіберспорті, крім гравців і коментаторів, так само як і в будь-який інший індустрії, працюють люди абсолютно різних професій: юристи, маркетологи, фінансисти, програмісти, оператори, фотографи, журналісти, сммщики, піарники врешті-решт! Здобудьте спеціальність, розвивайтеся не лише в області кіберспорту, вдосконалюйте свої навички в якійсь певній професії, наприклад, в журналістиці, навчайтеся у кращих в цій галузі та принесіть ці знання в кіберспорт.
Аби працювати в кіберспорті, треба вже щось вміти робити, і бажано добре вміти, а щоб досягти успіху, потрібно це робити краще за інших.
А якщо говорити конкретно про посаду у Вашому відділі, чи інших відділах з PR інших кіберспортивних структур: які вимоги існують до спеціаліста?.
На турнірі ESL в Кельні ми саме обговорювали c Крістофером Флато (Head of PR в ESL) специфіку піару в кіберспорті.
Ми зійшлися на тому, що головним критерієм для вибору піарника в команду є перш за все його професіоналізм і знання своєї справи, а вже потім все інше.
З досвіду формування команди скажу: ймовірність знайти на ринку відмінного фахівця, який до того ж добре знався на кіберспорті, — невисока.
Тому залежно від завдань, які людина матиме виконувати, я роблю вибір або на користь «ендеміка», якому потім допомагаю розвиватися в піарі, або на користь професійного піарника, якого ми потім інтенсивно «навертаємо» до кіберспорту.
Ну і найсолодше для наших читачів – яка середня зарплата PR-менеджера в нашій індустрії?.
Не дуже орієнтуюся, які зарплати піарників у кіберспорті, правда: думаю, все залежить від компанії, рівня компетентності співробітника і завдань, які він виконує.
Якщо говорити про Україну, то, мабуть, рівень зарплат у нас такий, як у піарників IT-компаній.
І наостанок – що можете побажати нашим читачам?.
Хочу побажати, щоб читачі допомагали розвивати твій канал.
Говорити про кіберспорт українською мовою і говорити про український кіберспорт — це неабияка місія, Україна справді займає важливе місце в розвитку кіберспорту в світі, і те, що ти робиш із такою любов’ю до кіберспорту, заслуговує найщирішої підтримки.