Кава та львівські кав’ярні, або з чого все починалося

Каву люблять і п’ють по всій Україні, але титул кавової столиці вже багато років належить Львову.

І хоч достеменно не відомо коли саме у нашому місті було випито першу філіжанку цього божественного напою, але він одразу став ароматним символом Львова.

І сьогодні Фотографії старого Львов, спільно з нашим партнером Торговою маркою Кава старого Львова, будуть розповідати вам дивовижні кавові історії.

До Львова кава потрапила саме з Австро-Угорщини.

Одні джерела вказують, що привіз її до міста Лева Юрій Кульчицький, інші доводять, що це відбулось значно пізніше.

Після приєднання львівської землі до Австрійської імперії.

Пам’ятник козакові Кульчицькому і його мішечкам з кавою.

Фото Сергія Гуменного.

Львів по-справжньому розсмакував каву у XVIII столітті.

До міста кава потрапляла не лише зі Сходу (зокрема, з Туреччини), але й із Заходу, з Відня, де галичанин Юрій Кульчицький 1683 року відкрив каварню “Під синьою фляжкою”.

Феномен традиції кавування досліджував, зокрема, письменник Юрій Винничук.

Свої напрацювання він виклав у творі “Таємниці львівської кави”.

Письменник розповідає, що в місті здавна кожна кав’ярня мала особливу ауру.

У ХІХ ст.

у Львові переважали заклади віденського типу, де подавали до малого горнятка запашного напою три склянки зимної води.

Існували у Львові каварні, в які ходили тільки чоловіки.

“З’ява жінки в кав’ярні “Європейській” була тривожним винятком, бо збиралися там передусім люди інтересів.

Природно, що жінок зі собою не брали.

Але у вишуканіших кав’ярнях, особливо цукернях, повно було жіноцтва різного віку та в різноманітних строях”, – пише Юрій Винничук.

Кав’ярня «Атляс».

“Віденка”, “Театралка”, “Монополка”, “Централка”, а також “Кришталева”, “Народна гостиниця”, “Касино де парі”, “Міраж”, “Пегас”, “Атляс” і “Під синьою фляжкою” – кав’ярні, в яких формувалася львівська еліта.

Не кожна влада, що приходила в місто, розуміла, що означає кавування по-львівськи.

“Совіти”, до прикладу, взагалі ледь не знищили цю традицію!.

“Визволителі не знали, що воно – каварні.

У них були чайні – гидкі брудні забігайлівки, в яких було багато чого, крім чаю.

Кава з підпілля вийшла щойно на початку 60-тих.

Першу каварню відкрили на вулиці Дорошенка, другу – на площі Міцкевича”, – пише Юрій Винничук.

Будинок Понінського, в якому протягом 1902 – 1912 років діяла кав’ярня ”Монополь”.

Потроху львівські традиції кавування, що, вочевидь, муляли око “совітам” (адже не в питті кави суть справи була, а у спілкуванні бунтівних інтелігентів Львова), почали виходити з підпілля.

В наш час на кожній львівській вулиці є кілька, або й навіть кілька десятків кав’ярень.

А кожен справжній львів’янин не задумуючись назве вам близько десяти місць, куди він періодично забігає на каву.

І, звичайно, кава старого Львова стала найпопулярнішим подарунком друзям та колегам з інших міст.

А яка ваша улюблена кав’ярня у Львові?.

Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ.