Сьогодні, в перший день Нового року, цікаво дізнатись з якими думками зустрічали наші предки новий рік у Львові багато років тому. Часопис Львівські вісті від 14/15 січня 1942 року вийшов з публікацією “Під Новий Рік” на першій шпальті. Для відчуття атмосферності, публікуємо її зберігаючи стилістику та орфографію.
Під Новий Рік
Львів, 14 січня 1942. Увесь український нарід святкує сьогодні за старим календарним стилем перший день Нового Ро ку. І як це робить кожний культурний нарід у світі на межі старого і нового року, так сьогодні і ми кидаємо поглядом назад, щоб з’ясувати собі останньорічне пройдене, а водночас намагаємося заглянути до карт книги Нового Року, які з кожним днем, тижнем та місяцем для нас щойно відкриватимуться.
Яким був для нас останній, 1941 рік, що він нам приніс?
1941 рік поглотив у нас велетенські жертви крові та майна, жертви соток тисяч наших братів та сестер по всій українській землі, що найсвідоміше кинули своє життя на жертівнику нації в її боротьбі з найлютішим ворогом московсько-жидівським большевизмом. Це не тільки ті тисячі помордованих у найсадистичніший спосіб в енкаведівських казематах по цьому і тому боці Збруча, але й це ті тисячі, що їх схопила енкаведівська лапа тут і там та вивезла в околиці, звідкіля рідко хтонебудь вертається. Але 1941 рік був для нас одночасно роком перелому, бо завдяки перемогам Німецької Збройної Сили, що з наказу Фірера виступила до боротьби з найбільшим ворогом людства, приніс нашому народові визволення від большевизму і можливості організувати своє життя на нових, національних основах у тісній співпраці з великим німецьким народом.
Сьогодні перед нами незаписані ще сторінки 1942 року. Те, яким змістом будуть вони заповнені для нашої історії, залежить у найбільшій мірі від нас самих. Не забуваймо ні на мент, що ми опинилися у велетенській світовій завірюсі, в якій важиться доля не тільки нашого народу, а яка її вирішить для нашого народу на довгі десятки років, як і долю інших європейських народів. Від нашої національно-психічної зцементованості, від глибини нашого розуміння вищості національних інтересів перед груповими чи особистими, від глибини нашої свідомості того факту, що великі справи вимагають безупинно великих жертв і невгаваючої, наполегливої праці всіх національних одиниць, врешті, від нашої цілковитої відданості національній справі від усього того, разом взявши, залежатиме в дуже вели кій мірі те, чи зможемо мати який небудь вплив на хід сьогочасних історичних подій, чи ні. Всі ми вже сьогодні дуже добре знаємо, що в кожного народу руйнує, а що будує. Тож з книги 1941 року та літ попередніх відчитаймо собі сьогодні усі наші помилки, недотягнення та хиби і рішімо з новим 1942 роком заповнювали наш національний білянс такими позиціями, щоб при його замкненні кінцем цього року ми відчитали тільки додатне сальдо. А це, напевне, принесе користь і нашій справі і добре запише нас у пам’яті наших нащадків.
Отож, вісімдесят років тому українці говорили про ті ж цінності і переживали схожі відчуття як і ми зараз. Мабуть вартувало нам прислухатися до їх слів, щоб зараз не бути в схожій ситуації.
Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ
Джерело:
- Під Новий Рік // Львівські вісті. – 1942. – 14/15 січня (ч. 7). – С. 1-2.