Проєкт «Містознавство» опублікував пост про трансформацію центральних вулиць Києва з 1900 року до сьогодення. Автор вважає, що за останні 100 років автомобілізація та забудова зробили вулиці менш зручними та безпечними для людей.
Негативна динаміка спостерігаґться, на думку автора, на Бульварі Шевченка.
У 1901 році історична забудова була гармонійною, та створювала комфортне міське середовище. Доступний пам’ятник стояв на одному рівні з вулицею, дозволяв підійти ближче. Зв’язана вулиця забезпечувала можливість швидко й без перешкод перейти на інший бік. По вулиці рухався трамвай. Тоді він називався Бібіковський бульвар та в центрі знаходився пам’ятник графу Олексієві Бобринському.
Зараз же на бульварі місцями відсутнє безбар’єрне середовище, бо перетинати вулицю треба через підземні переходи, а ізольований пам’ятник без центральної скульптури перетворився на домінуючу віддалену від людей споруду.
Трамвайний маршрут було ліквідовано ще у 1960-их роках і замість нього там зараз рухаються тролейбуси та автобуси.
Зміни помітні й на вулиці Богдана Хмельницького. Так на початку XX сторіччя вулиця називалась Фундуклеївською, а активні фасади з гарними вивісками та прозорими вітринами зацікавлювали пішоходів і створювали зв’язок між вулицею та будівлею. А Буди́нок Само́нова, який в ті роки будувався, підкреслював кут вулиці.
Прибудова на тротуарі звузила простір для пішоходів, а тротуар розірвали для заїзду авто у двір. Неякісний пандус розділив частини вулиці, ускладнюючи рух.
Та варто зазначити, що на початку сторіччя Київ був містом з населенням менше ніж 250 тисяч осіб, а зараз це багатомільйонний сучасний мегаполіс. Де за ці роки з’явилися нові мікрорайони і транспортна інфраструктура. Також перший автомобіль з’явився на вулицях Києва імовірно у 1896 році, і тому на початку XX сторіччя ще не було мови про створення комфортного співіснування автомобілів і пішоходів.
Тільки після Другої світової війни, населення Києва зросло більш ніж у десять разів, а центральну частину міста довелося повністю відбудовувати через підрив Хрещатика.
Так у «Хмарочосі» згадувалося, що у 1941 році за тиждень було знищено близько 200 будівель, серед яких готелі, театри, бібліотеки та житлові будинки, найвищий будинок довоєнного Києва – 12-поверховий хмарочос Гінзбурга.
- #історія
- #Архітектура
- #Київ
Коментарі:
*Ці коментарі модеруються відповідно до наших правил ком’юніті