Троянський кінь: Навіщо Садовий "обнулив" Гриценка з Вакарчуком

Ще у середині вересня Садовий пообіцяв журналістам назвати кандидата в президенти від "Самопомочі" упродовж двох тижнів.

І от це ім'я прозвучало.

Цікаво, що сталося це відразу після інтерв'ю екс-глави президентського секретаріату Ющенка Віктора Балоги.

Той заявив, що лише об'єднання потенційних кандидатів у президенти Анатолія Гриценка, Святослава Вакарчука й Андрія Садового дасть змогу єдиному кандидатові перемогти на виборах.

Інакше всі вони програють.

Ще один цікавий момент – доки Андрій Іванович тримав паузу, поповзли чутки, що сам він не балотуватиметься, а відправить на перегони когось із медійних персонажів "Сампомочі" - Оксану Сироїд, Олега Березюка, а нещодавно заговорили навіть про Єгора Соболєва.

Той поспішив запевнити: на вибори не йде і закликав до об'єднання.

Тепер, після заяви Садового, виникає питання, навколо кого саме мають об'єднуватися політики, які планують посунути найбільш реальних учасників виборів – Петра Порошенка та Юлію Тимошенко.

Адже є рейтинговий (згідно із деякими соцопитуваннями) Гриценко, рейтинговий Вакарчук, який поки ніяк не може визначитися, і Садовий, чий рейтинг значно обвалився через сумнозвісний сміттєвий скандал.

Але це ще нічого не означає, враховуючи нинішні розклади.

Чи міг Садовий домовитися з Гриценком і не висуватися сам? Як і передбачав depo.

ua , такий сценарій від самого початку виглядав утопією.

По-перше, "Самопоміч" - парламентська партія, вона мусила висувати свого кандидата, інакше наступні парламентські вибори програвала б однозначно.

А хто, як не лідер політсили, має йти в президенти? Це як в історії з Олегом Тягнибоком: його рейтинг зараз невисокий, і націоналістичне середовище гіпотетично могло висунути більш "розкрученого" Андрія Білецького, та задля подальшого функціонування "Свободи" як партії і збереження кола її прихильників Тягнибок мусить балотуватися.

Хоча це і стоїть на заваді декларованим об'єднавчим процесам серед націоналістів.

По-друге, на фоні Садового, у якого є фракція в парламенті, є партійна мережа в регіонах, медійний ресурс й потенційний виборець, котрий все ще сподівається на "свого Макрона", Гриценко виглядає помітно гірше.

То ж тепер питання, хто кого має підтримати – Андрій Іванович Анатолія Степановича, чи навпаки.

У всякому випадку, в торгах за право представляти третю силу (точніше, четверту, враховуючи колону проросійських кандидатів, які граються у ту ж гру – хто кому має поступитися) Садовий суттєво підняв ставки.

Послуговуючись термінологією картярів, він почав гру на мізері, намагаючись зірвати великий куш – збереження своєї партії в новому парламенті і посади у нових політичних розкладах, які формуватимуться 2019 року.

По-третє, варто очікувати, що Садового звинуватять в нездорових амбіціях, вказуватимуть на безперспективність участі в перегонах.

Може, навіть оголосять розкольником.

Або, як у нас люблять, "проектом Банкової".

Та це все політичні ігри, адже інстинкт самозбереження підказав Садовому вигідний шлях – віднині ті, хто стоїть за Гриценком і Вакарчуком, змушені будуть з ним рахуватися і вести переговори серйозно.

При цьому спрогнозуємо, що умовити не балотуватися не вдасться.

Навіть, якщо вмовлятиме знаменитий земляк Садового Вакарчук.

Чому? Оце четвертий і основний пункт – участь Андрія Івановича у президентських виборах влаштовує двох ключових претендентів на президентство.

Будь-хто з них після перемоги може гідно оцінити вчинок львівського мера, який "відбрив" Гриценка, Вакарчука і хто там ще планує втрутитися у "битву титанів".

То ж тут, як кажуть американці, nothing personal.

Only bysiness.