Легендарний радянський актор Микола Караченцов, який помер сьогодні у Москві, прожив цікаве, але досить нелегке життя.
Цікаво, що народився актор 27 жовтня 1944 року, тобто саме день не дожив артист до свого 74-річчя, яке мріяв відсвяткувати у колі рідних та друзів.
Зірка радянського кіно народився у Москві у творчій родині.
Батько актора був художником-графіком та працював в журналі "Огонек".
Мати Караченцова була балетмейстером-постановником, тому не дивно, що у старших класах Микола Петрович вже відвідував студію самодіяльності для школярів при Центральному дитячому театрі.
У 1967 році він з відзнакою закінчив Школу-студію МХАТ.
У числі десяти кращих випускників його направили за розподілом в Московський театр "Ленком", де він і прослужив усе життя, зігравши більш ніж у 20 постановках різних жанрів - від драми до рок-опери.
З того самого часу Микола Караченцов почав зніматися і у кіно.
У художньому доробку актора ролі більш ніж у 90 фільмах і серіалах.
Одним з найвідоміших образів артиста, який він втілив за свою сорокарічну кар'єру стала роль Володимира Бусигіна в драмі 1975 року "Старший син".
Це перша велика кінороль в кар'єрі Караченцова, де йому вдалося показати весь свій драматичний діапазон і затвердити свій статус молодого перспективного артиста.
Також не менш значущою роллю у доробку актора став образ романтичного піжона маркіза Рікардо, який співав серенади під вікнами графині у фільмі "Собака на сіні" 1978 року.
Цікаво, що пісні до фільмів артист виконував самостійно, багато з яких були випущені на компакт-дисках і аудіокасетах.
В цілому Микола Караченцов записав понад 200 пісень.
Окрім пісень Микола Караченцов, всі трюки в пригодницьких стрічках також завжди виконував самостійно, без каскадерів, що продемонстрував у ролі бандита Уррі у музичній стрічці про першого в світі хлопчика-робота "Пригоди Електроніка", 1980 року.
Також складно уявити комедію "Людина з бульвару Капуцинів" без п'яниці і дебошира, але, по суті, доброго малого Біллі Кінга, якого втілив Микола Петрович.
Однак більшість шанувальників актора пам'ятають його за найромантичнішою роллю графа Резанова в одній з найвідоміших радянських рок-опер "Юнона і Авось", яка з 1981 року йде на сцені "Ленкому".
Караченцов був незмінним виконавцем головної ролі у рок-опері протягом більше двадцяти років, аж до нещасного випадку, який стався з ним 28 лютого 2005 року.
Артист, перебуваючи за кермом свого автомобіля, потрапив в автомобільну аварію в Москві на Мічурінському проспекті.
Актор отримав серйозну черепно-мозкову травму, більше 20 днів провів у комі.
Він переніс кілька важких операцій і курсів реабілітації.
А у вересні 2017 року у Миколи Караченцова виявили злоякісну пухлину в легені.
Незважаючи на похилий вік пацієнта, лікарі вирішили боротися за його життя до останнього - пухлина виявилася неоперабельною, але допомогти мала променева терапія.
Влітку 2018 актор повернувся з лікування в Ізраїлі, але на жаль, терапія лише відтягнула розвиток хвороби.
Процедури допомогли лише на час, але після пухлина знову стала збільшуватися.
Перед смертю, на початку жовтня 2018, Караченцов потрапив до лікарні з пневмонією.
Оговтатися від важкої хвороби у артиста так і не вийшло - хвороба виявилася сильнішою за нього.
Протягом хвороби актора, як і всього життя з ним поруч була дружина, в минулому акторка, Людмила Поргіна, з якою разом вони прожили понад 40 років і виховали сина Андрія.
Чоловік став адвокатом, не захотівши йти по стопах батьків.
Караченцову приписували романи з багатьма відомими артистками, але Поргіна завжди залишалася холоднокровною до чуток - вона, мудра і розсудлива, вважається для суспільства еталоном берегині домашнього вогнища.