Навіщо Україні мінські домовленості, якщо Росія їх повністю ігнорує

main image main image

Навіщо Україні мінські домовленості, якщо Росія їх повністю ігнорує

Нещодавно у мережі було опубліковане відео, яке наочно ілюструє те, що мінські домовленості мають сенс.

Коли представники "ЛНР" зайшли на територію, підконтрольну Україні, і почали розповідати, де, кому і що треба робити.

Перш ніж пояснити, хто ці люди на відео, нагадаю, що у Станиці Луганській було розведення військ.

І після того, як українські військові залишили смугу, у тій зоні неодноразово вдавалися до провокацій представники так званого ОРДЛО.

Та саме час повернутись до відео.

З чого все почалося? Голова адміністрації Станично-Луганського району Юрій Золкін дає інтерв'ю "5 каналу".

У цей час на український бік, прямо під камери, переходять представники так званого "ЛНР".

Як кажуть, "героїв" треба знати в обличчя, тож, знайомлю: Владислав Дейнего та його подруга Ольга Кобцева.

Для розуміння ситуації розкажу трохи про ці два екземпляри із заповідника "ЛНР".

Дейнего, згідно з його офіційною біографією, колишній регіонал (хоча колишніх регіоналів, як відомо, не буває).

Він екс-депутат міської ради міста Алчевськ двох скликань: спочатку від соцпартії, а потім від "Партії регіонів".

Владислав Дейнего колишній регіонал.

Після початку заворушень на Сході Дейнего став колаборантом і зрадником, а нині займає вигадану посаду міністра іноземних справ "ЛНР".

Хоча всі ми знаємо, що всі іноземні справи які можуть бути у "ЛНР" – це поїздки до "ДНР".

І через цю свою діяльність по той бік товариш Дейнего перебуває у розшуку в Україні.

Якщо у Дейнего є навіть своя сторінка у Вікіпедії, щоправда, російській, то у його подруги Ольги Кобцевої – лише сторінка на сайті "Миротворці", де дуже яскраво описано, ким вона є.

Ольга Кобцева.

Кобцева – теж у розшуку в Україні.

На зустріч із двома цими особами неабияк чекає наша Служба безпеки.

Статті, які їм інкримінують, дуже милозвучни: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади, а також посягання на територіальну цілісність України.

А тепер безпосередньо до подій на відео, де ці люди перетинають лінію розмежування і переходять на український бік.

Відповідно, голова адміністрації Станично-Луганського району Юрій Золкін вступає у діалог з терористами й ставить їм логічні питання: "Де проходить лінія розмежування згідно з мінськими домовленостями?".

На що Дейнего починає озвучувати, вочевидь, свої еротичні фантазії про те, що Станіця і Щастя начебто "їхні".

Йому піддакує Кобцева.

Не знаю, що вони там всім гуртом курять або нюхають, але "їхнє" у всій цій історії – лише запалена уява, що не дозволяєш вочевидь адекватно сприймати реальність.

Адже всі розуміють, мені здається, що говорять з ними виключно тому, що Україна хоче продемонструвати світовій спільноті, що ми красунчики й виконуємо свою частину мінських угод.

Члени мінських угод: представники Росії, Німеччини, Франції та України.

У цьому відео насправді прекрасно все: починаючи від позиції й питань, поставлених Золкіним представникам псевдореспублік, і закінчуючи їхнім вереском у відповідь на конструктивні зауваження від українця.

Але є декілька, але у цій ситуації – а саме, що вони дозволяють собі спокійно заходити на територію України й не бояться можливих наслідків.

А чого боятися, якщо навіть СБУ, пояснюючи, чому не затримали цих двох, кажуть: "Затримання Кобцевої та Дейнеги в нейтральній зоні стало б приводом для окупантів заявити про зрив Україною мінських домовленостей і нібито порушення перемир'я".

З одного боку світова спільнота розцінює це як демонстрацію Україною свого бажання вирішення конфлікту на Сході (а точніше, війни) максимально мирним шляхом, але, з іншого боку, це є демонстрацією слабкості.

Адже для російської сторони такі дії супротивника, якими ми зараз є для них, завжди сприйматимуться як слабкість і неспроможність до силового сценарію та жорстких реакцій на провокації.

Я скажу від себе наступне: допоки українська влада буде мати лише один можливий шлях вирішення війни на сході – шлях мирного і дипломатичного врегулювання – доти все буде дуже погано.

Адже я розумію, хто наш ворог.

Він – безпринципний, він не має честі, гідності та нічого людського, окрім жаги до влади й імперські бажання загарбати якомога більше територій.

Називайте мене наївним або радикалом, але я вважаю, що в Україні буде мир лише після того, як Україна матиме кремезну дубину у вигляді новітніх розробок зброї та модернізованої армії.

Все решта – це виключно полеміка без будь-яких позитивних фіналів подальшого розвитку подій у війні із бойовиками, яких підтримує та контролює Росія.

Фото и видео