Після кінця світу. Як людство може врятуватися від вимирання у випадку ядерної війни або удару астероїда

Близько 66 мільйонів років тому в Землю врізався астероїд.

Сила зіткнення небесного тіла з Землею була настільки потужною, що її можна порівняти з 6500 ядерними бомбами.

А у небо потрапила така кількість пилу та сміття, що затулили Сонце на два роки.

Без світла та тепла припинився фотосинтез, а разом з ним, й ріст рослин.

Динозаври, що пережили удар астероїда, загинули від голоду.

Проте що було б, якби подібна глобальна катастрофа сталася тепер?.

На думку журналіста, що спеціалізується на висвітленні науки, та редактора видання TIME Браяна Волша, людям ймовірно, вдалося б вижити за дотримання кількох умов, передає Business Insider.

Якими вони є – читайте у матеріалі ТСН.

Сценарії кінця світу.

У своїй новій праці з назвою End Times Волш розглядає три можливі апокаліптичні сценарії – удар астероїда, виверження вулкана та ядерна війна.

Усі вони можуть призвести до потенційних катастрофічних наслідків.

Виверження супервулкана або скидання великої кількості ядерних бомб мали б подібний до зіткнення з смертоносним астероїдом ефект.

Так, виверження супервулкана Тоба, що сталося близько 74 тисяч років тому, призвело до того, що у атмосферу потрапила велика кількість діоксиду сірки – хмари з цієї речовини заблокували сонячне світло приблизно на 90%.

Як зазначається у дослідженні, опублікованому Geological Society of America, унаслідок цього настала вулканічна зима – вона призвела до справжньої катастрофи та знизила популяцію людей пізнього плейстоцену до 3 тисяч осіб.

Детонування великої кількості ядерних бомб, ймовірно, мало б схожий ефект.

Як зазначається у дослідженні 1983 року, це призвело б до ядерної зими, протягом якого Земля отримувала б лише 10% від світла, що надходило до поверхні раніше, а глобальна температура – опустилася б до 7 градусів за Цельсієм.

"Таке різке та радикальне похолодання унеможливило б заняття фермерством, навіть у тих регіонах, які б не постраждали від бомб", - пише Волш.

Відсутність сонячного світла призвела б до руйнування звичної для нас харчової системи.

Проте шанси на виживання лишилися б.

Новий раціон.

Якби хмари з сміття та попелу заблокували сонце та призвели до охолодження планети, померли б трильйони дерев.

Останні втратили б будь-яку користь для людей, проте не для грибів.

Цією ідеєю з Волшом поділився Девід Денкенбергер, інженер, який 2014 року написав книгу на тему постапокаліптичного господарства, що має назву "Нагодувати усіх не зважаючи ні на що".

"Можливо, коли люди вимруть, світом знову керуватимуть гриби.

Проте що якщо ми будемо їсти гриби і не вимремо?" - зазначив він.

Волш своєю чергою підрахував, що одна дерев'яна колода у 1 метр завдовжки та 10 сантиметрів завширшки здатна забезпечувати людство кілограмом грибів раз на чотири роки.

І хоч ця кількість є досить незначною, для невеликої постапокаліптичної популяції розведення грибів може бути реальним порятунком.

Стати у нагоді може й відмерле листя дерев.

"З листя можна зробити чай, що забезпечуватиме людей поживними речовинами на кшталт вітаміну C.

Або ж листя можна згодувати жуйним тваринам на кшталт корів та щурів", - цитує Волш Денкенбергера.

Щури, подібно до грибів, можуть перетравлювати целюлозу – цукор, з якого дерева складаються на 50%.

Вони також швидко розмножуються і не потребують для цього сонячного світла.

Так, ці тварини досягають сексуальної зрілості усього за шість тижнів, а вже через 70 діб здатні народити від семи до дев'яти дитинчат – це може суттєво допомогти у забезпеченні людства м'ясом.

Джерелом необхідного протеїну можуть стати й комахи.

"Ці ж риси, які роблять комах настільки поширеними та наполегливими, дозволили б багатьом видам пережити навіть найбільш тривалі екзистенційні кліматичні катастрофи.

Жуки можуть їсти деревину, а люди – жуків", - пише Волш.

Постапокаліптичні комуни.

У своїй книзі Волш також спростовує такий популярний у багатьох потсапокалітичних книгах та фільмах метод виживання як канібалізм.

Він зазначає, що останній був би не надто результативним після глобальної катастрофи.

Автор посилається на дослідження 2017 року, у якому група учених вирахувала, як довго люди змогли б прожити, якби вдалися до канібалізму як єдиного способу харчування.

Вони встановили, що вже після 1149 днів (приблизно 3 років) живою лишилася б лише одна людина.

Натомість, на думку Волша, зведення нової системи сільського господарства потребувало б спільної роботи, люди б мешкали і працювали разом.

"Незважаючи на усі наші страхи, усі наші похмурі історії, після глобальної катастрофи колапс та конфлікти далеко не завжди є гарантованим варіантом", - наголошує медійник.

Він зазначає, що люди зазвичай допомагають одне одному, навіть тоді, коли це на перший погляд їм зовсім це потрібно.