Нормандська зустріч: чи витримав Зеленський випробування Путіним

Іспит для президента.

Передовсім, потрібно чітко розуміти – це перші серйозні перемовини, проведені Володимиром Зеленським.

Нормандська зустріч для нього – як іспит, до якого він тривалий час готувався, адже ціна питання занадто висока.

Тому він добре відчував ті самі "червоні лінії", які за жодних обставин не можна перетинати.

На переконання політичного аналітика Олександра Кочеткова, це було на рівні його внутрішніх переконань, що відчувалось: президент знав на що саме не можна погоджуватись.

Звісно, Володимир Зеленський втомився, переговори були важкі, але за віком, що було помітно, він здатен витримувати такі навантаження,.

– додає Кочетков.

Політичний експерт Максим Вознюк додає, що ця зустріч не принесла Україні ні зради, ні перемоги.

Але для України це непогано.

Це той максимум, який ми могли отримати на даному етапі та у нинішній ситуації.

Для першого разу Зеленського – взагалі успіх.

Ці переговори стали для нього "бойовим хрещенням", яке він гідно пройшов.

Про підсумки зустрічі у нормандському форматі, дивіться тут:.

Президент говорив, особливо не добираючи дипломатичних слів.

Було видно, дипломатія – не його коник, не його формат.

Водночас, на відміну від досвідчених зашкарублих зубрів міжнародної політики Меркель, Макрона, Путіна, – Зеленський був щирим.

Саме щирість компенсувала його недосвідченість.

Щирість, безпосередність, енергійність та неформальність Зеленського яскраво контрастувала з лицемірством та силіконовою зашкарублістю Путіна.

Це вигідно виділяє президента України на тлі беземоційності інших учасників норманського формату,.

– переконує Максим Вознюк.

Погоджується з колегою і Олександр Кочетков.

Він зауважує, що Володимир Зеленський, можливо, й не є досвідченим дипломатом, але як виявилось його рівень цілком прийнятний.

Власне, не лише Володимир Путін, а й всі ми побачили – у Зеленського є внутрішня позиція.

Це найголовніше.

Адже можна бути вправним переговорником, але не мати цієї позиції.

Такі приклади у нас, на жаль, є.

Брак послідовності Зеленський компенсував чіткою проукраїнською позицією, яку він неодноразово підкреслював.

Водночас, він вкотре окреслив усі "червоні лінії", які ніколи не перетне як президент України.

Він дотримувався державницької позиції, і це неможливо не відзначити.

Власне, учасники української делегації, після завершення перемовин, виглядали щасливими.

Зокрема, оточення президента.

Адже вони знали дещо більше за інших, що й вселяло в них оптимізм.

Дехто з нашої делегації аж занадто щиро проявляв свої емоції, чого не передбачає дипломатія.

Вони виглядали задоволеними, бо відчували, що нічого не втратили в ході перемовин .

Меркель та Макрон як сторонні глядачі?.

Водночас, Володимир Зеленський заявив, що підсумків зустрічі у "нормандському форматі" для нього замало і він хотів би вирішити більше питань.

Його можна зрозуміти.

Це добре, що президент України має таке завзяття, бажання та енергію щодо вирішення однієї з найболючіших проблем України.

Адже всі розуміють: чим складніше питання, тим важче його вирішувати.

Зеленський хотів вирішити та узгодити комплекс питань – своєю чергою, Путін намагався не поспішати і втримувати українського президента обговоренням деталей,.

– каже Максим Вознюк.

Меркель та Макрон спостерігали за цим.

Було помітно, що лідери Німеччини та Франції втомилися від "українського питання" і хочуть скоріше скинути з себе цей тягар.

Та найголовніше – що буде далі.

У Зеленського з Путіним різні погляди на черговість виконання мінських протоколів, зокрема, щодо питання проведення виборів в ОРДЛО та контролю над кордоном.

Зеленський наполягає на наступному: Україна має отримати контроль над кордоном з Росією перед виборами в ОРДЛО, а Путін хоче виборів і лише потім передачі кордону під наш контроль.

На думку Вознюка, вірогідніше за все, саме ці питання і стануть головним каменем спотикання у подальшому переговорному процесі.

Ба більше – прямих зобов'язань для Росії щодо дотримання режиму тиші, демілітаризації, виведенню військ тощо – немає.

Як немає і механізму контролю за дотриманням режиму тиші.

Адже ОБСЄ з цим не справляється і впоратися не може, об'єктивно.

Президент намагається якнайшвидше завершити війну на Донбасі / Фото 24 каналу.

З-поміж іншого, Максим Вознюк відзначає один момент: Меркель вважає, що мінські домовленості не є "закам’янілим документом", вона зазначила, що зацікавлена у змінах.

До речі, перегляд мінських домовленостей є ініціативою Зеленського.

Тож Меркель таким чином підтримала його.

Це дає привід для стриманого оптимізму – що мінські домовленості, які поставили Україну у нинішню позицію цугцвангу, можуть бути переформатовані на нашу користь.

Україна нарешті може отримати шанс вийти з нинішніх кабальних мінських угод і таким чином скинути з себе нав’язані зобов’язання, водночас посилити власні внутрішні та зовнішньополітичні позиції і повернутися до питання повернення окупованих територій вже на прийнятних для України умовах.

Про що взагалі домовилась "нормандська четвірка" в Парижі.

Україна погодилася імплементувати формулу Штайнмаєра в українське законодавство, щоб почати підготовку до місцевих виборів на Донбасі.

Повне і всеосяжне припинення вогню, яке повинне початися до кінця 2019 року.

Три нових зони розведення військ, де відведення відбудеться до кінця березня 2020 року.

До кінця року – обмін полоненими "всіх на всіх".

Моніторингова місія ОБСЄ повинна перейти в режим роботи 24/7 на Донбасі.

Червоний Хрест повинен отримати повний доступ до всіх утримуваних осіб.

Відкриють нові пункти пропуску на лінії розмежування протягом 30 днів;.

Наступна зустріч у нормандському форматі – через 4 місяці.