Як у Європі: чому населення в Україні різко скоротилось

Дмитро Дубілет зазначив, що за результатами оцінки населення станом на перше грудня 2019 року в країні проживає 37 мільйонів громадян.

Цю цифру справді дуже важливо знати, подобається вона нам, чи ні.

Тільки, знаючи скільки ж нас українців насправді є, можна приймати ефективні управлінські рішення.

Тільки так можна орієнтуватися, який насправді ВВП на душу населення, як правильно планувати основні економічні показники, як організувати транспорт, спланувати податкову і соціальну політику – треба знати на скількох людей ми ділимо усі наявні ресурси.

Тож це дуже важлива інформація.

Ну от, до прикладу, подивимось на місто Київ.

Як ви розумієте, далеко не усі кияни зареєстровані в столиці.

Але для того, щоб розуміти, яких транспортних потужностей потребує місто, як має працювати метро, як планувати забудову, скільки потрібно робочих місць і магазинів, просто необхідно знати кількість реальних мешканців Києва.

Як проводили перепис.

Останній перепис проходив у 2001 році.

Тоді ходили від дверей до дверей, у прямому сенсі слова, і в буквальному сенсі переписували усіх.

Це дорога, кропітка і тривала робота.

До того ж далеко не усі люди двері відкривають, тобто похибка теж чимала.

Цього разу використали інший метод – за даними мобільних операторів.

Логіка в тому, що майже у всіх українців є мобільний телефон.

Їх просто порахували.

За допомогою інформації, що зберігалась у державних реєстрах – перевірили.

Похибка при цьому менш ніж 3%.

Але головне, цей метод перепису коштує нуль гривень додаткових витрат.

Традиційний коштував би платникам податків, за оцінками Дубілета, три-чотири мільярди гривень.

Тож цілком закономірно, що виникає сумнів – чи треба проводити запланований на кінець року повноцінний перепис?.

Міністр Кабінету міністрів України Дмитро Дубілет.

Зменшення кількості населення – це зрада?.

З дослідженням розібралися.

Тепер перейдемо до зради.

37 мільйонів українців – це набагато менше, ніж було, коли нас перераховували минулого разу.

І, звісно, на цю тему наші горе-політики не могли промовчати.

15 мільйонів, дійсно, звучить страшно.

До прикладу, під час Другої Світової війни Україна втратила приблизно сім мільйонів громадян, а Голодомор забрав життя, за офіційними даними, близько чотирьох мільйонів.

Ось вам ще один приклад.

Сьогоднішня чисельність населення України співмірна з 1926 роком, після першої світової і воєн за Незалежність, тоді нас було близько 37 мільйонів.

В 1934 році, після Голодомору, нас теж було 36,5 мільйонів.

Тобто, якщо користуватись такою лінійною логікою, як депутат Максим Бужанський, виходить, що влада незалежної України стала для нас більшою загрозою ніж сталінський режим чи світова війна?.

Розставимо крапки над "і", а разом з тим розвіємо маніпуляції.

Справді, за переписом населення 1989 року, на території України проживало понад 51 мільйон людей.

Однак після надскладних 1990-х років у 2001 році провели ще один перепис, який показав суттєве зменшення кількості українців.

Тоді нарахували 48,5 мільйонів.

І коли ми порівнюємо цифри, дуже не логічно опиратися на дані 1989 року, бо очевидно, що за останні 19 років збільшення бути не могло.

Перепис населення / Інфографіка 24 каналу.

Далі не забуваймо про анексію Криму і окупацію частини Донбасу.

Дубілет зазначив, що проводили перепис лише на підконтрольній Україні території.

Однак там теж залишились наші громадяни, а щоб порівняння було справедливим – це треба враховувати.

Не виходить порахувати там.

За приблизними оцінками на окупованому Донбасі живе від двох до трьох мільйонів українців, а в Криму понад два.

І для повної картини їх би варто було додати до наявних 37 мільйонів, але тоді цифри були б геть не точними.

Українці-заробітчани до перепису не ввійшли.

Далі зверніть увагу, мова йде не про усіх українців, а тільки про тих, які фізично перебували на території країни.

Тобто це дослідження не враховує усіх, хто виїхав на заробітки за кордон.

А я хочу нагадати, що рік тому тодішній міністр соціальної політики наводив цю статистику.

Я дуже сумніваюсь, що вона суттєво змінилася.

Торік у міністерстві зазначили, що в середньому від семи до дев'яти мільйонів українців на рік беруть участь у рухливому міграційному процесі.

Таким чином, якщо до наявних 37 мільйонів додамо ще 8 чи навіть 9 – отримаємо цифру 45 – 46 мільйонів українців.

Погодьтеся, це вже можна порівнювати навіть з переписом 1989 року, під час якого нарахували 52 мільйони громадян.

Чисельність населення падає не від хорошого життя.

Те, що чисельність населення країни падає – це факт.

Так, не від хорошого життя.

Молоді сім'ї, не маючи впевненості в стабільному майбутньому, бояться народжувати більше дітей.

Але про загальну тенденцію до старіння націй говорять не тільки в Україні.

Це стосується усієї Європи.

І в більш заможних країнах динаміка не така негативна через притік мігрантів, що теж дуже сумнівний успіх.

Тож підіб'ємо підсумки.

37 мільйонів – це справді мало, але ця цифра не є повною, бо ми маємо трудових мігрантів і непідконтрольні території.

Молоді сім'ї, не маючи впевненості в стабільному майбутньому, бояться народжувати більше дітей.

Разом з тим, кількість українців справді зменшується і тенденція ця продовжується вже 30 років, що викликає занепокоєння.

Але прямо панікувати нема підстав, бо це тенденція загальноєвропейська.

В середньому від семи до дев'яти мільйонів українців на рік мігрують.

Дмитро Дубілет обіцяє, що вже дуже скоро усі наявні у держави реєстри будуть об'єднані і це дасть можливість, аби вже у наступному році щодня давати статистику про те, скільки нас.

Це допоможе державі приймати правильні управлінські рішення.

Це, так чи інакше, вплине на якість життя.

І як результат – українців у світі може стати більше.

Тож не панікуємо, народжуємо і разом змінюємо країну на краще.

Що українці думають про електронний перепис населення: відео.