Друга Земля? Чому нам потрібно повернутися до вивчення Венери

Температура поверхні на цій планеті сягає 500 градусів, атмосфера насичена вуглекислим газом, небом пливуть хмари із сірчаної кислоти.

Чому так вийшло?.

Друга Земля?.

Як стверджують вчені, Венера колись могла мати такі ж умови, як сучасна Земля.

У минулому планета могла навіть мати океани на поверхні.

За мірою того, як Сонце ставало все гарячішим і яскравішим (природні наслідки старіння зірок), на Венері росли температури поверхні, поступово випаровуючи всі води з океанів та морів.

Маючи величезну кількість водяної пари в атмосфері, планета перетворилась на величезний парник, який ще більше підвищував температуру.

Значне внутрішнє тепло планети продовжувало виробляти магму, яка виливалась потоками лави.

Так могла колись виглядати Венера.

Труднощі з дослідженням.

Вчені поки не знають, що спричинило настільки великі відмінності у формуванні поверхні Венери та Землі, навіть якщо ці дві планети спочатку й мали однакові умови.

Люди поки що знають про Венеру значно менше, ніж про інші планети Сонячної системи, зокрема тому, що ця планета де в чому унікальна.

Наприклад, для спостереження за густими сірчаними хмарами та поверхнею потрібен потужний радіолокатор.

Отже досліджувати поверхню Венери значно складніше, ніж видимі поверхні Місяця чи Меркурія.

А висока температура поверхні (470 градусів) означає, що звичайна електроніка не зможе працювати там більше кількох годин.

Поверхня Венери, фото апарату "Венера-13".

Це зовсім не Марс, де ровери можуть їздити поверхнею більше десяти років.

Через тепло та приховану від людського ока поверхню, протягом останніх кількох десятиліть Венеру досліджували так мало.

У 21 столітті було споряджено дві місії на Венеру: «Венера Експрес» Європейського космічного агентства, яка діяла з 2006 по 2014 рік, і космічний корабель "Акацукі" Японського аерокосмічного агентства, який досі перебуває на орбіті.

Раніше Венеру також досліджували: між 1960 та 1980-ми роками.

Туди було відправлено близько 35 місій.

Місія NASA Mariner-2 була першим космічним кораблем, який отримав перші знімки, пролітаючи повз Венеру 1962 року.

Перші зображення, повернені ми отримали з радянського апарату Венера-9 після того, як він успішно приземлився 1975 року.

Але остання місія, яку NASA запустила до Венери, відбулася 1989 року.

Космічний корабель "Магеллан" надіслав нам фото майже всієї поверхні завдяки радіолокаційному методу дослідження, перед тим, як згорів у атмосфері планети 1994 року.

Місія "Магеллан", 1982 рік.

Назад до Венери?.

За останні кілька років розглядалось кілька місій від NASA та Європейського космічного агентства.

Зараз дослідники шукають нові методи радіолокаційного дослідження, поки що більше часу приділаючи Марсу та Місяцю.

Дослідження Венери вимагатиме часу та грошей, яке все ж того варте.

Можливо, ми зможемо врешті зрозуміти, чому й коли Венера стала такою, якою вона є нині.

Ми зможемо зрозуміти, як може розвиватися й наша Земля.