Росія на Близькому Сході: війни, нафта та ядерна зброя
Росія на Близькому Сході: війни, нафта та ядерна зброя

Росія на Близькому Сході: війни, нафта та ядерна зброя

Навіщо Росія веде війни за політичний вплив, нафтові родовища та сприяє Ірану в розробці ядерної зброї, яка може становити загрозу усьому регіону? Про це – далі у статті.

Після розпаду Радянського Союзу Росія втратила безліч сфер впливу та занурилась у кризу.

Зараз економічна ситуація стабілізувалася.

Тепер президент Путін усіма силами намагається повернути РФ втрачений статус наддержави.

Робить це методом впливу на країни колишнього СРСР та експансії в інші регіони.

Окрім розв'язання війн у сусідніх Україні, Молдові та Грузії, російська армія та бізнес ведуть активну діяльність на Близькому Сході.

Близький Схід – дуже нестабільний регіон.

Це місце, де постійно йдуть руйнівні війни, обумовлені релігійними, ідеологічними, економічними та іншими суперечками.

Не останню роль у дестабілізації ситуації грає втручання Сполучених Штатів та Росії у справи арабських країн.

Зруйноване війною сирійське місто Хомс / Фото erdekesvilag.

Цілей російської експансії на Близький Схід – безліч:.

Знищення радикальних ісламських угруповань (на кшталт ІДІЛ та Аль-Каїди), які можуть впливати на мусульманські регіони в Росії;.

Лояльність урядів країн до РФ.

Це потрібно задля того, щоб утримувати ціни на нафту на зручному для себе рівні;.

Безпосередній видобуток нафти з родовищ;.

Знайти надійного політичного союзника, який лобіював би інтереси Росії на Близькому Сході та боровся проти спільних ворогів.

Агресивну військову політику Росія веде на Близькому Сході з 2015 року і відтоді лише нарощує свою присутність в арабських країнах.

Чи не найвпливовішим партнером Росії на Близькому Сході є Іран.

Москва – найбільший експортер зброї до Ірану.

Найтеплішими стосунки країн є у галузі міжнародних відносин – Росія підтримує антиамериканську політику Тегерану.

Також РФ, на відміну від країн Європи, не вважає терористичними підконтрольні Ірану угруповання "Хезболла" та "ХАМАС".

Ці радикальні ісламські угруповання є вкрай важливим інструментом політичного впливу Ірану на країни регіону.

У 1979 році в Ірані сталася ісламська революція, яка привела до влади аятоллу Хомейні.

Країною почали правити богослови.

"ХАМАС" та "Хезбола" – це ісламська "революція на експорт".

Ці угруповання діють в інтересах Ірану у різних районах Близького Сходу.

Їх вважають терористами в багатьох європейських та арабських країнах.

Найбільшу підтримку від Росії Іран отримує у своїй ядерній програмі, яку весь світ намагається стримати вже не один десяток років.

Ще у далекому 1975 році Західна Німеччина почала будувати в Ірані Бушерську АЕС.

Проте, будівництво призупинили через ісламську революцію.

Бушерська АЕС / Фото reform.

У 1995 році вже російська компанія "Атомстройэкспорт" взялася за будівництво цієї атомної електростанції.

Ризик полягає у тому, що мирний атом дуже пов'язаний із військовим.

За рахунок програми "мирного атому" Іран може виробляти збагачений уран для ядерних ракет.

Якщо країна отримає відповідне обладнання, то зможе обробляти уран не лише в економічних, а й у військових цілях.

Міжнародна спільнота намагається стримати ядерну програму Ірана, однак Росія продовжує її обслуговувати.

Наприклад горезвісні зенітно-ракетні комплекси ТОР-1М, з яких збили український "Боїнг", продала Ірану Росія у 2006-2007 році, зазначає експерт з центру політичних студій "Доктрина" Денис Москалик.

У звітних даних чітко сказано, що ці ЗРК призначались для охорони ядерних об'єктів Ірану.

Звітні дані по зброї, експортованої в Іран з Росії в 1992-2018 роках/ Дані Stockholm International Peace Research Institute.

Зі слів політолога, Іран продовжує працювати на розвиток "мирного атому" не дивлячись на те, що це не вигідно з економічної точки зору.

Це вказує на те, що Іран цілеспрямовано працює на розробку ядерної зброї.

Іран – багатий на енергоносії.

У мирному атомі немає економічної необхідності, усякому разі порівняно зі складнощами, з якими Іран зіткнувся на міжнародній арені через розвиток ядерної індустрії.

Лідери США та Ізраїлю з посиланням на дані розвідки доводили, що іранська індустрія продовжувала працювати на завдання отримання ядерної зброї,.

– сказав Москалик у коментарі 24 каналу.

Для стримування ядерної програми у 2010 році передові держави світу ввели санкції проти Ірану.

Серед країн, які голосували за введення обмежень була і Росія.

Однак, свою підтримку вона не припинила.

Того ж року запустили перший реактор Бушерської АЕС та невдовзі домовились про будівництво наступних енергоблоків.

Після цього Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ) неодноразово висловлювало збентежність з приводу того, що Іран продовжував розробку ядерної зброї попри санкції.

Коли стало зрозуміло, що санкції не працюють, у 2015 році США, Росія, Китай, Британія, Франція та Іран уклали "ядерну угоду".

З Ірану знімались санкції в обмін на контроль ядерної індустрії та вивіз збагаченого урану за кордон.

Однак, угода не зупинила Іран.

Згідно з даними ізраїльської та американської розвідок, Тегеран реалізує проєкт "Амад", метою якого є розробка та випробування ядерних боєголовок.

Зокрема, Ізраїль опублікував 100 тисяч документів, пов'язаних з реалізацією проекту "Амад".

Після публікації документів Сполучені Штати вийшли з "ядерної угоди" посилаючись на те, що вона реально не працює й не стримує Іран у розробці ядерної зброї.

Натомість Штати самостійно ввели санкції проти іранських компаній.

Єдина країна, з якою Росія має постійний союз на Близькому Сході – це Сирія.

Теплі стосунки з сирійською владою Москва має ще з радянських часів.

У 2011 році в Сирії почалась громадянська війна, направлена на повалення режиму лояльного до Росії президента Асада.

РФ вирішила вступити у конфлікт на боці уряду.

Перш за все мова про діяльність Приватної військової компанії Вагнера та авіації.

Цілі війни у Сирії визначили такі:.

Знищення радикального терористичного угруповання ІДІЛ, яке мало вплив, зокрема, на радикалів Кавказу;.

Зміцнення влади союзника Асада;.

Відкриття військової бази в самому серці регіону для подальшого створення союзного блоку;.

Отримання контролю над джерелами нафти та газу.

Карта громадянської війни у Сирії в 2015 році / Інфографіка zen.

Розробка нафтових свердловин на території інших країн – практика не нова.

Наприклад, "Роснефть" контролює газові родовища у центральній Сирії.

Там перебуває постійний військовий контингент, який охороняє окремі райони.

Однак, найголовніше треба знати, що Росія бореться за вплив.

У перспективі, окрім Ірану та Сирії, РФ може привернути на свій бік Ірак.

Ця країна раніше була союзником Москви.

Зараз стосунки Іраку з США мають доволі напружений характер, а тому країна може так чи інакше схилятися до Росії.

Так на Близькому Сході може утворитись потужний союзний блок Сирія – Ірак – Іран, який матиме неабиякий вплив та представлятиме зокрема російські інтереси.

Карта громадянської війни у Сирії в 2020 році.

Зелені – повстанці, червоні – підконтрольні уряду території, жовті – курди, помаранчеві – спільні території курдів та Асада/ Інфографіка з Вікіпедії.

І хоча логічно Лівія належить більш до Північної Африки, країна все одно тісно пов'язана з процесами на Близькому Сході.

У 2011 році в Лівії відбулась революція, під час якої вбили главу держави Муаммара Каддафі.

За три роки після виборів розпочалась громадянська війна.

Оскільки Лівія була однією з головних світових експортерів нафти, то війна призвела до різкого падіння видобутку та загального збільшення цін на "чорне золото".

Росія втрутилась у конфлікт на боці генерала Хафтара.

Росіяни поставляють зброю, військових спеціалістів, ресурси і навіть була інформація про присутність у Лівії військових з ПВК Вагнера.

Натомість російські компанії отримують доступ до нафтових свердловин.

Для Росії це дуже вигідно, адже так вони зможуть не лише видобувати нафту в одній з найбільш багатих ресурсами країні, а й збільшувати чи зменшувати видобування.

Такі маніпуляції напряму впливають на ціни, які Росія прагне утримувати на якомога вищому рівні, щоб продавати дорожче свої ресурси.

Теги по теме
Россия Владимир Путин Новости политики газ Иран Статьи Публикации Ирак
Источник материала
Поделиться сюжетом