Справа Стерненка: протистояння двох політичних світів та висновки юристів

Справа нападу наСергія Стерненка має не тільки заплутану юридичну історію, а й глибокий політичний підтекст. Але чи дійсно дії активіста можна трактувати як умисне вбивство? 24 канал запитав про це фахових юристів. Також ми поговорили з адвокатом Сергія Віталієм Коломійцем, який обґрунтував позицію захисту.

Що відомо про справу Стерненка?

У період з 2017 по 2018 рік відбулися десятки нападів на активістів, деякі з яких закінчувались вбивствами та гучними судовими справами. На активіста Сергія Стерненка було скоєно три напади за декілька місяців. Під час першого йому порізали руку та вдарили по голові, під час другого – стріляли гумовими кулями, а третій закінчився смертю одного з нападників від ножового поранення. Поліція кваліфікувала справу за трьома статтями "умисне вбивство", "ушкодження середньої тяжкості" та "замах на умисне вбивство".

З цього моменту в медіа з'явилося цілих два образи Стерненка – образ "вбивці, який безкарно себе почуває" та образ "активіста, який постраждав за свою громадську позицію".

Але відмотаємо трохи назад. Історія складна тим, що напад на Сергія розглядають у різних контекстах, а сам активіст має складне минуле та відносини з місцевою владою. Зокрема, його звинувачували у викраденні та катуванні Щербича – кандидата в депутати міської ради від партії мера Одеси Труханова. Стерненко ж говорить, що Щербич брав участь в "Антимайдані", тому чинив на нього тиск, але лише заявами до СБУ, поліції та прокуратури. Свою участь у катуванні та викрадені він відкидає. З його слів, справу продовжують розглядати й досі.

Сутичка силовиків та одеситів під час акції протесту проти забудови в Одесі / Фото Думская

Це дуже важливий момент для розуміння справи, бо захист активіста будується саме на протистоянні з мером Одеси Трухановим. У 2017 році Стерненко брав участь в акції проти забудови міського саду, частину якого мерія передала в оренду на 49 років під будівництво торгового центру. Активісти вважають забудову незаконною, тому влаштували акцію протесту, яка згодом переросла в силове протистояння.

На одному з відеозаписів події видно, що з боку мітингарів на силовиків розпилили газовий балончик. Поліція відповіла симетрично. Згодом у поліцейських полетіли важкі предмети. В управлінні поліції заявили, що конфлікт спровокувала група людей в балаклавах. Активісти також жалілись на провокаторів ще під час мітингу.

Сутичка переросла у бійку. Поліція била мітингарів кийками, а активісти били силовиків ногами та розпилювали газові балончики. Начальнику поліції Дмитру Головіну розбили голову, загалом 6 правоохоронців отримали тілесні ушкодження.

Після цього Стерненку вручили ще одну підозру – в організації масових заворушень. За активіста вніс заставу Максим Степанов – чинний міністр охорони здоров'я, раніше – голова Одеської ОДА.

Згодом, зі слів активіста, йому почали надходити погрози. Потім почалися замахи. Стерненко просив у поліції захист, однак йому відмовили з формулюванням "відсутність загрози життю".

Через якийсь час усе це вилилось у прецедент, який ми розглянемо окремо далі у статті. Однак, спочатку розповімо, чому справа Стерненка викликала такий політичний резонанс.

Як справа перетворилася на політичне протистояння?

Складний юридичний контекст та громадська діяльність Стерненка створюють безмежне поле для маніпуляцій. Справа має приголомшливу кількість згадувань у найрізноманітніших медіа.

Справа Стерненка стала об'єктом маніпуляцій / Фото Думская

Різко негативну позицію щодо дій Стерненка часто тримають гості телеканалів "112", "ZIK" та "NewsOne", які пов'язують з Віктором Медведчуком. Також постійне згадування справи можна побачити у юриста Андрія Портнова, блогера Анатолія Шарія, нардепів Олександра Дубінського та Максима Бужанського. Усіх зазначених людей об'єднує спільна позиція щодо цієї справи, а саме: "Стерненко має сидіти 15 років або довічно за умисне вбивство".

Якщо уважно вивчити діяльність зазначених персонажів, то в їхній риториці щодо цієї справи та щодо багатьох інших інцидентів можна побачити чітку лінію, спрямовану на дискредитацію активізму як явища. Ця ідея бере свій початок ще з Майдану.

Для того, щоб дискредитувати українських радикалів та активістів, деякі ЗМІ вибірково висвітлюють тільки брудні історії, які, звісно, притаманні будь-яким радикальним рухам. У глядача формується картина, що за брудними справами окремих активістів стоять брудні ідеї людей, які їм співчувають. Саме такий порядок денний і зараз просувають російські пропагандисти та окремі політсили в Україні.

Дуже велика ставка робиться саме на кейс Сергія Стерненка. Його ув'язнення дасть яскравий інформаційний привід, який можна буде подати як "перемогу каральної руки правосуддя". Про це говорить навіть узагальнюване слово "стерненки", яке вигадали у зазначеному таборі для позначення активістів щодо яких ведеться кримінальне переслідування.

Про важливість справи для цього табору говорить також і нещодавнязаява ексгенпрокурора Руслана Рябошапки. Він заявив, що у нього просили вплинути на розслідування, щоб Стерненко опинився за ґратами. Рябошапка вбачає в цьому мотиви помсти – хтось хоче, щоб активіст отримав якомога більший термін.

Буква законуЗгідно з законами України, прокурор звільнений від будь-якого тиску і здійснює свою діяльність, керуючись лише Конституцією та законами України (стаття 16 закону про прокуратуру).

Також примітно, що юридичну допомогу вдові вбитого надає адвокат Станіслав Свириденко, якого пов'язують з Андрієм Портновим.

 

Активісти у різних містах України провели акції на підтримку Сергія Стерненка

Активісти ж, беручи до уваги контекст замахів на Стерненка та інших громадських діячів, оголосили флешмоб "Руки геть від Сергія Стерненка". Вони трактують дії Сергія як спробу захистити своє життя. Звинувачення в умисному вбивстві розглядають як сфабриковану справу та переслідування активістів. Звісно, ув'язнення Стерненка в цьому випадку буде суттєвим ударом в очах українців по активістам та ідеям, які вони захищають.

Якщо узагальнити, то обидва табори бачать у справі Стерненка кардинально різні контексти. Перші звертають увагу своєї аудиторії на кримінальні справи, які порушили проти активіста в Одесі. Другі ж – бачать активну громадську діяльність Сергія Стерненка та його конфлікт з місцевою владою.

Деталі нападу

Вперше про третій напад люди дізналися зі стріму хлопця. Саме на ньому стали відомі окремі важливі факти з місця події. На ньому активіст описує події так: він йшов із дівчиною та побачив два силуети, які до нього наближаються та про всяк випадок витягнув свій ніж задля самооборони. Коли вони наблизились, один з двох силуетів кинувся на Стерненка, нібито порізавши йому руку, але активіст встиг вдарити нападника й вони обидва почали втікати. Як потім сказала дівчина активіста на стрімі, нападники розбіглись і вони намагалися їх затримати. Сергій наздогнав одного і наніс смертельне поранення.

З цього моменту й почалась активна політична та суспільна дискусія, а разом з ними – упередження та маніпуляції. Перше, що варто розуміти, станом на зараз Стерненко підтверджує те, що сказав на стрімі. Тобто ніж дійсно був його, хоча спочатку після події він казав журналістам, що вибив його у нападника з рук.

Під час третього збройного нападу, захищаючись, Сергій смертельно поранив свого нападника / Фото Думская

Так з'явився певний міф, що у справі нібито був лише один ніж, тому життю Стерненка нібито нічого не загрожувало, а поранення він зробив собі сам. Насправді ж, достеменно про всі наявні речові докази не знає навіть адвокат, бо банально не має доступу до матеріалів справи.

Адвокат Сергія Стерненка Віталій Коломієць у коментарі 24 каналу зазначив, що тут варто враховувати, що перший нападник (Ісайкул) зник за кордон, тому його зброю знайти точно вже не є реальним. Також, на його думку, під великим питанням є можливість знайти зброю у другого нападника – Кузнєцова, бо місце злочину не охоронялося, а провадження здійснювалось поліцією, серед керівництва якої може бути замовник замаху.

Коломієць зазначив, що він наразі не має доступу до матеріалів справи, де збираються докази, тому позиція щодо фігурування у справі ще одного ножа ґрунтується на пораненнях Стерненка.

Однією з популярних думок щодо цього стріму є те, що коли людина наздоганяє нападника – то це вже не є самообороною. Для того, щоб розібратися в тому, як юридично кваліфікувати такі дії активіста, ми запитали в адвоката Віталія Коломійця, як вони обґрунтують, що справа Стерненка – це справа про самозахист, а не умисне вбивство. Також ми запитали у фахових юристів, як варто розуміти дії Стерненка у юридичному сенсі.

Думки юристів та позиція захисту

Позиція захисту ґрунтується на статті 36 частині 5 Кримінального кодексу (необхідна оборона під час нападу групи осіб).

Напад групи осіб, а тим більше озброєної, не передбачає кримінальної відповідальності для особи , яка захищалася, навіть у випадку, коли нападникам заподіяні тяжкі тілесні чи смерть,
– сказав Коломієць 24 каналу.

ПоясненняНе є перевищенням меж необхідної оборони та не має наслідком кримінальну відповідальність застосування зброї або будь-яких інших засобів чи предметів для захисту від нападу озброєної особи або нападу групи осіб, а також для відвернення протиправного насильницького вторгнення у житло чи інше приміщення, незалежно від тяжкості шкоди, яку заподіяно тому, хто посягає. (стаття 36, ч. 5 КК України).

Адвокат відмовляється від трактування дій Стерненка як умисне вбиство.

"Умисне вбивство – це свавільне позбавлення життя і має передбачати якийсь умисел. Конституція і Конвенція (ст. 2) передбачають випадки правомірного позбавлення життя – і захист від нападу є одним з таких випадків. Так само, як наші військові не є вбивцями, коли позбавляють життя ворогів. В ситуації з Сергієм двоє нападників чекали його під під'їздом без телефонів близько чотирьох годин і мали чіткий умисел посягати на життя і здоров'я Сергія", – сказав Коломієць.

Адвокат Стерненка Віталій Коломієць / Фото з Facebook 

Керуючий партнер юридичної фірми "ЄПраво" Віталій Власюк у коментарі 24 каналу зазначив, що за такого суспільного резонансу дуже важко об'єктивно розібрати випадок Сергія Стерненка. На його думку, порушення мали місце як з боку держави, так і з боку активіста:

• Держава неправа, що допустила погрози в бік Стерненка за його громадянську активність, не розслідувала їх і не карала тих, хто їх висловлював. Держава неправа, що не розслідувала перші напади на Стерненка та не забезпечила належну охорону.
• Стерненко неправий, що перевищив межі самооборони та вчинив убивство одного за нападників.

Межі самооборони Власюк вважає перевищеними, бо нібито не факт, що нападники хотіли саме вбити Стерненка.

"Ймовірно, що ніж (а це холодна зброя) був у самого Стерненка, що також ставить під сумнів відсутність умислу убивати; потім, він наздогнав нападника (що абсолютно точно не становить самооборону) та наніс смертельный удар. При цьому, навряд мав місце стан афекту – дії Стерненка, вихід у прямий ефір безпосередньо зі сцени вбивства, свідчать про холодний розум і усвідомлену поведінку", – сказав Власюк.

Юристка Владислава Слободенюк з адвокатського об'єднання LCF вважає, що кваліфікація дій Стерненка як умисне вбивство не може бути такою однозначною. З її слів, нанесення тяжких тілесних ушкоджень від вбивства відрізняє важливий юридичний аспект – це ставлення суб'єкта до злочину та усвідомлення наслідків діяння.

Людина, яка цілеспрямовано бажала позбавити життя відрізняється від особи, яка не розрахувала силу, і від її ударів інша особа загинула. Їх і кваліфікувати слід по-різному,
– сказала юристка у коментарі 24 каналу.

При цьому, спірним моментом лишаються межі необхідної оборони. Суд має встановити: Стерненко діяв під час загрози власному життю або вже після того, як загроза зникла.

"До основних критеріїв правомірності необхідної оборони належать: наявність посягання, його дійсність та об'єктивна реальність та суспільна небезпечність, межі захисних дій, які відповідають обставинам та є виправданими у порівнянні зі завданням шкоди особі, яка здійснює посягання. Стан необхідної оборони існує лише протягом посягання, яке має початковий і кінцевий момент, а також лише за умови необхідності негайного відвернення та уникнення посягання", – підсумувала вона.

Політизація у випадку справи Стерненка може грати подвійну роль. З одного боку це суспільна увага до справи, у якій можуть мати місце фальсифікації. З іншого – це може призвести до надлишкової героїзації або ж демонізації суб'єкта, яке може зашкодити судовому процесу, адже у правовій державі закон для всіх має бути однаковим.