"Брат одружений, але живе без жінки 12 років"

"Ніхто в сім'ї не зміг побудувати стосунків, — розповідає в листі 56-річна Ольга Сергіївна з Житомирщини. — Батько розвівся з мамою, коли мені був рік. Ми з чоловіком 20 років не живемо разом. Син одружився на дівчині, з якою зустрічався зі школи. Прожили разом два роки і подали на розлучення. Як перервати цю смугу невдач?".Листи коментує київський біоенергетик Мирослав Олійник. Запалює свічку. Обводить навколо фото хлопця зі шрамом на лобі. Знімок зроблено позаторік біля Золотих воріт у столиці.— Певно, здогадуєтеся, хто наклав на родину прокляття. Мати відбила хлопця у подруги, а та прирекла її та всю родину на самотність. Той хлопець — ваш батько. Першій дівчині ­обіцяв, що поберуться. А слова не дотримав. Якщо не хочете, щоб за це розплачувалися ваші нащадки, знайдіть ту жінку. Мати підкаже, хто вона і звідки. Виконаєте її прохання — чари втратять силу."У дружини є дитяча травма, — пише львів'янин Богдан, 39 років. — Її цькували однокласники. Теща все заперечує. А Неля розповіла, скільки їй довелося пережити. Ні батька, ні старшого брата не було, ніхто не заступався. Це вплинуло на її долю. Вона нерішуча, погано йде на контакт з людьми. Іноді відчуваю, що й мені довіритися не може. Пробували працювати з психологом, але після двох сеансів Неля відмовилася продовжувати терапію. Часто піддається депресії. Я боюся її втратити".— Дружині треба медикаментозне лікування. Що швидше почнете, то краще. Не може здолати чорну смугу в житті. Справа не тільки в дитячій травмі. Втратила роботу. Нерішучість і скутість заважають їй працевлаштуватися. Невдачею закінчилися кілька спроб завагітніти. Все це загнало у глухий кут і поглибило депресію. Знайти вихід під силу вам обом."Донька Оксана вийшла заміж за військового, — розповідає в листі киянка Тетяна Василівна, 57 років. — Він повіз її в інше місто, але за 10 років розлучилися. Вона залишилася сама з сином. Зятя перевели служити в іншу область. Оксані ніде жити. За житло треба платити. Дали їй відстрочку на кілька місяців. Чи вирішиться в неї питання з цим? Працює бухгалтером у військовій частині".Вкладає у конверт фото доньки. Русява жінка у смугастому халаті лежить на дивані, годує груддю немовля.— Повернутися додому не може, не наполягайте. Боїться втратити роботу. Там має шанс раніше вийти на пенсію за вислугою років. Перебереться у службове житло. Умови в гуртожитку будуть погані, але стимулюватимуть швидше шукати вихід зі скрутної ситуації. Колишній чоловік заборгував чималу суму аліментів. Коли виплатить їх, Оксані вдасться купити житло в розстрочку."Брат одружений, але живе без жінки 12 років, — пише тернополянка Світлана, 34 роки. — Дружина Миколи поїхала на заробітки в Італію. Відтоді мати не полишає надії когось сину посватати. Вірить, що в невістки давно є інший. Тому в гості запрошує сусідку. Микола не бачить з нею майбутнього. Розривати стосунки з Наталкою не хоче. Вони востаннє бачилися торік. Вона висилає гроші, він будує хату і ставить на ноги їхнього сина. Северин — студент. Дає собі раду сам. Я вмовляю брата кидати все і їхати до дружини, доки мати не зруйнувала їхній шлюб".Біоенергетик кладе руку на фото сивого чоловіка у плетеній жилетці. Він тримає дві рамки, наповнені медом.— Брат на заробітки не поїде. Не покине пасіку, яку розводив роками. Має почуття до дружини, хоча й не вірить, що житимуть разом. Вона не хоче повертатися. Причина не тільки в заробітках, а й у ваших родичах. Брата і невістку влаштовує таке життя."Навесні минуло два роки, як тато повернувся з війни, — пише 24-річна Олена з Київської області. — Мама так на нього чекала. А тепер роз'їхалися по різних спальнях, бо не можуть спати в одному ліжку. Батько ховає пістолет під подушку. Йому щоночі сниться обстріл. Почав випивати. Пробували його підтримати, їздили до психолога. Після пережитого має стресовий розлад. Але ­лікуватися не хоче. Впевнений, що всьому сам дасть раду".— Посттравматичний стресовий розлад нікуди не подінеться. Без допомоги спеціалістів не обійтися. До колишнього життя воїну самотужки повернутися важко. Звик до нових реалій. Відчуває всюди загрозу, хоч і перебрався в мирне середовище. Батько скоро знову подасться воювати. Покличуть побратими. Втримати його вдома навряд чи зумієте. Повернеться після народження онука."Донька не знає, на кого йти вчитися, — розповідає в листі вінничанка Євгенія Павлівна, 48 років. — Хотіла стати лікарем, але не потягнемо її на­вчання. Ображається, що руйную її мрію. Сестра живе в Данії. Кличе до себе на роботу. Каже: "Хай Вероніка поступає на лікаря. Гроші заробиш". Але тут у мене салон краси, постійні клієнти. Якщо зірвуся і поїду, втрачу все".Біоенергетик дістає з конверта фото кучерявої білявки у джинсовій сукні. Поруч схожа на неї дівчина в зелених шортах.— Донька гарно складе ЗНО й отримає шанс вступити на державне. Не тримайте вдома. Її вибір вплине на подальшу долю. У Києві не лише вивчиться на лікаря, але й зна­йде чоловіка. У Данії за пів року заробили б те, що тут — за три. Але вам вирішувати, чи готові проміняти справу життя на швидкі заробітки. Те, про що мрієте не один рік, здійсниться восени.