Епоха постправди: 5 книг про політику та політиків

Епоха постправди: 5 книг про політику та політиків

Автор однієї з цих книг вважає, що нинішні виборці через власне незнання та дезінформацію іноді підтримують політику та кандидатів, яких вони не підтримали б, якби були більш поінформованими. Чи насправді це так і як навчитися розрізняти справжню демократію та ерзац-демократію – про це варто дізнатися з цієї добірки

Автор однієї з цих книг вважає, що нинішні виборці через власне незнання та дезінформацію іноді підтримують політику та кандидатів, яких вони не підтримали б, якби були більш поінформованими. Чи насправді це так і як навчитися розрізняти справжню демократію та ерзац-демократію – про це варто дізнатися з цієї добірки

Джейсон Бреннан. Проти демократії. – К.: Дух і Літера, 2020

Автор цієї книги переконує, що більшість виборців у сучасних демократичних країнах є некомпетентними, незнаючими, нераціональними, упередженими, дезінформованими та морально нерозсудливими. "Незнання та дезінформація змушують їх підтримувати політику та кандидатів, яких вони не підтримали б, якби були більш поінформованими, - вважає він. - Як наслідок, ми одержуємо менш оптимальні, а інколи –й досить погані політичні результати. Оскільки демократія і рівне право голосу не мають притаманної цінності, ми повинні бути відкритими для експериментів з іншими формами урядування. Тож чи всі мають брати участь у політиці? Ставлячи це питання, автор усебічно аналізує філософські та теоретичні обґрунтування демократії, піддаючи сумніву основні інструментальні та процесуальні аргументи на її захист. Враховуючи те, що ми нині знаємо про системні недоліки реальних демократій, автор закликає бути відкритими до експериментів з іншими альтернативами. Зокрема, з найбільш суперечливою з них - з епістократією, політичною системою, за якої правом голосу наділені тільки компетентні та обізнані виборці. Крім основної роботи автора "Проти демократії", до книги увійшли його статті: "Чи досягає мети демографічне заперечення епістократії?", "Етична оцінка фактичної поведінки виборців" та "Забруднення голосувань: коли громадяни не повинні голосувати".

Кен Уілбер. Трамп і епоха постправди. – Л.: Terra Incognita, 2020

У контексті недавніх подій, серед яких, зокрема, штурм Капітолію, ця книга буде корисною саме для розуміння того, як, через що і завдяки чому це сталося. Її автор - американський філософ і духовний лідер - нагадує, що ми опинилися в новому химерному світі постправди, фальшивих новин і тривоги, і пропонує концептуальний ключ до розуміння політичних і культурних подій сьогодення. При цьому неважливо, що він написав її для американців на американському матеріалі: понятійний апарат, запропонований автором, і політичні феномени, про які він пише, є універсальними. В заокеанських реаліях ви впізнаєте багато вітчизняних. За допомогою інтегральної метатеорії автор відповідає на три ключові запитання сучасної Америки. Чому Трамп переміг? Чому вперше після Громадянської війни американське суспільство розкололося на два непримиренні табори? І що тепер робити?

Сергій Руденко. Зеленський без гриму. – К.: Саміт-книга, 2021

Нова книга відомого українського журналіста – це 35 епізодів, у яких йдеться про різні періоди у житті Володимира Зеленського - починаючи з дитинства у Кривому Розі й завершуючи місцевими виборами 25 жовтня 2020 року. Як пише у передмові сам автор, у своїй роботі він відтворив портрет шостого президента України Володимира Зеленського. "Зеленський без гриму" написана без участі Офісу президента і оточення глави держави, - зауважує автор. - Для них, думаю, буде багато несподіванок у книзі. У мережі нині проводять аналогії між книжками про Януковича і Брежнєва. Можу запевнити: жодних компліментів, жодного возвеличення Зеленського немає. Все чітко, жорстко та іронічно". Тож відтворений автором портрет – це лише факти, документалістика і професійна аналітика. "З самого дитинства у Зеленського був басистий голос (так-так, ось той впізнаваний нині тембр), - починає свою розповідь автор, - який заважав йому співати пісень, але саме завдяки йому він вирізнявся із сотні учнів. У середніх класах у Володимира було прізвисько "Хаммер" - в той час був такий співак, а потім - "Зелений". Батько Зеленського дуже хотів, щоб його син був відмінником у точних науках - математиці та фізиці. Володимир більше тягнувся до гуманітарних наук, що, звісно, породжувало конфлікти. Як згадував сам Зеленський, батько сварив його за погані оцінки з математики. "Четвірка з математики - у нас вдома був траурний день. Тобто не похорон. Похорон - це трійка", - згадує Зеленський".

Володимир Єрмоленко. Плинні ідеології. Ідеї та політика в Європі XIX-XX століть. – К.: Дух і Літера, 2020

Ця книга - детальна та несподівана історія ідей у Європі ХІХ-ХХ століть. Вона про те, як концепти і метафори, народжені в епоху Французької революції, продовжували жити в тоталітарних ідеологіях ХХ століття, як образи проходження через смерть, святого злочинця, жертви-месії, оновлювальної катастрофи живлять історії ідей останніх двох століть, надихаючи ідеологічних союзників та антиподів. Це також детальний та безжальний аналіз головних ідеологічних монстрів сучасності: расизму, комунізму, нацизму, фашизму, а також їх поєднання. "Ця книга є біографією ідей європейського континенту, - зауважує автор. - Але вона може дати ключ до інтелектуальної історії України, яку я колись сподіваюся написати. Адже метафора палінгенесії є ключовою і для нашої історії. Без неї неможливо зрозуміти ані перших слів нашого гімну: "Ще не вмерла Україна" (як і перших слів польського гімну: "Ще Польща не вмерла" чи приспіву ізраїльського гімну: "Наша надія ще не вмерла"), ані фрази: "Лежить в могилі Україна, але не вмерла" з "Книги буття українського народу" Костомарова, ані поезії Шевченка, зокрема його послання "І мертвим, і живим, і ненарожденним". Неможливо без неї зрозуміти і того, як українські землі поставали в уяві європейців ХІХ століття - або як землі смерті і пустелі, як у "Мазепі" Байрона, або як землі відродження і нової віхи на життєвому шляху, як у "Мазепі" Віктора Гюго".

Володимир Литвин. Президенти. Політичне лідерство: світові реалії, українська практика. – К.: Зелений Пес, 2019

Багаторічне поєднання науково-викладацької та політичної діяльності позначилося на підходах автора цієї книги до розгляду теоретичних засад власне поняття політичного лідерства, світового досвіду його функціонування в минулому й сьогодні та дозволило запропонувати своє бачення української політичної практики, біографій українських президентів, з якими йому довелося працювати, мати службові відносини, спостерігати за ними в різних політичних і життєвих ситуаціях. Тож які риси повинна мати людина, щоб за нею пішли сотні людей? А щоб повести за собою мільйони? Чи, можливо, достатньо опинитися в потрібному місці в потрібний час? Відповіді на ці та інші питання спробував дати автор цієї книги – політик із понад 25-річним політичним стажем, який свого часу обіймав керівні посади найвищого рівня, був учасником і свідком найважливіших віх становлення Української держави, працював із п'ятьма президентами України та з усіма шістьма знайомий особисто. "Питання ролі політичного лідерства є надзвичайно актуальним", - наголошує він.

Однак надати вичерпну відповідь щодо міри впливу особистості складно й навіть неможливо. Зокрема, американський політолог Джозеф Най, автор книги про роль лідерів у поворотні моменти створення "американської епохи" у минулому столітті, наводить такий факт: "Вчені, які намагалися оцінити вплив лідерства, інколи приходили до цифр у діапазоні 10 56 чи 15 96 залежно від контексту".

Ігор Бондар-Терещенко

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]

 

#література #політика #демократія #виборці

Джерело: 112.ua