У Києві вже майже тиждень триває найбільший музичний фестиваль Європи. Atlas Weekend вже відвідало понад півмільйона людей. Шість сцен, понад дві сотні виконавців на будь-який смак – від електронної музики до важкого року, від хіп-хопу до застільної романтики 90-х.
З неї й починаємо репортаж Фактів ICTV з фестивалю Atlas Weekend. Валерій Меладзе – хейдлайнер четвертого фестивального дня. Його годинний виступ став одним із найвідвідуваніших за всю фестивальну історію.
Меладзе – це Бог
У нескінченному потоці людей ми пробираємось до West Stage – там вже грають TVORCHI. Попри спеку, Андрій та Джеффрі – у довгих і очевидно не надто комфортних пальтах. Їхні кольори в інстаграмних трендах цього сезону – зеленого та яскраво-синього кольорів.
Проте диявольського у їхній музиці не так вже й багато. Давно впізнаваний почерк, добродушна поп-музика – легка і танцювальна. Музиканти вперше грають нову пісню Falling. Її ще немає на онлайн-платформах, людям подобається. Вже наприкінці виступу біля сцени слухачів стає все менше. Здається, ще дві пісні – і тут залишиться лише менеджмент гурту та його найвідданіші фанати.
Ні, творчих не розлюбили. Це на Main Stage починається виступ Валерія Меладзе.
– No Meladze – no party, – кричить хлопець років 25-ти у мій журналістський мікрофон.
Під сценою – Наталя з Ірою – віком близько 40 років. Вони проїхали 400 кілометрів, півзарплати віддали за квитки, щоб його почути.
– Чому українці так люблять Меладзе? – питаю в Наталі.
– Це – Бог! Бог, розумієте? – викрикує вона.
– Що в ньому такого особливого?
– Харизма! – Наталя відвертається. Мовляв, нічого ти не розумієш у хорошій музиці.
В Україні люблять російських артистів – це факт
У джинсах, білосніжній сорочці та рожевому жакеті Меладзе виходить на сцену, довго купається в оплесках. Запитує у публіки, які пісні та хоче почути. Дівчина біля мене вимагає Небеса, хтось інший – Притяженья. Кожен чекає свого хіта. Поки мій оператор знімає виступ, я помічаю у перших рядах, серед сотні 20-літніх навколо, Наталю. Вона плаче на словах Красиво ты вошла в мою грешную жизнь.
Це неможливо пояснити, як в Україні – на восьмому році війни – російський музикант, що досі є членом партії Єдина Росія, збирає на концерті більше людей, ніж стадіонні Океан Ельзи.
— У мене теж на це немає відповіді. Але факт залишається фактом – російських артистів в Україні люблять. І це проблема, – каже музичний критик Сергій Кейн.
Ми зустрічаємось з ним за декілька годин до виступу Меладзе. Цьогоріч він не писатиме репортажу з фестивалю – це його особистий протест проти того, що тут так багато російських виконавців.
Сьогодні на трьох сценах хедлайнерами є росіяни. Меладзе – на основній. Порнофильмы і Shortparis – на інших. Baby, show me your love…
Якщо четвертий день Atlas Weekend став бенефісом Меладзе, зібравши десятки тисяч людей перед головною сценою, то на п’ятий день організатори реабілітувались. На West Stage найбільше чекали ДахуБраху.
Здається, найпопулярніший український бенд у світі з кожним роком все більше знаходить прихильників у рідній країні. ДахаБраха починає з пісень минулорічного альбому Alambari. Ніколи не вдається розгадати їхнього секрету – як чотирьом музикантам, які навіть не встають з місця, вдається запалити публіку так, ніби на рок-концерті. На пісні Янки тих, хто не танцює, схоже, вже не лишилось.
ДахаБраха закінчує колисковою Baby. І публіка миттю затягує разом із музикантами на сцені:
— Show me your looooove…
У такі моменти розбиваються серця навіть найчерствіших людей. Наприкінці – обов’язковий ритуал, який ДахаБраха виконує на концертах від Парижа до Нью-Йорка. Музиканти піднімають на сцені синьо-жовтий прапор.
Фестивальний Океан Ельзи
У п’ятий день на головній фестивальній сцені з яскравими шоу виступили Антитіла та Христина Соловій. Та всі тут чекали вечора. Хедлайнер дня – Океан Ельзи. Гурт вже дуже давно не виступав на фестивалях – раніше їх цікавили лише сольні концерти на стадіонах.
На прес-конференції перед концертом Святослав Вакарчук ні слова не говорить про політику. Обговорює нові пісні, скаржиться на “піратів”, натякає на концерт на Олімпійському у 2022 році.
На сцену виходить у чорних самурайських штанях – без запізнення. Суворі організатори Atlas Weekend – напевно, єдині, хто змусив цей не надто пунктуальний гурт розпочати концерт вчасно.
На відміну від Тіни Кароль чи Насті Каменських, Океан Ельзи надзвичайного шоу для фестивалю не готував. Зрештою, дорогий відеосупровід і спеціальні костюми їм не потрібні – гітари та барабани розривають душі фанатів і без цього.
На перших піснях Вакарчук помітно нервує, його не влаштовує звучання. Він часто дає вказівки комусь за сценою. Причиною тривоги, можливо, стає відсутність сербського гітариста ОЕ Владіміра Опсеніци – через пандемію він застряг у США. Його заміняють запрошені музиканти.
Перед піснею Стіна Вакарчук запрошує на сцену джазового трубача Денніса Аду. На словах Де ми з тобою будем, коли закінчиться їхня війна? він вихоплює у котрогось з фанатів українських прапор. Виголошує пафосну промову про те, що все у кожного з нас буде добре. А потім додає: немає пафосних слів для людей, які люблять свою країну. Публіка аплодує.
Інклюзивність і відповідальність
За що окремо варто відзначити Atlas Weekend – фестиваль постійно працює над адаптацією подій для людей з особливими потребами – територія обладнана пандусами. Для людей на візках створили окрему зону, з якої добре видно головну сцену.
Піклується фестиваль і про людей з порушенням слуху. Всі виступи музикантів на окремому великому екрані перекладають на жестову мову. До того ж для осіб з інвалідністю вхід на фестиваль впродовж усіх семи днів – безкоштовний.
Також це один з перших фестивалів у Європі, який облаштував на своїй території центр вакцинації проти Covid-19 для всіх охочих. Він працює з 10.00 до 16.00 щодня.