Олімпійський неспокій: чому «Нормандські переговори» закінчуються нічим

До зустрічі у березні.

Після довгої перерви радники лідерів «Нормандської четвірки» зустрілися в Парижі 26 січня: погодили режим припинення вогню і домовилися домовлятися далі.

Другий раунд відбувся в Берліні 10 лютого і після дев яти годин спілкування знову без прориву.

Предмет обговорення незмінний – порядок виконання Мінських угод.

З позитиву, за словами керівника Офісу президента Андрія Єрмака, розблокування та активізація Тристоронньої контактної групи.

Під час її засідання він чекає на обговорення обміну утримуваними та поновлення роботи КПВВ.

Проте учасники не змогли погодити спільну заяву і на початку березня можуть зустрітись знову.

«Мінські угоди передбачають вирішення конфлікту шляхом діалогу з представниками окремих районів Донецької та Луганської областей, - сказав за підсумками переговорів заступник голови адміністрації президента РФ Дмитро Козак.

- Європейські партнери з Німеччини та Франції з розумінням ставляться до нашої позиції щодо необхідності діалогу, але готовності продемонструвати достатньо твердості, натиснути на Київ у цьому питанні я не побачив».

Тобто переговорів із лідерами самопроголошених республік не буде, і це розуміють та приймають Франція та Німеччина.

Хоча саме це, особливий статус ОРДЛО на рівні Конституції та черговість виконання Мінських угод «спочатку вибори, потім контроль над кордоном» – побажання Кремля.

Деескалація – спільне побажання Франції, Німеччини та України.

І, звісно, неприйняття російського шляху реалізації «Мінська» – позиція України.

«Непроста була, м яко кажучи, розмова, але Андрій Єрмак, як голова делегації, і колеги, які були у її складі, утримали всі наші позиції, не поступилися ні в яких моментах, важливих для України, і не перетнули жодних «червоних ліній», – заспокоїв міністр закордонних справ Дмитро Кулеба.

«Дмитро Козак запропонував, і від Франції та Німеччини підтримали, щоб у підсумковий документ після зустрічі, що відбулася в Берліні, включити положення з «Мінська-2».

Ось прямо в лапки взяти та цитатами включити, нічого не додаючи і не змінюючи.

Але Андрій Єрмак не погодився, розуміючи, яку реакцію в Україні викличе поява пунктів щодо «особливого статусу Донбасу» та прямих переговорів із верхівкою бойовиків, нехай узятих із існуючих Мінських домовленостей», - зазначив політичний аналітик та політтехнолог Олександр КОЧЕТКОВ.

Складний «Мінськ».

Єрмак після складних переговорів у Парижі та Берліні визнає – Мінські угоди у нинішньому вигляді практично неможливо виконати.

«Мені іноді здається, що вони й підписувалися з метою та з розумінням, що виконати їх неможливо, але Україна, і президент багато разів про це говорив, зробить усе для того, щоб принципи, закладені у Мінських угодах, були виконані з нашого боку», - сказав Єрмак.

Потрібен новий план реалізації, зазначив він, але базуватися він все одно має на «Мінську».

Відступити від них Україна не може.

«Президентство Порошенка почалось з одностороннього припинення вогню і мирного плану з 14 пунктів, взяті окремо деякі з яких є цілком навіть безневинними.

-Тому проблему намагались вирішити обіцянками дострокових виборів, децентралізації, змін до Конституції, захистом російської мови.

Зараз мало хто хоче задумуватись над тим, що текст Мінських домовленостей не був цілковитою вигадкою Росії - це радше була майстерна інтерпретація «мирного плану президента Порошенка».

Депутат зазначив, що пропозиції Росії всерйоз не розглядають через неодноразові порушення нею договорів про безпеку.

У тій же логіці діятимуть і стосовно України, якщо держава запропонує нові мирні угоди, відкинувши при цьому ініційовані нею Мінські.

«Існує достатньо висока вірогідність, що в разі виходу України з Мінських домовленостей наші партнери займуться не так пошуком нових, як пошуком способів повернути нас до виконання того, що ми самі колись і хотіли», - зазначив Яременко.

Китайський контекст.

Наступним кроком після безрезультатних переговорів стала заява держсекретаря США Ентоні Блінкена про вторгнення в Україну.

Як і всі аналогічні останнім часом, вони конкретикою не відрізнялися.

«Як ми вже говорили, ми перебуваємо в такому становищі, коли вторгнення може розпочатися будь-якої миті.

І щоб було зрозуміло, це стосується і Олімпійських ігор», - повідомив держсекретар.

Це була реакція на чергові нервові заяви із західних ЗМІ.

У німецькому виданні Spiegel поінформували: ЦРУ та Пентагон сповістили союзників в НАТО про можливу дату вторгнення в Україну – 16 лютого.

Потім було спілкування президента США телефоном з Володимиром Путіним і з Володимиром Зеленським.

Путіна стурбували постачання зброї в Україну, її потенційний вступ до НАТО та відсутність тиску з боку Заходу на Київ у зв язку з Мінськими угодами.

Українському гаранту Байден подарував слова підтримки та відданість політико-дипломатичним зусиллям.

Зеленський зробив пропозицію цілком конкретну, в якій можна вловити іронію: він запросив Байдена відвідати Україну найближчими днями.

І це в той час, як США закликали частину дипломатів залишити Україну, а основних дипломатичних працівників переїхати працювати до Львова.

Як зазначають експерти, спрацьовує «афганський синдром» після провальної евакуації з Кабула у серпні 2021 р.

У тому ж напрямку тимчасово переносить роботу посольство Канади.

Майже всіх працівників евакуює посольство Японії.

Поїхати з України своїх громадян закликали Велика Британія, Данія, Фінляндія, Латвія, Італія, Швеція, Чехія та Німеччина.

Але в черговій інформаційній хвилі про вторгнення дуже важливий момент –дата.

Вона – до закінчення зимової Олімпіади у Пекіні, за підсумками якої глава КНР Сі Цзіньпін обіцяв зробити програмну заяву.

Економіст Олексій КУЩ нагадав, що головний фактор зовнішньої політики США: коли Росія та Китай активно взаємодіють – це вбивча комбінація.

І в США, зазначив він, намагаються реалізувати модель «Ніксона-Кісінджера», але якщо вона послаблювала СРСР за допомогою союзу з Китаєм, то зараз мета – послабити Китай за допомогою взаємодії з РФ.

За словами економіста, у програмній промові Сі Цзіньпін може позначити початок фінальної стадії повернення Тайваню.

«Тому й виникли дати «вторгнення» у вигляді 15 та 16 лютого, – пояснив Кущ.

- Все потрібно завершити до закінчення Олімпіади і оголошення тієї самої заяви Пекіна на хвилі консолідації китайської нації.

Тактика така: інформаційний тиск на РФ.

Атака на рубль та фондовий ринок.

Але тут дуже слабкий арсенал, не спрацює.

З іншого боку, будь-яка ескалація конфлікту в Україні – це «санкції з пекла» для РФ.

Можливі серйозні проблеми у російській економіці, суспільне невдоволення.

Фінальна політична мета всього, що відбувається, - змусити або нинішню російську владу піти на поступки в «китайському питанні», або розхитати ситуацію в Росії зсередини».

На думку експерта, проти закручування санкційної пружини Росії можуть запропонувати варіант виходу: як мінімум – нейтралітет щодо Китаю, як максимум – допомога у його стримуванні.

Україна тут виступає у якості приманки.

«Тобто нам потрібно протриматися до заяви КНР після Олімпіади та/або початку «вирішення тайванського питання», - наголосив О.

- Але це не означає, що всі проблеми автоматично зрушать з Києва до Тайбею.

Просто завершиться медійна атака із Заходу».

А в цей час.

Французький зв язковий.

Імпульс «нормандським переговорам» мав би надати президент Франції Еммануель Макрон.

Напередодні, 7 лютого, він шість годин спілкувався у Москві з Володимиром Путіним, а 8 лютого був уже у Києві та зустрічався з Володимиром Зеленським.

Але оскільки ефект від приїзду французького президента непомітний, очевидно, пояснення його «човниковій дипломатії» варто шукати в особистих політичних інтересах.

10 квітня відбудуться президентські вибори у Франції.

«Чинний президент Франції отримав потрібний йому результат у рамках своєї виборчої кампанії, - наголосив директор Українського інституту політики Руслан БОРТНИК.

- Виходячи з інформаційної картинки, Макрон не тільки тримався як рівня з Путіним, що вдається далеко не всім західним лідерам, але йому вдалося досягти певної деескалації та втягування Росії у тривалу дипломатію.

Оскільки В.

Путін заявив, що діалог з Вашингтоном та Брюсселем щодо гарантій безпеки не закінчено, і Росія готує подальшу письмову відповідь.

Відповідно, поки що не йдеться про якісь військово-технічні реакції.

Макрон-«миротворець» та «лідер Європи» – це те, що потрібно Макрону для внутрішньої виборчої кампанії.

У той же час треба розуміти, що Франція та французькі президенти відомі своїми гучними висловлюваннями, багато з яких так і залишилися заявами.

Анна Коваленко.

ua в Telegram.