Волонтер — не лише місія чи стиль життя, а й правовий статус. Проте не кожен волонтер знає, на який захист держави може розраховувати, а за що має ще доплатити. У парламенті зареєстрували дві ініціативи, покликані покращити умови волонтерства в Україні з огляду на виклики війни. Розібратися в запропонованих змінах «Детектору медіа» допомогли юристка Центру демократії та верховенства права Наталія Повтарь і консультантка Українського незалежного центру політичних досліджень з питань оподаткування організацій громадянського суспільства та благодійності Юлія Панура.
Хто такий волонтер, які його можливості та гарантії, визначає закон «Про волонтерську діяльність». Згідно з ним, волонтер добровільно працює на благо суспільства, надаючи допомогу та не отримуючи прибутку. Як зазначила Наталія Повтарь, коло напрямів роботи волонтера — вичерпне, але досить широке: дозволено допомагати чи не всім, головне — в рамках закону. Волонтерити можна громадянам України, інших держав і людям без громадянства. Діти 14—18 років можуть стати волонтерами за дозволом опікунів, проте їх заборонено залучати в медичних установах, на фронті і для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій. Волонтери можуть працювати самі чи приєднуватися до неприбуткових організацій.
Неприбуткові організації мають право залучати волонтерів, укладати з ними письмові договори, видавати їм посвідчення, страхувати життя та здоров'я, компенсувати видатки на проїзд, харчування тощо, а також запрошувати іноземців, охочих волонтерити. Залучивши волонтера, організація має обов'язок гарантувати безпечні та належні для життя та здоров'я умови роботи, підготувати їх до волонтерства та вільно надавати інформацію про те, що вони роблять. Закон також передбачає одноразову виплату в разі загибелі чи інвалідності волонтера внаслідок поранення (стосується роботи в зоні бойових дій, яка до 24 лютого 2022 року локалізувалась на Луганщині та Донеччині).
Український волонтер в умовах війни опинився в надскладних умовах. «У волонтерів також є рідні, яких треба опікувати. Вони зосереджують увагу на допомозі не власній родині, а людям, яких бачать уперше. Замість того, щоб заробляти і утримувати себе і свою родину, волонтер витрачає свій час і ресурс на допомогу. Така людина має бути мегазахищена соціально. Це завдання держави», — каже Юлія Панура.
Юлія Панура, консультантка УНЦПД з питань оподаткування організацій громадянського суспільства та благодійності
Вона розповіла, що чимало ініціатив звернулося на гарячу лінію безкоштовної правової допомоги УНЦПД з проханням проконсультувати щодо закону: «Найбільше звернень від громадських активістів ми отримуємо з питань "хто може надати посвідку волонтера", "якій організації потрібні волонтери", "як я можу офіційно оформити своє волонтерство". Волонтери потребують зеленого світла від держави для роботи, тобто щоби профільний закон надавав їм певні права та гарантії захисту».
Щоб полегшити роботу волонтерам і організаціям, які їх залучають, експерти громадського сектору, фахівці проєкту «Ініціатива секторальної підтримки громадянського суспільства» і народні депутати запропонували зміни до закону «Про волонтерську діяльність» і Податкового кодексу (відповідні проєкти законів №№ 7363 і 7364). Частина пропозицій — це відповідь на виклики війни, частина описана ще в Карті правових реформ для громадянського суспільства, дороговказі з бажаних змін у громадському секторі, створеного експертами сектору у 2020 році. Щоб зміни були ефективними, їх слід розглядати та впроваджувати в комплексі, наголосили експертки. За словами Наталії Повтарь, ці пропозиції — оптимум рішень, необхідних негайно. «Пакет рішень, які потрібні для розвитку волонтерства і організацій громадянського суспільства, набагато більший. Зараз ми пропонуємо золоту середину — рішення, які потрібні, щоби організаціям було простіше», — пояснила вона.
Що пропонують змінити:
Розширити напрями волонтерства, зокрема врахувати участь у подоланні наслідків збройної агресії Росії в Україні, а також допомогу постраждалим від інфекційних хвороб і епідемій.
Визначити онлайн-волонтерство. «Питання стало особливо актуальним в останні роки. Законодавство не передбачало визначеності щодо цього», — пояснила Наталія Повтарь. Ця зміна не є такою, що здатна суттєво вплинути на сферу, закон і так не забороняє волонтерство через інтернет. Проте ця формальність має зафіксувати на рівні закону те, що вже давно існує на практиці, і гарантувати волонтерам законність їхніх дій. Йдеться, наприклад, про допомогу в дизайні, ІТ і комунікаційних рішеннях.
Зобов'язати державну та місцеву владу сприяти волонтерам. Це системне рішення, яке має стати передумовою для розробки цільових державних і місцевих програм із розвитку волонтерства та підготовки волонтерів, пояснила Наталія Повтарь. Другим кроком у разі ухвалення змін стане робота з Мінсоцполітики та Мінмолоді. «Розвивати волонтерство в контексті молодіжної політики пробує Мінмолоді, але має бути більш системний і стратегічний підхід, спрямований на наскрізну підтримку волонтерського руху в Україні. Адже волонтерство — це не про вікові категорії, а про абсолютне залучення громадян. Має бути план розвитку сфери в довгостроковій перспективі», — додала вона.
Платити компенсацію, якщо волонтер постраждав в умовах воєнного стану на всій території України, а не лише на Донеччині й Луганщині, як зараз.
Дозволити волонтерити дітям до 14 років разом із дорослими. Це має розвивати культуру волонтерства та виховувати особистість, йдеться в пропозиції. Зберігається обмеження на волонтерство дітей в зоні бойових дій і ліквідацій катастроф, а також у медичних закладах.
Звільнити від податку на доходи фізичних осіб витрати на проведення вакцинації, медичних оглядів, відрядження та навчання волонтерів. Громадський сектор не перший рік просить усунути невідповідність між статтею 11 закону «Про волонтерську діяльність» і Податковим кодексом, за якою компенсація витрат волонтеру сприймається як дохід і оподатковується. Законотворці пропонують не оподатковувати і навчання волонтерів. ««З людьми, які постраждали від війни і сильно переживають, потрібно вміти працювати. Треба підготувати когорту волонтерів, які матимуть базові знання із домедичної допомоги, психологічної адаптації тощо. У разі, якщо неприбуткова організація компенсує волонтеру його витрати на таке навчання є важливим щоб ці кошти не оподатковувалися», — сказала Юлія Панура.
Крім того, дуже поширений приклад: організація послала волонтера в інше місто на роботу в мобільній кухні. Волонтер витратив гроші на проїзд, житло та харчування. Організація компенсує витрати волонтера грошима, але волонтер має сплатити з них податок на доходи фізичних осіб. Тобто крім того, що волонтер працює безкоштовно, він ще й виявляється в мінусі та має заплатити державі за свою благодійність. У секторі це вважають несправедливим. «Наша пропозиція в результаті усуне необхідність для організацій використовувати інші механізми компенсації, щоб не мати справу з цим невиправданим податковим навантаженням», — додала Наталія Повтарь.
Наталія Повтарь, юристка ЦЕДЕМ
Обов'язкове укладання договору з волонтером у разі відшкодування витрат. Договори між організаціями та волонтерами можна укладати й без будь-яких змін у законі, наголосила Наталія Повтарь, але така практика в Україні — рідкість. Самі волонтери часто не знають про це. У разі ж звільнення від податку волонтер обов'язково укладатиме договір із організацією-партнером, у випадку відшкодування витрат, пов’язаних з волонтерством, у якому в тому числі вказуватимуть умови відшкодування. Окрім гарантій, це дозволить зібрати більше інформації про співпрацю організацій з волонтерами, якої зараз бракує.
Дозволити на час війни організаціям допомагати фізичним особам без втрати ознаки неприбутковості, якщо такий напрям роботи не згаданий у статуті. Простими словами: у довоєнні часи за те, що організація працює на користь суспільства, держава звільняє її від податку на прибуток, надавши статус неприбутковості. Щоб відповідати ознаці неприбутковості, організація має діяти лише в межах напрямів, зазначених у її статуті (кому і яку допомогу надає), інакше може втратити цю ознаку. В умовах повномасштабної війни з'явилися нові напрями, а внести оперативно зміни в статути складно. Тому парламент вже ухвалив рішення, щоб не ускладнювати життя організаціям, які допомагають юридичним особам (наприклад, армії чи теробороні) без відповідних згадок у статутах, зазначила Наталія Повтарь. Але нема такого самого рішення щодо допомоги фізичним особам, актуальної для родин переселенців і біженців, а також для інших людей, які опинилися в скруті.
Ввезення гуманітарної допомоги внести в перелік операцій, які не враховуються для цілей реєстрації платником податком на додану вартість. Простими словами: в Україні операції з ввезення гуманітарної допомоги та надання благодійної допомоги беруться до розрахунку суми в мільйон гривень, за досягнення якої організація має реєструватись як платник ПДВ. На час воєнного стану парламент уже дозволив не враховувати в цей мільйонний ліміт благодійну допомогу, але для гуманітарки такого рішення досі немає. «Ми пропонуємо операції з ввезення гуманітарної допомоги включити до переліку, щоби їх не враховували в суму, за обігу якої організація має реєструватися як платник ПДВ. Таке рішення допоможе організаціям без додаткового навантаження втілювати волонтерські ініціативи», — пояснила Наталія.
Експертки кажуть, що запропоновані зміни до Податкового кодексу суттєво не вплинуть на показники надходжень до державного бюджету. «Якщо звернутися до 2021 року, податок на доходи фізичних осіб становить 10,5 % загальних доходів державного бюджету. А волонтер, який отримав компенсацію і потім ще сплачує податок з отриманих коштів, усвідомлює: знову несправедливість. Це радше іміджева втрата, ніж фінансова», — пояснила Юлія Панура. І додала, що з огляду на бюджетну політику країни у воєнний час, питання фінансування організацій громадянського суспільства є доволі дискусійним та проблематичним, тому волонтерському руху потрібно самому подбати про себе і «наче барон Мюнхгаузен, витягнути себе з води за кіску». «Ці зміни та мінімальні податкові послаблення будуть суттєвою допомогою волонтерському рухові в Україні, який зараз не тільки робить спроби самостійно розвиватися, а й бере на себе велику частку роботи, яку мала б робити держава», — резюмувала консультантка УНЦПД.
В умовах війни виникла проблема з волонтерами, які приїхали допомагати Україні з-за кордону чи планують це. Як пояснила Наталія, вони можуть перебувати в Україні або за «волонтерською» візою на запрошення неприбутковою організацією та відповідною посвідкою на проживання, або за умовами безвізу, проте з обмеженнями: 90 днів протягом пів року. В умовах війни отримати візу складно, а часом нереально через завантаженість посольств і технічні причини. «Виникла потреба в механізмі, щоби люди, які хочуть волонтерити в Україні, могли в’їжджати та бути тут легально, без бюрократичних проблем з отриманням віз», — пояснила вона. Уряд може розв’язати проблему – на час воєнного стану подовжити термін безвізового перебування на території України для волонтерів-іноземців до 180 днів впродовж 365 днів. Виняток — громадяни Росії.
Законопроєкти №№7363 і 7364 вже отримали науково-експертні висновки, їх скоро розглянуть на засіданнях профільних комітетів. Після цього комітети вирішать, чи рекомендувати розглядати їх на засіданні парламенту. «Коли йдеться про зміни до Податкового кодексу — завжди непростий процес. Більшість змін, запропонованих у проєкті закону №7364, не нові, сектор давно змагається за них. Нині, коли така велика роль волонтерських організацій у забезпеченні життя країни, можна швидко адвокатувати ці рішення», — пояснила Наталія Повтарь. Обидва законопроєкти плануються до розгляду 25 травня на засіданні Комітету з питань соціальної політики. На проєкт № 7364 чекатиме обговорення також у профільному «податковому» комітеті. Щодо постанови про волонтерів-іноземців діалог ще не почався.
Фото: RODNAE Productions / Pexels, УНЦПД, ЦЕДЕМ; інфографіка ЦЕДЕМ