Моніторинг спільного телемарафону «Єдині новини» за 8 серпня 2022 року

24 лютого, коли Росія пішла в наступ на Україну, «Детектор медіа» мусив припинити свої постійні моніторингові проєкти, адже наповнення ефіру телеканалів повністю змінилося. Центральні канали об’єднались у спільний марафон «Єдині новини #UAРазом». Однак і під час війни моніторинг і контроль якості телепродукту залишаються важливими. Тому ми запустили нове дослідження — докладний аналіз ефіру спільного марафону (новин, прямих включень, гостьових студій) на дотримання стандартів та вагомі професійні помилки ведучих і журналістів. Автор моніторингу — Ігор Куляс, медіатренер та автор основної методології моніторингових досліджень «Детектора медіа». Докладний розбір роботи ведучих і журналістів під час моніторингу потрібен і глядачам, і самим медійникам, які зможуть врахувати свої помилки та робити якісніший продукт. В аналізі ми враховуємо специфіку воєнного часу та фіксуємо лише порушення стандартів, яких журналісти й ведучі могли б уникнути. Детальніше — в методології моніторингу. Додаткові пояснення щодо застосування стандартів журналістики під час війни є в матеріалі — відповіді на критику моніторингу. Коротке резюме моніторингових звітів читайте тут. Також у рубриці «Щоденні теленовини» щодня виходить короткий огляд марафону.

Примітка: ефірний блок Суспільного виходив поза межами цієї доби.

Телеканали ICTV та СТБ (0:00–6:00)

Зміст ефіру. Ефірний блок медіагрупи цієї доби не мав чіткої структури. Опівночі він починався 20-хвилинним випуском новин, далі йшов пропагандистський фільм, потім — коротка гостьова студія. О першій годині ночі повторили підсумковий випуск новин за 7 серпня. Далі йшло 30 хвилин гостьової студії і ще один фільм. О третій ночі вийшов 20-хвилинний випуск новин (який майже повністю складався з повторів того, що було у випуску опівночі), а далі вже без прив’язки до «рівної години» йшли гостьові студії (частина з яких була записаними повторами з попередньої доби або й з попередніх ефірних блоків цієї доби), пропагандистські фільми, знову повторювався підсумковий випуск новин за 7 серпня, а з 5:07 був повтор «Фактів тижня». Новини вів Орест Дрималовський, підсумковий випуск 7 серпня вела Олена Фроляк, гостьові студії — Яна Брензей. У блоці каналу були такі сюжети:

• Тетяни Доцяк про святкування дня Повітряних сил України в Харкові,
• Сергія Костежа про хід евакуації людей із Донбасу,
• Христини Венгеляускайте про обстріли Нікополя та обстріли Запорізької АЕС,
• Вероніки Бойко та Оксани Михайлової про нові наративи ворожої пропаганди,
• Тетяни Наконечної про наративи ворожої пропаганди щодо мобілізації в Україні,
• Христини Гавриш про значення надання Росії статусу держави — спонсорки тероризму,
• Оксани Михайлової про передачу Північною Македонією військової техніки Україні,
• Оксани Михайлової, Ольги Чайко та Людмили Цимбалюк про те, які країни допомагатимуть Україні у відбудові,
• Катерини Курбанової про готовність Волині до евакуації в разі нападу з боку Білорусі,
• Павла Васильєва про прогнози подальшого перебігу війни,
• Олександра Мельникова про напруження між Китаєм і Тайванем, Сербією і Косово, Ізраїлем і палестинськими територіями,
• Валерії Черненко про виживання українських біженців у Польщі,
• Наталії Кулик про «економічне диво» Тайваню,
• Андрія Почтєва про пораненого нацгвардійця, снайпера-спецпризначенця,
• Оксани Ротко про дитсадочок у модульному містечку для вимушених переселенців у Львові,
• Ярослави Марущенко про притулок для евакуйованих із зони бойових дій диких тварин.

Прямих ввімкнень не було. Гостями ефірного блоку були:

• Олександр Заїка, керівник програми з імунізації Центру громадського здоров’я Міністерства охорони здоров’я, про небезпеку спалахів кору, про проблеми імунізації в умовах війни, про можливості українських біженців отримувати щеплення за кордоном;
• Андрій Шаповалов, очільник Центру протидії дезінформації при РНБО, про новий етап спеціальних інформаційних операцій ворога, про наративи кремлівської пропаганди;
• Павло Грод, президент Світового конгресу українців, про перспективи виключення Росії з «Великої двадцятки», про боротьбу з послабленням санкцій, про історію з Канадою і турбінами для «Північного потоку»;
• Олена Мельник, представниця Державного центру зайнятості, про рівень безробіття, про те, що держава пропонує безробітним, про громадські роботи для безробітних;
• Олексій (прізвище не називали з міркувань безпеки), пілот винищувача Су-27, про початок війни, про роботу винищувачів і перспективи роботи льотчиків на нових західних літаках;
• Марія Шарлай, ілюстраторка, про картини, які створює за допомогою штучного інтелекту;
• Ольга Гібелінда, авторка і продюсерка, про відеопроєкт психологічної допомоги «Корисно для кожного», про подолання «воєнних комплексів»;
• Аліна Смоляр, акторка й волонтерка, про зйомки в якомусь серіалі, про волонтерство.

Крім того в ефірі було три пропагандистських фільми проєкту «Антізомбі», всі — про пропаганду Росії, і один фільм проєкту «Гражданская оборона» про жебрацьке життя «простих росіян».

Порушення стандартів. Стандарт достовірності порушувався багато. Повідомлення про серію вибухів у Харкові у двох випусках новин ілюструвалося відео, взятим з анонімного телеграм-каналу. Звідки в редакції впевненість, що це було відео саме цих вибухів? Ведучий Орест Дрималовський у двох випусках повідомляв: «Пізно ввечері російська армія вкотре обстріляла Бахмут. Влучили у житловий будинок. Про це у соцмережах повідомляють місцеві жителі». А далі цю ж новину в двох випусках новин ілюстрували відео з анонімного телеграм-каналу «Ху@вий Херсон». За кадром ведучий казав: «Також мешканці опублікували відео, на якому імовірно палає міст». Тут як «індульгенція» було «зручне» слівце «імовірно». Мені здається, це несерйозно для професійної редакції. «Імовірно» палає міст, але «імовірно» палає щось інше (в темряві на картинці нічого, крім того, що щось «палає», не видно). Не кажучи вже, що це відео могло бути знято не цього дня і не в Херсоні. І от питання: навіщо показувати те, про що редакції відомо лише, що це «імовірно»?

Часто інформацію подавали взагалі без посилань на джерела. Так подавалася статистика про кількість евакуйованих із Нікополя в сюжеті Христини Венгеляускайте. Павло Васильєв у сюжеті без жодних посилань на джерела наводив подробиці щодо кількості і складу бойових підрозділів ворогів у Херсонській області. Виглядало так, що журналіст «Фактів тижня» за сумісництвом працює у військовій розвідці. Ведуча «Фактів тижня» Оксана Соколова говорила в підводці: «Майже три мільйони людей по всьому світу в режимі онлайн стежили за літаком Ненсі Пелосі, який слідував на Тайвань». З якого ж джерела така точність? Якщо йдеться про кількість людей, які в цю мить зайшли на онлайн-ресурс із відстеження літаків, то слід було назвати джерело.

Були просто узагальнені псевдопосилання на джерела певних фактів. Повідомлення про ймовірний обстріл Антонівського мосту подавалося в двох випусках новин із посиланням «про це повідомили тамтешні жителі». У сюжеті Валерії Черненко були кілька узагальнених псевдопосилань на невизначених людей: «Ще якийсь місяць тому, кажуть очевидці, черги з українськими біженцями стояли тут майже цілодобово»; «Те, що сьогодні в Гданську стає все менше людей, які потребують першої речової та харчової допомоги, підтверджують і самі поляки»; «Водночас самі поляки кажуть, що вільні вакансії у них переважно в сфері обслуговування».

Надзвичайно багато було узагальнених псевдопосилань на авторство суб’єктивних думок. У новинах було таке: «В Офісі президента теж заявляють, що найближчі місяці стануть вирішальними в російсько-українській війні». У сюжеті Христини Венгеляускайте: «Фахівці кажуть: російські військові, які заходили на територію АЕС, знали, що в їхніх руках фактично зосереджується арсенал відпрацьованого ядерного палива». У сюжеті Тетяни Доцяк: «А після надходження “петріотів”, “насамсів” чи “хаймарсів” ця цифра швидко зростатиме в рази, обіцяють вартові неба і додають: кожен літак, який сунеться на Харківщину, буде збитий». У сюжеті Вероніки Бойко та Оксани Михайлової: «Експерти одностайні: іноземних правозахисників фактично використали у брудній інформаційній кампанії Кремля». У сюжеті Христини Гавриш: «Росія давно мала долучитися до цієї кампанії, переконані юристи»; «Компанії, які досі вагалися, чи виходити з Росії, швидко визначаться, упевнені юристи»; «Тож поки США зволікає з визнанням терористів терористами, Україна має працювати над тим, щоб отримати доступ до російських грошей першочергово, кажуть юристи». У сюжеті Наталії Кулик: «Що точно прогнозують аналітики, так це погіршення і до того не надто дружніх стосунків Китаю та США, натомість Україні, певні економісти, варто засвоїти тайванські уроки розвитку...». У сюжеті Павла Васильєва: «Пекельний серпень — саме так описують військові аналітики прийдешню ситуацію на фронті»; «Битва за Херсонщину, кажуть експерти, може стати вирішальною на цьому етапі війни»; «Росіяни це розуміють і саме тому накопичують війська на півдні і вже частково перекидають їх туди з Донецької області». Мені останнє найбільше сподобалося: «росіяни це розуміють». Певно, автор сюжету за сумісництвом телепат?

Були й повні абстракції. Олена Фроляк казала: «І ось буквально щойно стало відомо про щонайменше два вибухи у Вінниці, а також про вибух у Кременчуці». От просто «стало відомо» і все. Певно, з тих самих соцмереж і телеграм-каналів, про які в двох попередніх матеріалах і в підводках до них казали (в тому числі й сама Фроляк), що вони є «важливою частиною інформаційно-психологічної війни росіян». І згодом Фроляк знову сказала: «Вже відомо про три вибухи у Вінниці та Кременчуці. Також схожі звуки, про них повідомляють у Кропивницькому і в Умані на Черкащині. Подробиці поки не повідомляють». Просто «відомо» і просто «повідомляють» або «не повідомляють». А хто саме «повідомляє/не повідомляє» — «наразі невідомо», як полюбляють казати українські журналісти. Або ще таке: «Також з’явилася інформація, що окупанти хочуть оточити Миколаїв». От просто інформація «з’явилася».

Порушень стандарту точності на цьому тлі, можна сказати, було не так багато. Повідомлення про обстріли окупантами Запорізької АЕС у двох випусках новин частково було «перекрите» архівним відео Енергодара ще з мирних часів. Повідомлення, що окупанти забирають банківські термінали у торгівців на Херсонщині, у двох випусках новин теж було «перекрите» архівним відео з мирних часів уже без позначення, що це архів. По-моєму, очевидно, що «ілюструвати» картинками мирного життя повідомлення про події війни не можна.

Зведення Генштабу з фронтів у двох випусках новин було традиційно «перекрите» випадковим набором відео якихось бойових дій і зруйнованих будинків. Ключове слово тут — «якихось». Але як і завжди, широка географія зведення ніяк не може відповідати поодиноким картинкам, а те, про що говорив ведучий, не відповідало картинці за змістом і характером дії. Так само в повторі підсумкового випуску новин великі зведення про бої та ворожі обстріли з постійною зміною географії «перекривали» випадковим набором відео бойових дій і зруйнованих будівель. Якихось.

У сюжеті Вероніки Бойко власні міркування авторки, що Росія переконує світ у тому, що Україна корумпована, «перекривалися» традиційними краєвидами Кремля і поряд — краєвидами Києва. Сюжет Христини Гавриш про статус держави — спонсорки тероризму для Росії значною мірою був «перекритий» випадковим архівним відео чого завгодно без позначення, що це архів.

Але найгіршою була ситуація з дотриманням стандарту відокремлення фактів від думок. Власну оцінку давав Орест Дрималовський у двох випусках новин: «Окупанти продовжують вчиняти ядерний терор. Напередодні увечері вони втретє за останні кілька днів поцілили з артилерії у Запорізьку атомну станцію». У двох випусках новин він же робив власний безапеляційний висновок у повідомленні, що окупанти мінують інфраструктурні об’єкти на Херсонщині: «Саме так загарбники готуються до стратегії терору та випаленої землі перед можливим контрнаступом ЗСУвців». Ще один висновок він же робив після повідомлення, що окупанти на Херсонщині забирають банківські термінали у продавців на ринку: «Це черговий крок придушення херсонців, бо без терміналів дуже багато людей не матимуть можливості купувати їжу та найнеобхідніше». Теж у двох випусках новин. Ще у двох робив таку оцінку: «Окупанти рушили на штурм, та українські захисники дали їм неабиякого відкоша і відкинули вороже військо назад».

Власні «експертні» висновки робила в повторі підсумкового випуску новин Олена Фроляк про дії окупантів на ЗАЕС: «У разі найгіршого сценарію наслідки можуть затьмарити Чорнобильську катастрофу, причому, шантажуючи весь світ, Росія використовує станцію як плацдарм для постійних обстрілів мирного населення». В іншій її підводці були майже суцільні висновки й оцінки замість реальної інформації: «Чим менше в Росії перемог на полі бою, тим жорсткіше її пропаганда і оббріхування України. І це наступна, небезпечна фаза війни, що вже почалась. Оприлюднений звіт міжнародної правозахисної організації “Amnesty International”, яка звинуватила українську армію в тому, що вона наражає на небезпеку мирне населення, — красномовний початок цієї кампанії. Російський спрут проникає скрізь: в міжнародну пресу, в міжнародні організації. За великі гонорари продаються політики. Перемогти у цій війні непросто. Росіяни вміло і талановито переконують світ, що Україні не варто допомагати. Вона, мовляв, корумпована, зброя ваша невідомо куди дівається, армія не жаліє своїх громадян тощо. Дошкульні заголовки статей, сюжетів, звітів сіють сумніви не в одній голові, і не в одній країні. Тому Україні слід діяти на випередження, не виправдовуватися, а вперто і так само талановито розповідати правду про війну. Не розповідати, а кричати».

Ще Олена Фроляк говорила таке: «Важлива частина інформаційно-психологічної війни росіян — це чатботи, соцмережі, телеграм-канали. Тут теж вміло розганяють “зраду”. Кидають маленьку брехню, яка розриває інфобомбу і ненависть серед нас. Одна з таких операцій мала великий успіх, особливо на західній Україні, коли в пабліках розвивали тему призову на передову переважно непідготовлених чоловіків із західної України». І такі власні міркування: «Попри те, що на Російську Федерацію вже наклали тисячі санкцій, тавро країни-терориста таки може завдати ще більшого репутаційного та іміджевого удару. Статус цей прирівнюють до “ядерної” санкційної зброї. Серед позитивних моментів для України це ще й можливість спрощеного отримання заморожених активів росіян. Однак не все так просто». Можна посперечатися з ведучою, бо головне у статусі — не в репутаційних чи іміджевих втратах, а насамперед в економічних обмеженнях. І хто саме «прирівнює»? Ще Фроляк робила таке безпідставне узагальнення: «Україну відбудовуватиме весь світ». Ну прямо так уже й «весь»!

Оцінки були в сюжеті Андрія Почтєва: «Цей кремезний бородань на псевдо Лисий... Має чималий досвід...». Оцінки та висновки були в сюжеті Христини Венгеляускайте: «Тим часом окупанти і далі стягують свою техніку та боєкомплекти до АЕС, мінують територію, таким чином порушуючи всі норми та правила ведення війни і наражаючи світ на жахливу за своїми наслідками техногенну катастрофу. Адже в зоні ураження — густонаселений промисловий регіон... Зрештою під загрозою ядерних терористів вся Європа». Безпідставне узагальнення було в сюжеті Вероніки Бойко і Оксани Михайлової: «Звіт міжнародної правозахисної організації “Amnesty International” обурив весь цивілізований світ». Якби ж то! Особливих обурень на момент виходу цього матеріалу в ефір було насправді мізерно мало. Власні висновки авторок там же: «Що більше провалів у Росії на фронті, то більше фейків вона плодитиме проти України. Така фаза гібридної війни вже на порозі і її мета — дискредитувати Україну, посіяти сумніви і завуальовано переконати світ не допомагати Києву»; «Росія тисне всіма ресурсами: медіа, міжнародні організації, навіть окремі політики, часто не напряму і не завжди за цим стоять російські гроші, але пропаганда підхоплює наративи, що Україна корумпована, і розкручує це до найвищих рівнів у різних державах». І ще й «настанови» авторок сюжету: «Україна мусить бути на сторожі, не чекати появи фейків, щоб їх спростувати, а поширювати правду про війну і власні наративи». 

Численні власні «експертні» міркування були в сюжеті Христини Гавриш: «Та тавро спонсора тероризму таки доб’є Росію. Мати зв’язок з нею захочуть хіба ті, кому геть нічого втрачати, тобто такі ж терористи»; «Для Москви це буде останнім цвяхом у домовину, та для світу це може обернутися теж великою кризою. І це розуміють у США»; «Вагається натиснути на кнопку “ядерної” санкційної зброї адміністрація Байдена ще й тому, що не хоче остаточно спалити дипломатичні мости з Росією»; «І хоч наші політичні лідери і всі українці вимагають нарешті визнати очевидне: Росія — терорист, нині для нас це рішення може мати теж негативні наслідки». Власні міркування були в сюжеті Наталії Кулик: «Китай зацікавлений у мирному поглинанні Тайваню, а військові навчання докола острова — радше для тиску».

Оцінки й міркування були в сюжеті Оксани Михайлової, Ольги Чайко та Людмили Цимбалюк: «Зруйновану Житомирщину під опіку бере Естонія. Балтійські країни наймолодші в Євросоюзі і не такі заможні, але відновлення цієї області їм буде під силу»; «Відносно мирна Хмельниччина прихистила багатьох втікачів від війни, тому допомога їй дуже треба і саме цю область цілий американський штат Міссісіпі визнав сестрою»; «Активно включилась Японія. Якщо раніше її побратимство слід було заслужити, нині японці перші протягують руку допомоги»; «Подібне партнерство міст — практика не нова. Однак раніше ми обмінювалися освітою, культурою, сьогодні ця підтримка значно серйозніша, а головне ефективна»; «Як показує світова практика, якщо двадцять побратимів матиме кожен населений пункт, відбудова піде швидко».

Оцінки й безпідставні узагальнення були в сюжеті Катерини Курбанової: «Чи зважаться сусіди піти з наступом на Україну, тутешні жителі не знають, хоча вони до Білорусі найближче, а поки намагаються жити звичним життям, бо щоразу хвилюватися через все нові маневри Білорусі поблизу вже несила. Звідси до кордону з Білоруссю декілька кілометрів, там знову продовжили військові навчання, та люди спокійні. Вони вже й самі готові боронити свої села, якщо буде загроза. Люди жнивують та роблять запаси на зиму. Запевняють, виїжджати з села не збираються... Тож місцеві жителі спокійні».

Ведуча «Фактів тижня» Оксана Соколова традиційно висловлювала багато власних міркувань, жодним чином їх не авторизуючи: «Путін хоче переговорів. Те, про що давно говорять експерти, цього тижня вголос озвучив Герхард Шрьодер, колишній німецький канцлер, який давно в обоймі Кремля, цього тижня з’їздив до Володимира Путіна і потім озвучив його “хатєлкі”. Перша — федералізація України за принципом Швейцарії. Ну це щоб керувати нами із середини. Друге — зняття санкцій, о, так вони таки відчуваються! Третє — відкриття “Північного потоку-2”. Перспектива втратити європейський ринок дуже лякає Кремль. Путін пропонує домовлятися за посередництва Туреччини, так, як це відбувалося у випадку з розблокуванням українського зерна. Очевидно, Росія тоді запустила пробний камінчик. І наприкінці тижня Ердоган дійсно запропонував вже зустрітися Путіну і Зеленському в Стамбулі, але наша відповідь буде в напрямку російського воєнного корабля. Президент Зеленський не раз говорив, що будь-які мирні переговори будуть тільки після перемоги України на полі бою. Там позиції Росії наразі не такі блискучі, власне, тому й педалюється тема переговорів, аби змусити до них, Путін підвищує градус напруги». Або такі її оцінки, висновки, узагальнення, і всі не авторизовані: «В очікуванні третьої світової. Цього тижня сталася безпрецедентна подія. Майже три мільйони людей по всьому світу в режимі онлайн стежили за літаком Ненсі Пелосі, який слідував на Тайвань. Від того, чи приземлиться там спікерка палати представників Конгресу США, залежало, чи вибухне війна між Китаєм і Сполученими Штатами, а значить, по суті, третя світова». Або такі: «З такими друзями вороги не потрібні. Не вщухає скандал навколо приголомшливого звіту міжнародної правозахисної організації “Amnesty International”, яка фактично обвинуватила українські Збройні Сили в тому, що вони створюють загрози для мирного населення, воюючи в містах. Тобто за логікою цієї організації, приміром в Ірпені наші Збройні сили не мали права оборонятися. Тобто ЗСУ мають виходити в чисте поле і за законами війни чекати, поки росіяни вийдуть на чесний бій. Весь цей абсурд написаний на тлі щоденного терору мирного населення». І такі: «Українці подорослішали через війну і стали більш стійкими, попри всі спроби Путіна зневірити і залякати. Про це свідчать результати останнього соціологічного опитування групи “Рейтинг”. Воно показало, що в Україні зросла кількість людей, готових займатися підприємництвом. Їх стало вдвічі більше, аніж до війни. Це говорить про готовність брати відповідальність за власне життя на себе».

Не авторизовані як належить власні висновки й оцінки були в сюжеті журналіста «Фактів тижня» Павла Васильєва: «По суті війна перетворилася на окопну, ключові фігури добре прикриті пішаками, а це невигідно жодній зі сторін, тому найближчим часом зрушення мають відбутися в одному з трьох основних напрямків»; «І такі маневри — не від гарного життя. Перекидати підрозділи на інші ділянки фронту Росію змусили, по-перше, грамотні оборонні операції ЗСУ, по-друге, власна тактика наступу»; «Але цих підготовлених, як і тих, кого просто кидають на наші кулемети для розвідки позицій, з кожним днем все менше і менше. І саме тому пішаків, аби надійно тримати всі позиції, в Росії вже не вистачає. І це завдяки поставкам західної зброї, яка дає нам шанс на контрнаступ»; «Тому Росії очевидно доведеться наганяти ще військ у Донецьку область або ж окопатися та спробувати утримати те, що вже окупували»; «З нашого боку тут намічаються шахи. Це той напрямок, як арена майбутнього контрнаступу, виглядає все більш очевидним. Росіяни давно бачать дірки не лише в Антонівському мосту, але й у власній обороні».

Численні неавторизовані оцінки і висновки були в сюжеті Олександра Мельникова: «США теж вирішив показати хижий оскал. “Дядько Сем” привів у готовність одразу 5 ударних авіаносних груп у східній частині Тихого океану»; «Конфлікт між США та Китаєм через Тайвань переходив у гарячу фазу і раніше. Проте саме нинішнє бодання двох ядерних наддержав змусило заговорити про третю світову війну»; «Звісно, ядерний апокаліпсис не вигідний жодній зі сторін, тому поки що все скидається хоч на непередбачувану, але геополітичну виставу на трьох акторів, де в кожного свій мотив. Почнемо з Китаю. Він думає, як не дати собі в кашу наплювати і зберегти вплив в регіоні. Тайвань розташований просто перед носом у Пекіна і контроль іншої країни там — це демонстративний ляпас Піднебесній»; «Не виключено, що наступ Росії на Україну був такою собі прелюдією перед наступом Китаю на Тайвань. Спроба переформатувати світ, в якому сила дає право на підкорення слабших, а отже і розширення впливу» тощо.

Неавторизовані оцінки й висновки були в сюжеті Валерії Черненко: «Процедура дуже проста... Попри те, що подарункові набори досить пристойні... Напевно, тим, хто знайшов роботу, вже не так просто вирватись сюди і стояти в черзі посеред робочого дня»; «Тобто українців фактично стимулюють шукати роботу, бо війна в Україні затягується, а польський бюджет не гумовий, хоча при цьому Польща суттєво спростила правила для працевлаштування та проживання в країні»; «Втім, зважаючи на статистику переселенців, які вже працевлаштувалися, наші співвітчизники не дуже і розраховують місяцями сидіти на самій лише соцдопомозі».

Взагалі, за моїми спостереженнями, в редакції медіагрупи або не знають про існування стандарту відокремлення фактів від думок, або вирішили підкреслено його ігнорувати. Але це редакційний підхід, бо грубо порушують цей стандарт і ведучі новин, і ведучі авторської програми «Факти тижня», і журналісти в новинних сюжетах, і журналісти авторських сюжетів у тижневику. У підсумку велика кількість суб’єктивних оцінок, висновків, узагальнень подається глядачам як факти або ж як якісь «універсальні істини». Що, звісно ж, є неправильним і непрофесійним.

Інші зауваження. І знову, і знову в ефірних блоках ідуть пропагандистські фільми проєктів «Антізомбі» і «Гражданской оборони». Знову одне й те саме про російську пропаганду і про проблеми «пересічних росіян». Щоразу ефект дня бабака. Так само анонімно, так само мовою ворога. Щоправда, тепер з’явилися субтитри українського перекладу. Але, по-перше, дуже дрібним шрифтом, а по-друге, без жодного врахування тла, з яким цей субтитр частково або повністю зливається, тож прочитати його часто неможливо. Тобто цей переклад субтитрами є формальною «відмазкою». Потім сама ця тематика — про жебрацьке життя «простих росіян». Не втомлююся ставити запитання: а яке діло українцям до їхніх проблем? Навіщо оце все в телемарафоні? Щоб українці пожаліли «бедных русских»? І все ж не можу втриматись від цитатки з одного з цих фільмів: «И только путинский неорейх бурлит от таких историй, подобно деревенскому сортиру после брошенной туда пачки дрожжей». За стилістикою це нічим не відрізняється від тих цитат із соловйових-сімоньян-скабєєвих, які в цих же фільмах щедро наводять.

Нічний повтор підсумкового випуску за попередню добу, вважаю, має бодай якось маркуватися, хоча би постійним титром «Повтор випуску за 7 серпня», бо інакше глядач може втрачати часові рамки, адже доба й дата вже інші. Тим більше, що цей випуск повторювався у блоці двічі!

Інфографіка втрат ворога — як завжди, занадто швидко: навіть така майстриня скоромовки як Олена Фроляк за інфографікою не встигала. Тому озвучувала позиції вибірково, — на екрані було більше позицій, ніж озвучувала ведуча, — і не зовсім відповідно тому, що з’являлося в кожний момент на екрані. Для мене є загадкою, чому так важко привести темп інфографіки у відповідність до начитки ведучих. Але, мабуть, таки важко, бо ця біда переслідує й інші редакції.

Ведуча Яна Брензей якісно працює, але їй варто було б викинути з лексикону словосполучення-паразит, яке вона озвучує після кожної розмови: «нам час рухатися далі» або «ми рухаємось далі».

У медіагрупі, схоже, ніколи не навчаться представляти своїх колег. Ведучі «Фактів тижня» щоразу з’являються в телемарафоні як Пилип із конопель. І навіть титру на них шкодують!

Елементи політичного піару. Двічі в ефірі показували бекґраундовий сюжет до повідомлення, що Північна Македонія передає Україні військову техніку. Його перетворили на справжній бенефіс другого президента Леоніда Кучми, який «за сумісництвом» є тестем власника медіагрупи Віктора Пінчука. Суцільні синхрони Кучми. І перебільшене, як на мене, значення колишніх подій часів його президентства для сьогодення. Як мінімум, у цьому конкретному випадку.

Резюме. Новинної складової як такої майже не було. Лише один репортажний сюжет у новинах і дуже якісний і ґрунтовний спецрепортаж Сергія Костежа про хід евакуації людей із Донеччини. І все. Решта 14 сюжетів були оглядовими і нарисовими. Прямих ввімкнень не було. Небагато додавали до новинної складової й гостьові студії — лише чотири з восьми гостей були ньюзмейкерами.

Медіагрупа продовжує бити власні рекорди в кількості грубих порушень стандартів професії. Цього разу їх (разом з усіма повторами) було 154. Найбільше було порушень стандарту відокремлення фактів від думок. Власні міркування робили журналісти в новинах, не авторизували власних міркувань журналісти в матеріалах «Фактів тижня». Стандарт достовірності порушували в різні способи, найбільше було узагальнених псевдопосилань на авторство суб’єктивних думок.

В ефірному блоці медіагрупи було два прояви політичного піару. Ворожі наративи були лише у фільмах проєкту «Антізомбі», де наводилися нібито для подальшого спростування.

Телеканал «Інтер» (6:00–12:00)

Зміст ефіру. Структура блоку каналу була звичною: кожна ефірна година починалася коротким випуском новин і продовжувалася гостьовою студією. Новини вела Лілія Налягака, гостьові студії по черзі вели Олексій Фадєєв та Ірина Баглай. У блоці каналу були такі сюжети:

• Євгена Онопрієнка про організацію оборони і побут бійців на Запоріжжі,
• Марічки Золотої про акції родичів полонених захисників «Азовсталі» в Хмельницькому,
• Євгена Бригара про волонтерський тиждень мінної безпеки в Києві,
• Андрія Анастасова про прем’єру в Одеському українському театрі,
• Євгена Онопрієнка й Олександра Осовського (Військове телебачення) про неназване (з міркувань безпеки) прифронтове містечко,
• Світлани Чернецької про українську акцію в Лондоні,
• Ольги Куріленко про мітинг у Словенії на підтримку України,
• Ігоря Левенка про роботу рятувальників, які розміновують землю біля лінії фронту,
• Світлани Шекери про ситуацію в Харкові,
• Владислава Політа про загострення між Ізраїлем і Сектором Гази,
• Євгена Соломіна про обстріли в Луганській та Донецькій областях,
• Ніни Коломієць про постійні обстріли Північної Салтівки в Харкові,
• Ольги Лучек про підготовку шкіл Буковини до нового навчального року,
• Олени Абрамович про реакції світу на розблокування українського морського агроекспорту,
• Марини Біленької про примусову мобілізацію на окупованих територіях,
• Інна Гогой про ситуацію навколо Запорізької АЕС,
• Ганни Басової про звіт Amnesty International,
• Інни Гогой про ворожі обстріли на Запоріжжі,
• Яни Танчак про програму «Доступна іпотека» під 3 % для військових, лікарів, учителів,
• Ганни Каменєвої про те, що робити в разі радіаційної аварії,
• Ірини Васюри про літній табір для дітей переселенців у Черкасах,
• Ольги Лучек про попит і ціни на дрова напередодні опалювального сезону,
• Майї Гуменної про волинських медиків, які пересадили від одного посмертного донора печінку, нирки та серце чотирьом пацієнтам,
• Станіслава Кухарчука про дівчину з Золотоноші, яка продає свої картини, а гроші передає армії,
• Марини Михайловської про майстрів із Миколаєва, які роблять сувеніри зі знищеної російської техніки і зброї і гроші передають армії,
• Ніни Коломієць про волонтерок, які створили календар «Буде тобі враже так, як відьма скаже»,
• Вікторії Балицької про львівського школяра, який зробив для військових зарядну станцію,
• Марії Тарасової про пластичних хірургів, які допомагають пораненим людям,
• Ольги Куріленко про організацію «Лікарі без кордонів», представники якої лікують людей у прифронтових регіонах України,
• Ольги Лучек про чернівецького комунальника-аварійника,
• Ірини Васюри про переселений із Донеччини технікум у Черкасах,
• Євгена Онопрієнка про безоплатні операції пластичних хірургів, які вони роблять людям, яких спотворили поранення на війні.

Були прямі ввімкнення:

• Анастасії Даугуле з Харкова про наслідки вечірнього обстрілу міста,
• Олени Мендалюк про обстріли Дніпропетровщини,
• Світлани Шекери про наслідки ворожих обстрілів Харкова,
• Інни Гогой про ситуацію на Запоріжжі.

Гостями ефірного блоку були:

• Євген Євтушенко, голова Нікопольської районної військової адміністрації, про ситуацію в місті, про наслідки ворожих обстрілів;
• Коба Накопія, депутат парламенту Грузії, про війну 2008 року, про паралелі між окупацією Росією частини Грузії і нинішніми бойовими діями в Україні;
• Артем Чорноморов, народний депутат, про ситуацію в Миколаєві;
• Олег Синєгубов, голова Харківської ОВА, про ситуацію в області, про можливості посилення протиповітряної оборони міста, про розмінування області;
• Сергій Шкарлет, міністр освіти і науки, про вступну кампанію, про підсумки першої сесії мультипредметного тестування і про плани ще двох додаткових сесій;
• Петро Котін, президент «Енергоатома», про ситуацію на Запорізькій АЕС, про різні варіанти загрози ядерної катастрофи, про шляхи вирішення безпекової проблеми, про персонал атомної станції, про плани окупантів від’єднати ЗАЕС від української енергосистеми і приєднати до російської;
• Наталія Гуменюк, начальниця об’єднаного пресцентру Об’єднаного командування сил півдня України про ситуацію на південному фронті, про вогневий контроль над мостами, про знищення колаборантів, про евакуацію жителів півдня, про обстріли Миколаєва;
• Джей Смарт, політтехнолог зі США, про перспективу визнання Росії державою —спонсоркою тероризму, про можливий вплив ситуації навколо Тайваню на допомогу Україні;
• Дмитро Снєгирьов, воєнний експерт, про ситуацію із Запорізькою АЕС, про ситуацію на фронтах і про прогнози подальшого розвитку бойових дій;
• Володимир Дубовик, директор Центру міжнародних досліджень, про останні кроки турецького президента Ердогана, про конфлікти навколо Тайваню і в Косово, про імовірності третьої світової війни;
• Сергій Ауслендер, ізраїльський журналіст, про ситуацію угоду Ізраїлю із Сектором Гази.

Крім того в ефірі було відеозвернення президента Володимира Зеленського.

Порушення стандартів. Стандарт достовірності журналісти каналу порушували в різні способи. Дуже багато було інформації, яку брали без перевірки з інтернету. У сюжеті Марини Біленької: «Відео начебто зафільмували в тимчасово окупованому Луганську і поширили у телеграм-каналах». Сказано чесно, що «начебто». Але навіщо без перевірки показувати таке «начебто»? У її ж сюжеті було таке: «Тим часом у телеграм-каналах пишуть, що під час активних боїв тільки загиблих військових з ОРДЛО доходила до тисячі за добу». У телеграм-каналах, особливо ж анонімних, можуть написати все, що завгодно. І знову питання: навіщо з тих телеграм-каналів поширювати дезу на всю країну?

Ведуча Лілія Налягака починала один з випусків новин так: «За 5 хвилин кілька інформаційних телеграм-каналів повідомили, що всі ворожі ракети були збиті українськими силами ППО». І далі додавала: «Поки що це попередня інформація, яка потребує підтвердження, але сирени змовкли». Просте логічне запитання: якщо ця інформація була «попередньою», і якщо ця інформація «потребувала підтвердження», то, вибачайте, з якого такого дива її оприлюднювати на всю країну в телемарафоні, який (нагадаю) повідомляє «тільки достовірну», «тільки перевірену», «тільки точну» і так далі інформацію, про що не втомлюються говорити ведучі різних блоків?

Посилання на невідомі соцмережі робила ведуча Ірина Баглай в запитанні до гостя: «Сьогодні знову ж таки поступає інформація з соцмереж, що вони погрожують відкрито, навіть вже не приховуючи, що вони готуються замінувати і підірвати станцію».

Частина інформації подавалася без посилань на джерела. У прямому ввімкненні Анастасія Даугуле казала: «За попередніми даними, жертв у Харкові немає, постраждалих теж немає і працювала по місту ствольна артилерія». А далі: «Пролунали ще три вибухи. Вони пролунали за межами обласного центру. За попередніми даними, які маємо на цей час, у Печенігах, це невеличке містечко на Харківщині, у Чугуєвському районі, загинула одна людина». От уже дивні ці «попередні дані». Ким вони «дані»? І коли і як вони перетворяться на «остаточні»?

Лілія Налягака об 11-й почала випуск новин ось таким повідомленням: «Пів години тому в Україні було оголошено масштабну повітряну тривогу. В небі зафіксували чотири російські ракети. Три — в районі Умані, ще одну — поблизу Вінниці». Тут виникає пара запитань. По-перше, хто таке «зафіксував»? А по-друге, звідки про це стало відомо ведучій «Інтера»?

Світлана Шекера в прямому ввімкненні з Харкова не посилалася на джерела інформації, коли розповідала про наслідки ворожих обстрілів по громадах Харківщини.

У сюжеті Марини Біленької було абстрактне посилання: «Правозахисники стверджують: студентів змушують підписувати академічні відпустки і йти на фронт добровольцями».

І в тому ж сюжеті, вважаю, повністю недостовірним були посилання: «За даними самопроголошеної влади Донецька, з 1 січня по 3 серпня 2022 року загинули 2,5 тисячі озброєних прихильників так званої “ДНР”», «так звана народна міліція “ЛНР” нічого не повідомляє про втрати». По-моєму, зрозуміло, що вся ця «інформація» не має нічого спільного з реальністю. Навіщо ж її повідомляти на всю країну в телемарафоні?

Кілька разів були псевдопосилання на авторство суб’єктивних думок. У сюжеті Марини Біленької: «Мобілізоване на окупованих територіях військо надзвичайно вигідне Росії, кажуть експерти». І там же: «А оголошення загальної мобілізації, як раніше стверджували військові експерти, ще більше вдарить по іміджу Кремля і призведе до невдоволення серед росіян». Одного разу так посилався ведучий Олексій Фадєєв: «Експерти зазначають, що плани загарбника очевидні».

Порушень стандарту точності було відносно небагато. У сюжеті Євген Соломін казав про обстріли Донецька, а на картинці був геотитр «Луганська область». Автор розповідав про обстріли Бахмута (це Донецька область), а геотитр був той самий: «Луганська область».

В одному випадку з математикою не склалося. Ведуча Нелягака розповідала таке: «... Цього разу пресслужба Генштабу збройних сил Росії перевершила сама себе. Там заявили, що у Вознесенську на Миколаївщині знищили склад, на якому ЗСУ зберігали 45 тисяч тон боєприпасів. Нагадаю, що вага бойової частини наприклад ракети Х-22, що знищила цілий торговельний центр у Кременчуку, 900 кілограмів. Складно уявити наслідки вибуху, потужнішого у 45 разів». Тут би було «у 45 тисяч разів» насправді. Щоправда, в наступному випуску ведуча сказала таки правильно. А те, що помилилася в попередньому випуску, не виправляла.

Олексій Фадєєв завершував спілкування з Анастасією Даугуле, яка вмикалася з Харкова, словами: «Дякую тобі за добрі новини, адже відсутність жертв і постраждалих — це дуже добра новина». Мабуть, неуважно слухав кореспондентку, бо вона сказала, що «в Печенігах загинула одна людина».

У сюжеті Марини Біленької так і не було визначено статус окупантів. «Самопроголошена влада Донецька», «так звана ЛНР». Чи не точніше називати їх «самоназваними»? Бо «самопроголошена» — це урочистий стиль, забагато честі для вбивць і мародерів. «Так звана» — то ким вона «так звана»? Та ними ж самими. От і виходить, що точне визначення — «самоназвані».

У сюжеті Ганни Басової про Amnesty International закадровий текст був «перекритий» невідповідним архівним відео.

Найбільше було порушень стандарту відокремлення фактів від думок. Оцінки Лілії Налягаки були в повідомленні про підготовку окупантами псевдореферендуму на Запоріжжі: «Втім справи йдуть кепсько. Люди на контакт йдуть дуже неохоче, паспортними даними з агресорами». Ще в двох випусках новин ведуча казала: «Схвальний голос на референдумі оцінюють в 10 тисяч рублів, але схоже, що охочих продати Батьківщину бракує». У трьох випусках новин Налягака робила узагальнення та висновки: «Всі уже звикли до того, що звіти росіян про їх військові успіхи є, м’яко кажучи, перебільшеними. Але цього разу пресслужба Генштабу Збройних сил Росії перевершила сама себе... Та росіянам уяви на це вистачило. Ляпнули і оком не зморгнули». І ще робила таку оцінку: «Зернова блокада України тріщить по швах». По-моєму, це було надто категорично, тим більше, що на той момент ще жоден суховантаж не дістався пункту призначення.

Численні висновки, оцінки та узагальнення були в сюжеті Ніни Коломієць: «Та навряд чи російських терористів зупинила б наявність архітектурних споруд чи навіть церков. Не зупинив же той факт, що в будинках, по яких вони нещадно б’ють своїми ракетами, жили десятки тисяч людей. Нацисти нашого часу від самого початку наступу і донині взагалі не надто переймаються щодо влучності свого вогню»; «Але чому саме північна Салтівка стала кісткою в горлі для рашистів?»; «І на мить може скластися враження, що тактика рашистів спрацювала. Життя у північній Салтівці немов завмерло. Людей тут майже не залишилось, але зламати харків’ян у загарбників не вийшло. Вдалося хіба що посіяти ненависть в російськомовному Харкові до всього російського. Іти на поступки чи прогинатися перед загарбниками жителі міста точно незгодні»; «Після нашої перемоги харків’яни готові хоч і з нуля відбудовувати понівечену північну Салтівку».

Оцінка була в сюжеті Ольги Лучек: «Але не все так гладко. Об’єм замовлення обмежили». І в сюжеті Марини Біленької: «І це неабияка демотивація». Узагальнення було в сюжеті Олени Абрамович: «За рухом суден з України, здається, тепер спостерігає весь світ». Власне міркування було в сюжеті Євгена Онопрієнка: «Це ще й важливий психологічний фактор, адже позбуваючись зовнішніх шрамів, людина загоює і душевні рани, знову відчуваючи впевненість у собі та любов до себе». Власні міркування були в сюжеті Ганни Каменєвої: «Захоплення найбільшої в Європі атомної електростанції на Запоріжжі, цинічні обстріли об’єктів на її території та як наслідок відключення від мережі 4 енергоблоку АЕС — це ядерний тероризм Росії»; «Знати ці правила мають усі, бо підготовлений — значить захищений». У цьому сюжеті Каменєва давала «корисні поради» на випадок ядерної небезпеки з експертних позицій. Але новинарі не є експертами в будь-яких питаннях, їхнє завдання — давати слово справжнім експертам із різних питань.

Одного разу ведучий Олексій Фадєєв не авторизував свої оцінки: «В російській армії з кадрами, схоже, дуже кепсько, тому й хапають українських чоловіків просто посеред вулиць».

Кілька разів порушували стандарт повноти інформації. У бекґраунді повідомлення про відвідини України американськими сенаторами Блюменталем і Гремом на архівному відео не було зазначено дату цієї події. У трьох випусках новин. Так само в сюжеті Ніни Коломієць бекґраундове відео не було позначене як архівне. У бекґраундовому відео війни Росії проти Грузії 2008 року не було позначено дати подій.

Дмитра Снєгірьова не досить було представляти як «військового експерта» (в сенсі воєнного). Ще Фадєєв представляв чергового експерта так: «З ким ще не поговорити про ситуацію в Ізраїлі, як не з Сергієм Ауслендером». По-моєму, для глядачів це непереконливо. Вони ж не знають, хто такий Ауслендера, на відміну від Фадєєва. У сюжеті Ганни Каменєвої не був представлений (ні словами, ні титром) один з двох експертів у синхроні.

Інші зауваження. Чимало разів забували про фемінітиви в титрах: «Оксана Пишна, тренер», «Тетяна Юрчук, інструктор ДСНС» (у сюжеті Ірини Васюри). «Анна Сорока, перший заступник голови так званого МЗС “ЛНР”» (у сюжеті Марини Біленької). «Ольга Бровченко, волонтер» (у сюжеті Світлани Шекери). «Юлія Свириденко, перший віцепрем’єр-міністр, міністр економіки України» (у сюжеті Яни Танчак). «Марина Андрієнко, менеджер компанії з виробництва імплантів» (у сюжеті Євгена Онопрієнка).

І про хороше. Цього разу «Інтер» довів-таки всім, що можна показувати інфографіку ворожих втрат і коментувати її за кадром у повній відповідності!

Елементів політичного піару не було.

Резюме. Новинна складова на каналі була забезпечена дев’ятьма репортажними сюжетами (із 32 сюжетів загалом) і чотирма прямими ввімкненнями. Якісним був репортаж Ігоря Левенка про роботу рятувальників, які розміновують землю біля лінії фронту. В гостях каналу цієї доби побувало 11 людей, семеро з них були ньюзмейкерами, решта — експертами.

Найбільше було порушень стандарту відокремлення фактів від думок, переважно власними міркуваннями журналістів у новинах. Чимало також було порушень стандарту достовірності, найбільше — цитуванням або показом відео з телеграм-каналів та сторінок у соцмережах.

Проявів політичного піару цієї доби в ефірі каналу не було. Не було також проросійських наративів, натомість у прямому ввімкненні з’являлася токсична ведуча Анастасія Даугуле.

Телеканал «1+1» (12:00–18:00)

Зміст ефіру. Структура блоку каналу була нерівномірною. Протягом першої ефірної години були 30-хвилинні випуск новин і гостьова студія. Потім годинні випуски новин чергувалися з годинними гостьовими. Остання ефірна година знову була поділена між 30-хвилинними новинами і 30-хвилинною гостьовою студією. Новини вела Соломія Вітвіцька, гостьові студії — Марічка Падалко та Руслан Шаріпов. В ефірному блоці каналу були такі сюжети:

• Вікторії Ковцун про марафон у Києві «Дорогою життя», якою на початку вторгнення евакуювали хворих дітей з «Охматдиту»,
• Олександра Загородного про бої під Соледаром,
• Вікторії Стрельцової про наслідки ворожого обстрілу Харкова,
• Ольги Кошеленко про ймовірне визнання США Росії державою — спонсоркою тероризму,
• Михайла Колесникова про бронежилети,
• Станіслава Ясинського про внутрішні суперечності Росії й можливі сценарії її розвалу,
• Андрія Цаплієнка про бійців Іноземного легіону в складі української армії,
• Ольги Павловської про відновлення роботи цирку в Дніпрі з артистами-переселенцями,
• Марічки Кужик про те, як у Львові готують поранених бійців до протезування,
• Олени Гущик про жительку Київщини і її доньку, які ледве не загинули в перші дні вторгнення в розстріляній окупантами машині,
• Катерини Федорченко про війну Росії проти Грузії у 2008 році.

Були прямі ввімкнення:

• Анастасії Невірної з Нікополя про наслідки ворожих обстрілів міста,
• Якова Носкова із Запоріжжя про ситуацію навколо ЗАЕС і про влучні обстріли ворожих об’єктів на окупованій території області,
• і його ж ввімкнення про ситуацію із Запорізькою АЕС і про обстріли Нікополя і Марганця,
• Вікторії Стрельцової з Харкова про наслідки останніх обстрілів міста,
• Анастасії Невірної з Дніпра про наслідки ворожих обстрілів області,
• Оксани Солодовник із Сум про наслідки ворожих обстрілів області,
• Ігоря Бондаренка з Бучі про ідентифікацію тіл людей, убитих окупантами,
• Наталії Нагорної з Миколаєва про ситуацію в місті й наслідки останнього ворожого обстрілу.

Гостями ефірного блоку були:

• Таміла Ташева, постійна представниця президента в АР Крим, про переслідування окупантами кримських татар на півострові, про справу Джелялова, про утримання в Криму українських військовополонених і викрадених цивільних, про шляхи повернення Криму;
• Віталій Кім, голова Миколаївської ОВА, про ситуацію в Миколаєві та області, про імовірність спроби наступу ворога на Миколаїв, про підсумки подовженої комендантської години в обласному центрі;
• Євген Єнін, перший заступник міністра внутрішніх справ, про ракетні обстріли міст України за останню добу, про колаборантів, яких суди відпускають під заставу, про роботу поліції зі знешкодження ДРГ;
• Петро Котін, президент «Енергоатому», про ситуацію на Запорізькій АЕС, про загрози ядерної катастрофи внаслідок дій окупантів-терористів, про необхідність миротворців ООН на станції, про працівників станції, про ймовірних колаборантів в «Енергоатомі»;
• Ігор Терехов, міський голова Харкова, про ситуацію в місті, про наслідки останніх обстрілів міста, про встановлення зупинок-укриттів у місті, про підготовку до опалювального сезону;
• Ірина Костанкевич, народна депутатка, про звільнення від мобілізації вчителів, про ситуацію з бомбосховищами у школах на окрузі депутатки тощо;
• Бен Годжес, колишній командувач армії США в Європі, про прогноз подальшого перебігу війни, про ситуацію навколо Запорізької АЕС, про проблеми російського війська, про постачання більш далекобійної зброї Україні, про сильні сторони українського війська, про помилки Заходу в поведінці з Росією в 2008 і в 2014 роках;
• Олександр Мусієнко, воєнний експерт, про посилення ракетних ворожих обстрілів, про обстріли Каховського мосту, про знищення логістики ворога, про оперативну ситуацію на різних ділянках фронту, про загрозу наступу білоруського війська, про ситуацію на ЗАЕС;
• Бачо Корчилава, оглядач, пресаташе посольства Грузії в Україні в 2008 році, про паралелі між війною Росії проти Грузії і нинішньою широкомасштабною війною проти України, про російську тактику воєн, про підтримку Грузії Україною в 2008 році;
• Андрій Цаплієнко, військовий кореспондент телеканалу, висвітлював війну Росії проти Грузії в 2008 році, про паралелі між війною Росії проти Грузії й нинішньою широкомасштабною війною проти України, про російську пропаганду, про грузинських добровольців, які воюють за Україну;
• Володимир Волошин, психолог, про те, як розподіляти сили на довгу дистанцію війни, поради щодо подолання наслідків постійного стресу, про почуття провини тощо;
• Микола Замікула, аналітик Національного інституту стратегічних досліджень, про український інтерес у африканських країнах, про конкретні проблеми зовнішніх відносин із різними африканськими країнами, про впливи Росії на африканські країни;
• Руслан Габбасов, керівник Башкірського національного політичного центру у Вільнюсі, співзасновник Башкірської національної організації «Башкорт», про реальний стан справ із правами корінних народів у Росії, про перспективи розпаду Росії;
• Олександр Алфьоров, кандидат історичних наук, про те, як розпадалися інші імперії, про перспективи розпаду Росії;
• «Кнопа», військовослужбовиця 120-го батальйону тероборони Києва, що нині на обороні Харкова, про свій бойовий шлях, про оборону Харкова.

Порушення стандартів. Найбільше цієї доби було порушень стандарту достовірності інформації. Повідомлення про ракетний обстріл Вінниччини у двох випусках новин «ілюстрували» відео з анонімного телеграм-каналу «Труха» (чому це дуже сумнівне джерело, нещодавно пояснювали «Тексти»). У двох ввімкненнях Якова Носкова показували відео з анонімного телеграм-каналу, ймовірно, знищення українською армією ворожих казарм. Також ввімкнення Наталії Нагорної з Миколаєва частково «перекривалося» якимось відео з анонімного телеграм-каналу.

Чимало інформації подавалося просто без будь-яких посилань на джерела. Так Оксана Солодовник у прямому ввімкненні розповідала про наслідки обстрілів у різних громадах Сумщини. І так само Анастасія Невірна у прямому ввімкненні розповідала про наслідки обстрілів різних громад Дніпропетровщини. Яків Носков у прямому ввімкненні розповідав без посилання на джерела про вибухи в Мелітополі. У прямому ввімкненні Ігор Бондаренко наводив точну статистику убитих людей, упізнаних і невпізнаних тіл на Київщині без посилань на джерело цієї статистики. Наталія Нагорна в прямому ввімкненні без посилань на джерела наводила точну статистику поруйнованих окупантами будинків і поранених людей у лікарнях Миколаєва.

Була велика кількість інформації з повністю абстрактними посиланнями. У прямому ввімкненні Яків Носков говорив: «Вони б’ють з території атомної електростанції по Нікополю та Марганцю зокрема і я знаю, що вночі знову в цих містечках були великі прильоти». А у двох своїх прямих ввімкненнях він же казав: «Попередньо йдеться про демілітаризацію. Принаймні сотня російських окупантів, кількість «трьохсотих» ще встановлюють, але за інформацією “ТСН”, місцеві шпиталі наразі переповнені пораненими російськими солдатами». Де саме «йдеться»? І дуже цікаве таке «самопосилання». У прямому ввімкненні Вікторії Стрельцової: «Відомо також про ще одного пораненого». У запитанні до гостя ведучої Марічки Падалко: «От є така інформація, що два тижні тому призначили спецпредставника України по Близькому Сходу і по Африці». І двічі подібні абстрактні посилання робила ведуча новин Соломія Вітвицька: «Вже відомо, що за цей час правоохоронці відкрили 20 проваджень, затримали 5 людей, які були у розшуку, а також викрили мережу проросійських фейкових акаунтів». Просто «вже відомо». І таке: «Уже відомо, що під час будівництва літальних апаратів можуть використовувати двигуни, колеса або інші запчастини українського виробництва».

Соломія Вітвіцька у двох випусках новин робила узагальнені псевдопосилання на авторство суб’єктивної думки: «Таким чином, кажуть експерти, станцію рашисти використовують як прикриття і найімовірніше елемент шантажу, бо вибух матиме катастрофічні наслідки і для самої Росії». Узагальнене псевдопосилання було і в сюжеті Вікторії Стрельцової: «І це не єдиний обстріл Харкова цієї доби, кажуть правоохоронці».

Майже всі порушення стандарту точності були некоректним використанням картинки. Повідомлення про обстріли на Сумщині та Запоріжжі у двох випусках новин були «перекриті» невідповідними фото руйнувань (як мінімум тому, що за кадром на кожному фото згадувалися по кілька населених пунктів). Так само невідповідним відео «перекривали» і пряме ввімкнення кореспондентки з Нікополя. Повідомлення про нищення складів окупантів «хаймарсами» було «перекрите» давнім архівом роботи «хаймарсів» і без позначення, що це архів. І так само давнім архівом без позначення було «перекрите» повідомлення про нічний обстріл Антонівського та залізничного мостів у Херсоні.

У сюжеті Ольги Кошеленко текст був частково «перекритий» невідповідним архівним відео, наприклад, коли йшлося про спроби організації псевдореферендуму на окупованих українських землях, показували краєвиди Москви. Такий собі, прямо скажу, «символізм». Пряме ввімкнення Наталії Нагорної з Миколаєва «перекривалося» невідповідним відео: кореспондентка говорила, що в місті відкрилися кав’ярні і ресторани, а показували затримання правоохоронцями когось і тому подібне. І там же слова кореспондентки про підсумки підсиленої дводобової комендантської години в місті «підтверджували» синхроном заступника міністра внутрішніх справ Єніна, який говорив про затримання по всій Україні і зокрема по столиці, тобто по Києву. Повідомлення, що звіт Amnesty International базувався на свідченнях людей у російських фільтраційних таборах, було з якогось дива «перекрито» архівним відео зруйнованих будинків.

І, звісно ж, некоректними були численні спроби «ілюструвати» бодай якоюсь картинкою слова гостей. Слова гостя Олександра Мусієнка намагалися «ілюструвати», а часом і повністю «перекривати» випадковим набором відео обстрілів і зруйнованих будинків, взятим з архіву. Слова гості Таміли Ташевої про ситуацію в окупованому Криму намагалися «ілюструвати» зовсім невідповідним відео, наприклад, акцією під кримськотатарським та українськими прапорами явно не в Криму. Слова гостя — колишнього командувача армії США в Європі Бена Годжеса — намагалися «ілюструвати» хаотичною нарізкою відео бойових дій. І було намагання «ілюструвати» слова експерта про український інтерес в африканських країнах архівним відео жнив в Україні. А розповіді про дипломатичні дії Кулеби і Зеленського — бідними африканцями.

Чимало було порушень стандарту відокремлення фактів від думок. Власний висновок робила в двох випусках новин ведуча Соломія Вітвіцька: «На окупованих територіях вони переходять на так зване поквартирне голосування. Це фактично операція зі збору розвідданих для залякування і відстеження українського руху опору». А такі висновки щодо ймовірного надання Росії статусу держави — спонсорки тероризму Вітвіцька робила в трьох випусках новин: «Це матиме не лише символічний сенс. Таврування агресора і сигнал усьому світу про непохитність США у підтримці України, але і ускладнить економічне становище Росії. Також дасть можливість подавати майнові позови проти Росії в американські суди».

Висновки були в сюжеті Ольги Кошеленко: «Схоже, це єдине питання, яке об’єднує республіканців і демократів у Конгресі і особливо на тлі тотальної роз’єднаності перед проміжними виборами»; «Слова сенаторів — це ще одна ознака конфлікту із адміністрацією Байдена із цього питання, адже американська адміністрація та партнери не хочуть остаточно рубати зв’язок з Росією»; «Потрапити в їх компанію для Росії буде не лише черговим моральним приниженням, головне — економічні наслідки». Яків Носков у прямому ввімкненні робив оцінки: «Тож відповідно детонувало довго і доволі гучно». «І це справді ніщо інше як акт ядерного тероризму».

Неавторизовані як слід власні міркування одного разу озвучила Марічка Падалко: «Тему розпаду Росії на десятки суб’єктів зараз активно обговорюють. Це питання насправді світової безпеки. Навряд чи можна поміняти політичну систему Росії, змінити імперське мислення. А це означає, що навіть після поразки в Україні Росія візьметься за старе. Що ж можна зробити? Роздробити її, підтримуючи рух до звільнення саме корінних народів. В результаті замість 144 мільйонів населення “вєлікой Росіі” з’являться кілька десятків окремих держав».

Численні оцінки і висновки були в сюжеті Станіслава Ясинського. Власне сюжет більшою мірою з висновків і оцінок складався, притому ніяк не авторизованих: «Росія непомірно велика. 17 млн квадратних кілометрів. Але росіяни приховують той факт, що Росії в Росії — ну зовсім мало»; «Загалом там “за порєбріком” 190 народів, які зовсім не з власної волі увійшли до складу Російської імперії. І що найцікавіше, більш ніж 300-річна політика русифікації так і не змогла перетворити Російську Федерацію на дійсно єдину державу»; «Розпад, імовірно, почнеться саме звідси. Бо, виявляється, Татарстан — це незалежна від Росії держава»; «Поки що тут роблять вигляд, що забули про незалежність. Так зручніше і безпечніше. А гроші хитрі татари поки що повертають в Казань з федерального бюджету»; «А от у якутів з грошима ще краще. Тобто у велетенській республіці Саха, яка за розмірами подібна на Індію, гроші закопані в землю»; «І загострення протиріч через закінчення грошей може спрямувати ці народи разом із землями подалі від “руского воєнного корабля” у бік етнічно рідного Гельсінкі. І наостанок. Знаєте, що може призвести до розпаду Росії протягом найближчих 5–10 років? Політика самого Кремля, який з початком повномасштабного вторгнення в Україну чи не щодня через власних спікерів повторює мантру про право на самовизначення народів. Але якщо на псевдореферендумах у квазіреспубліках люди нібито висловлюють бажання вступити до складу Росії, то інші народи Російської Федерації можуть згадати і про своє право, аби звідти вийти. Щоб перестати гинути за “русскій мір” і почати самостійно визначати власне життя».

Кілька разів порушували стандарт повноти інформації. У сюжеті Ольги Кошеленко бекґраундове відео візиту американських сенаторів Грема і Блументаля в Україну не було позначено датою події. Так само у сюжеті Вікторії Ковцун бекґраундове відео евакуації дітей з «Охматдиту» на початку березня не було позначено датою. Не досить було представляти Олександра Мусієнка просто як «військового експерта» (в сенсі воєнного). Слід було пояснювати глядачам його компетентність.

Інші зауваження. Цього разу ведуча новин Соломія Вітвіцька занадто поспішала зачитувати дані про ворожі втрати, значно випереджаючи появу озвучених чисел на екрані.

І ще одне, я так і не розумію, навіщо самих себе заганяти в такий графік новин, коли явно є проблеми з плануванням (навіть такого потужного ресурсу, як інформаційна служба «1+1»), що з кожним випуском новин стає дедалі більше повторів, а закінчується все майже суцільними повторами? Вже випуск о 15-й більш як наполовину складався з повторів.

Елементи політичного піару. Було нічим не виправдане неодноразове згадування фракційної приналежності (до депутатської групи «За майбутнє») народної депутатки Ірини Костанкевич.

Резюме. Новинна складова ефірного блоку каналу цього дня забезпечувалася переважно прямими ввімкненнями кореспондентів з різних міст. Загалом їх було 8. Репортажних сюжетів цього дня було значно менше, ніж зазвичай, лише три. З них найбільш якісним був репортаж Олександра Загородного про бої під Соледаром. Решта сюжетів були нарисами і оглядами, з них я б окремо відмітив, як якісні, нариси Андрія Цаплієнка про бійців Іноземного легіону в складі української армії, Марічки Кужик про те, як у Львові готують поранених бійців до протезування, і Олени Гущик про повернення на Київщину жінки з донькою, які ледве не загинули в перші дні вторгнення у розстріляній окупантами машині. Дуже ґрунтовним був огляд Михайла Колесникова про бронежилети. Гостьові студії в ефірному блоці телеканалу були переважно експертними. З 15 гостей лише шестеро були ньюзмейкерами.

Найчастіше цієї доби в ефірному блоці каналу порушували стандарт достовірності (найбільше просто відсутністю посилань на джерела інформації або ж цілком абстрактними посиланнями) і стандарт відокремлення фактів від думок (власні висновки і оцінки журналістів, або ж неавторизовані висновки і оцінки в авторських елементах ефіру).

Був один прояв політичного піару на користь партії «За майбутнє». Ворожих наративів та токсичних медійних персонажів в ефірному блоці телеканалу цієї доби не було.

Телеканал «Рада» (18:00–24:00)

Зміст ефіру. Структура блоку загалом була звичною. Більшість ефірних годин починалися з короткого 12–15-хвилинного випуску новин (які вели по черзі Андрій Сініцин і Олена Морозова), а продовжувалися гостьовими студіями (які спочатку вели Ганна Гомонай і Вадим Колодійчук, а згодом — сама Гомонай). З 20-ї до 21-ї години був підсумковий випуск новин, який вели Олена Морозова і Андрій Сініцин. Годинний блок з 21-ї складався з гумористичної програми «Байрактар-ньюз» і специфічного проєкту «Знайти своїх». Гостьову студію з 23:15 вів Назар Довгий.

В ефірному блоці каналу були такі сюжети:

• Наталії Якобсон про евакуацію людей з Миколаєва,
• Інни Гуріненко про спростування затримання російських дезертирів на Київщині,
• Олександра Шилка про рятувальну операцію після руйнування російським обстрілом житлового будинку в Костянтинівці,
• Богдана Олійника про ситуацію на фронтах,
• Валерії Деменжиєвої про «двійників» Путіна і про його здоров’я,
• Олега Решетняка про корегувальників ворожих обстрілів,
• Івана Сірецького, Лілії Кочерги, Валентини Моісеєнко про виробництво харчів у час війни,
• Інни Гуріненко про відновлення попиту на книжки,
• Олега Зінченка про ситуацію на Запорізькій АЕС,
• Івана Сірецького про громаду на Буковині, яка перейшла на твердопаливне опалення,
• Інни Гуріненко про заготівлю на зиму дров на Київщині,
• Ірини Коваленко про п’ятирічного хлопчика-волонтера, який збирає гроші на армію, граючи з охочими в шахи,
• Лілії Кочерги про переселенців з Авдіївки 75-літнього чоловіка і його вівчарки,
• Тетяни Шимон про приїзд з фронту прикордонниці до своєї доньки на Закарпатті.

Були прямі ввімкнення:

• Ірини Коваленко про наслідки обстрілу Вінниччини,
• Лілії Кочерги про евакуацію людей з Донеччини на Кіровоградщину.

Гостями ефірного блоку були:

• Роман Ващук, бізнес-омбудсман, про те, як держава може допомогти бізнесам в умовах війни, про можливості залучення в Україну західних інвестицій;
• Руслан Стрілець, міністр захисту довкілля та природних ресурсів, про заготівлю дров на опалювальний сезон;
• Ярослав Янушевич, новопризначений голова Херсонської ОВА, про те, якою бачить свою роботу на посаді, про проблеми деокупованих сіл області, про наміри окупантів імітувати референдум на окупованих землях, про мінування окупантами об’єктів інфраструктури;
• Тарас Висоцький, перший заступник міністра аграрної політики та продовольства, про те, як діє «зерновий коридор», про цьогорічний врожай зернових, про географію і ціни експорту зерна, про вкрадене Росією зерно;
• Павло Кириленко, начальник Донецької ОВА, про ситуацію в області, на фронті і на окупованих землях, про підготовку до опалювального сезону, про евакуацію мешканців прифронтових територій;
• Ігор Жовква, заступник керівника Офісу президента, про кволість реакцій ООН і МАГАТЕ на ядерний тероризм Росії на Запорізькій АЕС, про підготовку другого саміту «Кримської платформи», про наміри окупантів імітувати референдум на окупованих землях;
• Дмитро Кулеба, міністр закордонних справ, про те, як міжнародні організації мали б відповісти на ядерний шантаж Росії, про визнання Росії державою — спонсоркою тероризму адміністрацією США, про протидію МЗС російській дезінформації, про останній пакет збройової допомоги від США, про реалізацію «зернових домовленостей»;
• Олена Шуляк, заступниця голови Комітету ВР з питань організації державної влади і місцевого самоврядування, про найближчі плани відбудови країни, про допомогу західних держав;
• Джон Гербст, колишній посол США в Україні, про дезінформаційний фільм СВS і заяву Amnesty International, про контроль над західною зброєю, переданою Україні, про слабкість адміністрації Байдена перед ядерним шантажем Росії, про імовірність визнання Росії державою — спонсоркою тероризму, про можливий вплив проміжних виборів в США на підтримку України;
• Євген Федченко, директор Могилянської школи журналістики, головний редактор порталу «Стоп-фейк», про дезінформацію американського телеканалу CBS щодо західної зброї в Україні, про зміни кремлівських наративів із часом, про дезінформаційну складову теракту в Оленівці, про заяву Amnesty International;
• Володимир Петров, «політтехнолог», про заяву Amnesty International, про дезінформацію американського телеканалу CBS;
• Тимофій Милованов, президент Київської школи економіки, міністр розвитку економіки 19-20 років, радник керівника Офісу президента, про підготовку до зимового сезону, про безробіття, падіння економіки, про тактику Росії зі знищення української інфраструктури, про «енергетичну» війну Росії проти Європи;
• Олексій Якубін, політолог, про ситуацію між Ізраїлем і Сектором Гази;
• Наталія Іщенко, редакторка порталу «Балканський оглядач», про конфлікт між Сербією і Косовом.

Крім того в ефірі були такі елементи:

• документальний фільм спецпроєкту «Колії надії» — історії людей, які евакуюються з окупованих та прифронтових міст і сіл залізницею через Запоріжжя (автор анонімний);
• документальний фільм Олени Морозової проєкту «Герої» про загиблого командира бригади імені Чорних Запорожців Юрія Тарана;
• чергове творіння «Кварталу» «Байрактар-ньюз»;
• проєкт Катерини Осадчої «Знайти своїх»;
• відеозвернення президента Володимира Зеленського.

Порушення стандартів. Стандарт достовірності порушували найбільше і переважно узагальненими псевдопосиланнями на авторство суб’єктивної думки. Узагальнене посилання давала ведуча Ганна Гомонай: «Новий опалювальний сезон в Україні через масштабне вторгнення Росії буде дуже складним. Це визнають в уряді і кажуть, вже почали готуватися». Було багато таких посилань у сюжеті Валерії Дерменжиєвої: «Попри те, що думки різняться, експерти запевняють: в Іран полетів не двійник, проте сам Путін дійсно хворий». (Авжеж :) ) Там же: «Та все ж таки спеціалісти не виключають існування двійників Володимира Путіна». «Спеціалісткою» тут на підтвердження виступає фізіогномістка. І було таке: «Тож феномен “двійника” Путіна психологи пояснюють так».

Узагальнені псевдопосилання були в сюжеті Івана Сірецького: «Місцеві лісівники кажуть, ресурсів поки вистачає». «Однак, експерти кажуть: вартість твердого палива може зрости». Узагальнене псевдопосилання робила ведуча Олена Морозова: «Але виробники кажуть, у регіонах, де немає активних бойових дій, підприємства продовжують працювати...».

Узагальнене псевдопосилання було в сюжеті групи авторів: «Виробники сухого молока, одного з небагатьох продуктів молочної галузі тривалого зберігання, кажуть, війна внесла корективи у виробництво, однак запевняють: сухого молока та сироватки і для українців вистачить і на продаж залишиться». «Виробники кажуть, виробництво завантажене практично на 100 відсотків». Узагальнене псевдопосилання було в огляді Олега Зінченка: «Експерти пояснюють, Росія обстрілює Запорізьку АЕС задля тиску на Україну».

У сюжеті Валерії Дерменжиєвої було ще й таке: «Та у мережі уже створили колаж так званих «двійників» Путіна. Користувачі звертають увагу на різну форму вух, очей та підборіддя російського лідера». «Є в мережі ще одне суперечливе фото». Ведуча Олена Морозова про корегувальників ворожих обстрілів говорила так: «Виявляється, вербують їх у соцмережах».

В сюжеті Олег Решетняк наводив статистику затриманих корегувальників ворожих обстрілів без посилань на джерела.

Справжній «майстерклас» із порушень стандарту достовірності дав ведучий Назар Довгий, у двох реченнях його спічу було три різних варіанти порушення стандарту достовірності: «Адже ми часто чуємо, що роботи в Україні бракує. І навіть є інформація, про це різні там видання і навіть міжнародні говорять, що люди подекуди повсякчас повертаються навіть на тимчасово окуповані території, тому що в Україні вони роботу не знайшли».

Більшість порушень стандарту точності виникла через недолугі спроби «ілюструвати» слова гостей. От наче ж зрозуміло, що це завжди буде так, бо не вгадаєте ви, про що людина говоритиме в кожний момент, але ж ні. Слова гостя — бізнес-омбудсмана Романа Ващука — «ілюстрували» хаотичним набором відео різних виробничих процесів. Міністр захисту довкілля Стрілець розповідав про заготівлю дров ілюстрували» це відео зруйнованих будівель.

Спроби якось «ілюструвати» слова гостя заступника міністра аграрної політики призвели до того, що коли він говорив про порти — показували жнива, а коли говорив про врожай — показували порти, говорили про олійні культури — показували пшеницю тощо. Народна депутатка Олена Шуляк розповідала про плани відновлення зруйнованого ворогом: говорила про відбудову дитячих садочків — показували відновлення мостів, говорила про відбудову житла — показували зруйновані дороги, говорила про програму для переселенців «Прихисток» — показували вибухи.

Слова гостя Милованова, як розв’язати проблему поруйнованого житла, «ілюстрували» картинками якихось опалювальних котлів, датчиків і батарей, потім ще й показали дрова. Слова ж Милованова про безробіття і падіння економіки «ілюстрували» картинками дітей на скейтах і з собачкою. Потім хворими немовлятами в лікарні. А потім людьми, які ходять по вулицях.

Слова експертки по Балканах про конфлікт між Сербією і Косовом чомусь «ілюструвався» винищувачами над морем. Це дивно, бо ж ні в Сербії, ні в Косово моря навіть і близько не ночувало. Неясно, який стосунок до конфлікту між Сербією й Косовом має президент України, бо ним також «ілюстрували» слова експертки про цей конфлікт.

Якесь плутане запитання ведучого Довгого про все на світі (ну такі вже в цього ведучого запитання — про це згодом) чомусь «перекривали» картинкою фасаду Нацбанку, хоча ведучий не говорив нічого і близько дотичного до сфери відповідальності НБУ; коли ж ведучий говорив про металургію — показували жнива. Авторський текст Інни Гуріненко в сюжеті про відновлення попиту на книжки було «перекрито» архівними планами з книжкових ярмарків ще мирного життя. Значну частину огляду про ситуацію із Запорізькою АЕС було «перекрито» її архівним відео мирних часів. Повідомлення про законопроєкт щодо нових санкцій проти Росії, який запропонував Зеленський, було «перекрито» архівним відео Зеленського в парламенті. І краєвидами Москви.

І було ще два неочевидних порушення стандарту. Ведуча Оксана Морозова називала окуповані Росією Південну Осетію та Абхазію «самопроголошеними республіками». «Проголошені» — це урочистий стиль. Забагато честі. Правильніше було б «самоназвані». У повідомленні, яке двічі зачитували ведучі гостьової студії, плюс при цьому і в титрі було написано: «Чотири з десяти українських компаній досі не відновили роботу». Виходить, що на всю Україну працювало аж цілих десять компаній! Правильно було говорити зі словом «кожні».

Порушували також і стандарт відокремлення фактів від думок. Висновок робив ведучий новин Андрій Сініцин: «При цьому в Миколаєві нікого не розстріляли, заявив голова обласної військової адміністрації Віталій Кім. Таким чином він розвіяв повідомлення російської пропаганди про те, що місто закривали задля репресій проти російськомовних». Власні висновки робила у сюжеті Валерія Дерменжиєва: «Та якщо відпустити думку про «двійника», за 20 років правління Володимир Путін таки суттєво змінився і не лише зовні»; «Імовірно через суттєві зміни у звичках та зовнішності, з’явилось таке поняття як «колективний Путін».

Узагальнення робив ведучий Андрій Сініцин: «Українці вже масово відмовляються від газового опалення». Власну оцінку казав у сюжеті Іван Сірецький: «Водночас економічна доцільність у заміні газу на тверде паливо, особливо за нинішніх умов, справді висока».

Назар Довгий без жодної авторизації так «інтерпретував» коротке висловлювання президента «це буде найскладніша зима за всі роки незалежності»: «Ну і через війну складною буде зима як для нас, так і ЄС. А для повноти картинки, розуміння посилу, більш цілісно теза звучить наступним чином: через цю війну це дійсно буде найскладніша зима за всі роки незалежності, але все нормально. Маємо пройти її так, аби наші люди відчували нормальну роботу держави. Так і буде. До речі, ключове, що все буде нормально. Тож коли європейці скаржаться, що муніципалітет, скажімо, їх міста вимикає вночі сітілайти, чи зменшує температуру гарячої води, або нервують через те, що паливо подорожчало на 15-30 відсотків, нехай згадають українців, які навіть в умовах війни роблять все, аби пройти зимовий сезон нормально».

І було одне порушення стандарту повноти. Попри те, що Назар Довгий надмірно багатослівний (ну дуже багато тексту!), у нього не знайшлося жодного слова, щоби пояснити компетенцію гостя, якого він представив просто як «Олексія Якубіна». А в редакції забракло титрів, щоб того Якубіна представити хоча би титром. Так і залишився для глядачів цей експерт просто як «Олексій Якубін». Очевидно, це і є опис його компетентності в політичних питаннях Близького Сходу.

І було одне жорстке порушення етичних норм професії. У сюжеті Інни Гуріненко було показано фото чоловіків, яких правоохоронці затримали в лісі в Бучанському районі. Обличчя затриманих не були приховані. Це категорично неправильно — показувати в такому негативному контексті впізнаваних людей, про яких правоохоронці після перевірки сказали, що вони ніякі не диверсанти.

Інші зауваження. От був доволі якісний документальний фільм «Колії надії» про людей, які евакуюються з окупованих та прифронтових міст, але чому ж було не назвати автора фільму? Тим більше, що автор висловлював і власні оцінки й міркування, які залишилися анонімними.

Я вже писав про це, але це дуже важливо, бо потребує змін. На каналі «Рада» геотитри й титри позначення архіву тощо виводяться на екран таким чином, що їх перекривають логотипи інших каналів — учасників марафону (як мінімум, Суспільного й ICTV). Переконаний, що такий момент редакція мала би враховувати, адже вона працює не лише на свій канал, а на спільний з іншими каналами телемарафон. Але чомусь не враховують.

От, по-моєму, вже десятий сюжет, який я бачу в телемарафоні, про здоров’я Путіна, і п’ятий — про його «двійників». Масло масляне. Може вже пора забути про цю тематику? Тим більше, що всі ці сюжети базуються винятково на фантазіях журналістів і недостовірних даних з інтернету. На суцільних порушеннях стандартів журналістики, адже реальної інформації на такі теми нема і не може бути. А тут ще й із залученням псевдонаукових експертів — у сюжеті Валерії Дерменжиєвої тему коментувала фізіогномістка. Давайте ще будемо в марафоні обговорювати такі теми зі спіритуалістами й екстрасенсами. Буде, звісно, хайпово, але це ж не розважальна програма!

Не втримаюсь тут, щоб не зацитувати запитання до гостя від ведучого Назара Довгого (все це було в ефірі скоромовкою): «В пришвидшеному темпі спробуємо обговорити всі важливі теми, а їх багато. До речі, ми часто чуємо про виклики, які нам доведеться опанувати вже восени: інфляція, падіння ВВП, подорожчання продуктів, їх дефіцит, а ще холодна зима та тотальна економія. Чи так це і що з цим робити нам, до яких дій вже вдається сьогодні держава, адже ну десятки тисяч, а може і сотні, саме через відсутність опалення, принаймні якщо говорити про Донецьку область, зокрема там, частина Запорізької, частина Херсонської області змушені все ж таки будуть залишити свої домівки».

Або таке: «Заступник міністра економіки Тарас Качка певен, що в нас є можливість поширити зерновий коридор на інші товари, зокрема метал, точніше не метал, а руду залізну. Про це він розповів у інтерв’ю “Файненшнл таймс”, знову ж таки згадано сьогодні. Також в організації “Укроліяпром” готові дообладнати потужності та рафінувати, дезодорувати та фасувати олію, тобто вже не йдеться про експорт сировини. А все ж продукцію з доданою вартістю ми говоримо сьогодні, що дуже важливо. У разі згасання конфлікту у 22-му році Україна отримає той самий “план Маршалла”, який стане каталізатором для економічного зростання, принаймні такі сподівання є. Отже маємо як критичні показники, так і оптимістичні. Давайте про критично-оптимістичну ситуацію в асортименті продуктовому. Чи варто розганяти сьогодні ці панічні настрої і запасатися тими ж крупами, цукром, консервами, чимось ще?»

Це ж якийсь пекельний треш, а не запитання. Я б на місці гостя запитав у ведучого: так а в чому запитання? І подальші запитання ведучого були такими ж самими. У чому аж така цінність цього ведучого для каналу «Рада», щоби тримати його не лише попри абсолютну токсичність (бо він не один рік до 22-го пропагував цінності «русского мира» на проросійських каналах), але й попри його непрофесійність — він же не в стані притомно сформулювати запитання до гостя!?

Ну і фемінітиви, куди ж їх подіти? Але їх не було: «Ірина Коваленко, кореспондент» (титр); «Заріна Маєвська, начальник відділу комунікацій ГУНП у Вінницькій області» (титр); «Лілія Кочерга, кореспондент» (титр); «Лілія Місюня, директор центру реабілітації» (титр); «Наталія Марченко, фізіогноміст», «Світлана Чуніхіна, психолог» (титри в сюжеті Дерменжиєвої).

Елементів політичного піару цієї доби в ефірному блоці каналу не було.

Резюме. Новинна складова була традиційно для цього каналу слабкою. Лише три репортажні сюжети і два прямі ввімкнення. Із сюжетів я б відзначив якісний репортаж Олександра Шилка про рятувальну операцію після руйнування житлового будинку в Костянтинівці. Частково слабку репортажну частину «компенсували» гості: восьмеро гостей студії були ньюзмейкерами.

Грубих порушень стандартів було багато. Найбільше порушувався стандарт достовірності, переважно ж узагальненими псевдопосиланнями на авторство суб’єктивної думки. Стандарт точності переважно порушувався недолугими спробами «ілюструвати» слова гостей.

Проявів політичного піару у блоці каналу не було. Один годинний блок гостьової студії вів токсичний ведучий Назар Довгий. В ролі «експерта» в обговоренні теми кремлівських інформаційних спецоперацій, маніпулятивного звіту Amnesty International і дезінформаційного фільму телеканалу CBS виступав абсолютно токсичний «чорний політтехнолог» Володимир Петров. Якось навіть негігієнічно запрошувати такого «експерта» коментувати такі теми. Але ж, за моїми спостереженнями, для каналу «Рада» інститут репутації й інформаційна гігієна нічого не значать. Головне — це лояльність до президента і влади. Так що тут наче і Петров на своєму місці. Тим більше, що сьогодні він цілком собі «патріотичний». «Какая разніца» (с), яким він був позавчора і яким він буде післязавтра?

Ведучий Назар Довгий стверджував (щоправда, з абстрактними посиланнями «навіть на міжнародні видання», невідомо, втім, які саме), що українці «подекуди повсякчас повертаються навіть на тимчасово окуповані території, тому що в Україні вони роботу не знайшли».

Важливі події / теми, які не були озвучені в телемарафоні 8 серпня

Розвідка Британії повідомляє про загрози цивільним українцям від російських «мін-метеликів».

В Гельсінкі демонтували подарований колись СРСР пам’ятник «Мир у всьому світі».

В естонській Нарві вирішили перенести радянський пам’ятник-танк в закрите місце.

На сайті президента підтримали петицію про заборону в’їзду росіян в Україну на півстоліття.

Ексміністру оборони України Єжелю оголосили підозру в держзраді за «харківські угоди».

Терорист Пушилін підтвердив організацію «суду» над українськими полоненими.

Окупанти завезли до Мелітополя масовку в рамках підготовки імітації реферрендуму.

У зброї, яку Росія використовувала в Україні, західні експерти знайшли численні компоненти західного виробництва.

З’явилась жорстка реакція США на терор Росії проти Запорізької АЕС.

ЄС думає над санкціями проти Туреччини за розширення її співпраці з Росією,

У Молдові вважають «мінування» і «незалежність Придністров’я» прелюдією до вторгнення Росії в країну.

Росіяни обстрілами пошкодили у Харкові ТЕЦ, яка опалює третину міста.

Канали в ефірі спільного телемарафону (порівняння)

Блок каналів ICTV та СТБ цієї доби не мав чіткої структури. Опівночі він починався 20-хвилинним випуском новин, далі йшов пропагандистський фільм, потім коротка гостьова студія. О першій годині ночі повторили підсумковий випуск новин за 7 серпня. Далі йшло 30 хвилин гостьової студії і ще один фільм. О третій ночі вийшов 25-хвилинний випуск новин, а далі вже без якоїсь прив’язки до «рівної години» йшли гостьові студії, частина з яких була записаними повторами, пропагандистські фільми, знову повторювався підсумковий випуск новин за 7 серпня, а в підсумку з 5:07 були «Факти тижня», теж повтори з 7 серпня. Моє припущення: весь цей «вінегрет» із суцільними повторами пояснюється тим, що група ресурсно не готова відпрацьовувати по 12 годин марафону поспіль, як це вигадали організатори телемарафону.

Структура ефірного блоку телеканалу «Інтер» була звичною: кожна ефірна година починалася коротким випуском новин і продовжувалася гостьовою студією.

Структура ефірного блоку каналу «1+1» була нерівномірною. Протягом першої ефірної години були 30-хвилинні випуск новин і гостьова студія. Потім годинні випуски новин чергувалися з годинними гостьовими. Остання ефірна година знову була поділена між 30-хвилинними новинами і 30-хвилинною гостьовою студією. 

Структура блоку телеканалу «Рада» була звичною. Більшість годин починалися з короткого 12–15-хвилинного випуску новин, продовжувалися гостьовими студіями. О 20-й був підсумковий випуск новин. Блок з 21-ї був заповнений «Байрактар-ньюз» і проєктом «Знайти своїх».

Новинної складової в ефірному блоці каналів ICTV та СТБ як такої майже не було. Два репортажних сюжети (із 16 сюжетів загалом). Прямих ввімкнень не було взагалі. В ефірному блоці телеканалу «Інтер» було 9 репортажних сюжетів (із 32 сюжетів загалом) і 4 прямих ввімкнення. Новинна складова ефірного блоку каналу «1+1» цього дня забезпечувалася переважно прямими ввімкненнями кореспондентів з різних міст. Загалом їх було 8. Репортажних сюжетів цього дня було значно менше, ніж зазвичай, лише 3 (з 11 сюжетів загалом). Новинна складова телеканалу «Рада» була вже традиційно дуже слабкою. Лише 3 репортажних сюжети і 2 прямих ввімкнення.

В ефірному блоці каналів ICTV та СТБ побувало 8 гостей, із них половина була ньюзмейкерами, половина — учасниками різних подій. В ефірі каналу «Інтер» цієї доби загалом побувало 11 гостей, 7 з них були ньюзмейкерами, решта — експертами. Гостьові студії в ефірному блоці телеканалу «1+1» були більш експертними. З 15 гостей лише 6 були ньюзмейкерами. В ефірному блоці телеканалу «Рада» загалом було 14 гостей, з них 8 були ньюзмейкерами, решта експертами.

В ефірному блоці каналів ICTV та СТБ цієї доби була рекордна для медіагрупи кількість грубих порушень стандартів — 154. Найбільше було порушень стандарту відокремлення фактів від думок. Власні міркування робили журналісти в новинах, не авторизували власних міркувань журналісти в авторських матеріалах «Фактів тижня». Стандарт достовірності порушували в різні способи, найбільше було узагальнених псевдопосилань на авторство суб’єктивних думок.

В ефірному блоці телеканалу «Інтер» найбільше було порушень стандарту відокремлення фактів від думок, переважно власними міркуваннями журналістів у новинах. Чимало також було порушень стандарту достовірності, найбільше — цитуванням або показом відео з телеграм-каналів та сторінок у соцмережах.

Цієї доби в ефірному блоці каналу «1+1» загалом було 61 порушення стандартів. Найчастіше порушували стандарт достовірності (найбільше просто відсутністю посилань на джерела інформації або ж цілком абстрактними посиланнями) і відокремлення фактів від думок (власні висновки і оцінки журналістів, або ж неавторизовані висновки і оцінки в авторських елементах ефіру).

Грубих порушень стандартів в ефірному блоці «Ради» було загалом 44. Найбільше порушувався стандарт достовірності інформації, переважно ж узагальненими псевдопосиланнями на авторство суб’єктивної думки. Стандарт точності переважно порушувався недолугими спробами «ілюструвати» слова гостей. Було також одне порушення етичних норм журналістики.

В ефірному блоці телеканалів ICTV та СТБ двічі в ефірі був розлогий сюжет про передачу військової техніки Україні Північною Македонією. У цьому сюжеті надто позитивно подавали другого президента України і тестя власника каналу Леоніда Кучму. В ефірному блоці каналу «1+1» був один прояв політичного піару на користь партії «За майбутнє» (невиправдане контекстом розмови згадування партійної приналежності гості). В ефірних блоках каналів «Інтер» та «Рада» проявів політичного піару цієї доби не було.

В ефірному блоці телеканалів ICTV та СТБ не було проросійських наративів (не рахуючи, звісно, ті, які звучали в пропагандистських фільмах проєкту «Антизомбі», але там вони «розвінчувалися»). І не було токсичних медійних персонажів (крім, знову-таки, вже згаданих фільмів). В ефірному блоці телеканалу «Інтер» не було ворожих наративів, натомість у прямому ввімкненні була токсична ведуча Анастасія Даугуле. В ефірному блоці телеканалу «Рада» гостьову студію вів токсичний ведучий Назар Довгий. І він же одного разу в запитанні гостю озвучив наратив російської пропаганди, що, мовляв українці, не знайшовши роботу на вільних територіях, повертаються на окуповані росіянами. Це, звісно ж, було подано з абстрактними посиланнями на джерела. Крім того, в ефірі в якості «експерта» виступав «чорний політтехнолог» Володимир Петров. Ворожих наративів та токсичних персонажів цієї доби не було у блоці телеканалу «1+1».