Лідером прокату в Росії став фільм «Серце Парми». Серед продюсерів — український кіноакадемік

У програмі Скабеєвої та її чоловіка — істерика. У прокат вийшов фільм «Серце Парми» за романом Олексія Іванова. Запрошені до студії депутати голосять, що це справжня диверсія. Адже за сюжетом Московія у ХV столітті нападає і колонізує Парму (сучасний Пермський край) і при цьому має вкрай непривабливий вигляд. Бо жили собі люди у плюралізмі думок та релігійній свободі, а тут прийшли невідомо хто і почали примусово робити всіх православними.

Ще й виконавець головної ролі, Олександр Кузнєцов, виявився негідником: поїхав за кордон і звідти поливає Росію лайном. Отже, треба негайно запроваджувати цензуру.

Ситуація дуже комічна, бо «Серце Парми» зняте за підтримки Фонду кіно та каналу «Россия 1». І в прокат тамтешній просто так не вийдеш:  є цілі списки стрічок, які нині покладені на поличку явно з ідеологічних причин.

«Серце Парми» — кіно занадто дороге (610 мільйонів рублів, майже десять мільйонів доларів), аби ним жбурлятися. Кінопрокат і так ледь дихає. А от сюжет можна і у позитиві трактувати: там же про початок створення Російської імперії, про збирання земель і про майбутню велич. Але, можливо, пропагандисти на федеральних каналах і праві, коли називають стрічку українською диверсією. Адже один із продюсерів — українець. Ба більше — член Української кіноакадемії. Влад Ряшин. Його компанія Star Media зазначається у титрах як один із виробників. В принципі, дивуватися не випадає. Ряшин давно працює на Росію, зокрема і в пропагандистській галузі. Разом із Костянтином Ернстом, наприклад, продюсував документальний серіал міністра культури Росії Володимира Мединського «Страна советов. Забытые вожди» про таких чудових людей, як Фелікс Дзержинський чи Климент Ворошилов.

І ось що цікаво у цьому контексті. У березні з нашої кіноакадемії гучно виключили Сергія Лозницю. Режисер почав виступати на захист російської культури, тоді як загалом у кіноспільноті домовилися вимагати цю культуру ставити на паузу (слово «скасовувати» звучить занадто агресивно для фестивальної публіки). А ще Лозниця готувався брати участь у французькому фестивалі із підозрілою назвою «Від Львова до Уралу». Тоді це рішення як підтримували, так і критикували, зокрема через звинувачення режисера у космополітизмі. Усе ж такі формулювання не надто сприяють нашому позитивному іміджу. Але загалом Лозниця ніколи не приховував своєї симпатії до Росії, а у теперішній ситуації хотів всидіти на двох стільцях. А ця тактика погубила вже не одну знаменитість із початку великої війни.

Але ж інший член кіноакадемії, Влад Ряшин, заслуговує на ще гучніший виліт. Захист російської культури — це одне, а її безпосереднє створення — зовсім інше. І якщо Лозниця час від часу підіграє російській пропаганді, то Ряшин планомірно і безпосередньо її вибудовує. Роками цього у кіноспільноті намагалися не помічати, адже компанія Star Media була серйозним учасником ринку. І, сказати правду, разом із проросійським продуктом знімала багато хороших фільмів. Після повномасштабного вторгнення її швидко перейменували на UP Hub. А гендиректорка Ольга Пантелеймонова заявила, що існувало дві абсолютно незалежні компанії: українська Star Media і російська Star Media Distribution.

Влад Ряшин, який був членом правління української компанії, без зайвого галасу вийшов із нього. А членом кіноакадемії він є й донині, судячи з документу на сайті. Щоправда, 22 березня — вже після виключення Лозниці — з’явилось повідомлення, що Ряшин «вийшов зі складу правління за власним бажанням». Але не зі складу академії.

Між тим, просто заради послідовності його мали би не просто виключити, а і зробити відповідну заяву, як у випадку з Лозницею. Але ні. До речі, донька Ряшина Ольга зняла стрічку «Я, Побєда і Берлін» за книжкою Андрія Кузьменка («Кузьми Скрябіна»). Виробництво, звісно, Star Media. Фільм уже давно потрапляє у списки найочікуваніших у прокаті. Що варто було б робити із цією стрічкою? Бойкотувати, не випускати у прокат, ловити Ольгу і запитувати «чий Крим?», випускати у прокат із дисклеймером, нічого не робити? 

Зв’язки у нашій кіноіндустрії усе ще важать значно більше, ніж репутація. Замовчується неймовірна кількість проблем і несимпатичних моментів. Натомість їх потрібно озвучувати та розв’язувати. Інакше вони можуть вирости у велику кулю абсурду і подвійних стандартів.

P.S. «Детектор медіа» звернувся до Кіноакадемії із запитом щодо позиції про членство в ній Влада Ряшина та позиції з цього приводу кіноакадеміків.

Колаж: Микола Шиманський/«Детектор медіа»