Генеральний штаб Збройних сил опублікував переклад статті головнокомандувача Валерія Залужного у виданні Economist.
В ній важливо все, навіть коми з крапками, але ми все-таки взяли на себе сміливість вибрати головні тези.
«Вступивши у війну з більш потужним противником, у якого чимало зброї й значно більший мобілізаційний потенціал, Україна не лише змогла його зупинити, а й здійснити у 2022 р. вдалий контрнаступ та відкинути противника на багатьох напрямках... Однак із багатьох суб’єктивних та об’єктивних причин війна на нинішньому етапі поступово переходить до позиційної форми».
«Сучасне воєнне мистецтво передбачає завоювання переваги у повітрі для успішного проведення масштабних наземних операцій. Це знайшло своє відображення як у доктринах збройних сил держав-членів НАТО, так і у керівних документах збройних сил Російської Федерації... За різними оцінками, на кінець 2023 р. противник може створити нову групу ударної авіації, яка складатиметься щонайменше з однієї ескадрильї винищувачів-бомбардувальників Су-24 і Су-34, а також ескадрильї ударних вертольотів».
«...на перший план виходять безпілотні літальні апарати противника, які перебрали на себе значну частку завдань пілотованої авіації щодо повітряної розвідки та ураження з повітря».
«Наступною передумовою, що трансформує характер поточних воєнних дій у позиційну форму, є широке застосування мінно-вибухових загороджень як противником, так і нашими військами... Нині мінно-вибухові загородження противника на особливо важливих напрямках мають велику щільність та сягають глибини до 15–20 км. Їхнє прикриття здійснюється розвідувальними БпЛА, які ефективно виявляють наші загони (групи) розгороджень і наводять на них засоби вогневого ураження... Водночас ЗС України не менш ефективно застосовують мінно-вибухові загородження та розвідувально-вогневі комплекси для виявлення і знищення інженерних засобів розмінування противника.
Це призводить до того, що наступальні дії обох сторін відбуваються із суттєвими труднощами і великими втратами особового складу, озброєння та військової техніки».
«Щодо контрбатарейної боротьби... Одразу після отримання західного ракетно-артилерійського озброєння ЗС України здобули суттєву перевагу та значні успіхи у КББ. Так, досить ефективно показали себе ВТБ типу Excalibur (155-мм снаряд) у боротьбі із самохідною артилерією, РЛС КББ. Проте з часом їхні можливості суттєво знизилися, оскільки система наведення на ціль (за допомогою GPS) є дуже чутливою до впливу засобів РЕБ противника, що призводить до втрати високоточності боєприпасів.
Противник швидко навчився застосовувати нову тактику дій: розосередження (по гарматах); вогонь із максимальної дальності; використання нових засобів РЕБ (система РЕП „Поле 21“) тощо. Також противник досить широко та ефективно почав застосовувати для КББ баражуючі боєприпаси».
«...росіяни, застосовуючи застарілі артилерійські системи..., значно підвищили щільність артилерії та її можливості щодо масованості застосування звичайних боєприпасів. Противник також наростив виробництво та інтенсивність застосування високоточних боєприпасів калібру 122 мм типу „“Краснополь... Як протидію противнику, ми вимушені були залучати до ураження його артилерії реактивні артилерійські системи типу HIMARS. Проте на ураження зазначених цілей (артилерія, РСЗВ тощо) витрачалася значна частина наявного комплекту ракет. На цей час ми змогли меншою кількістю більш якісних (точних) засобів вогневого ураження здобути умовний паритет з артилерією противника, яка кількісно переважає».
«...у вересні 2022 р. противник розпочав часткову мобілізацію, яка триває й дотепер... Президент РФ (Володимир - ред.) Путін напередодні президентських виборів побоюється проводити загальну мобілізацію... Противник має обмежені можливості щодо підготовки мобілізованих громадян та забезпечення їх необхідним озброєнням і військовим майном».
«...ми маємо обмежені можливості з підготовки резервів на власній території, оскільки противник має змогу завдавати ракетно-авіаційних ударів по навчальних центрах та полігонах. Тривалий характер війни, обмежені можливості щодо ротації військовослужбовців на лінії бойового зіткнення, прогалини у законодавстві, які дозволяють у начебто законний спосіб ухилятися від мобілізації, суттєво знижують мотивацію громадян до проходження військової служби... Таким чином, зазначене зумовлює відсутність можливості України досягти переваги над противником у резервах шляхом нарощування їхньої чисельності».
«»Ще до початку подій 2014 року військово-політичне керівництво РФ приділило значну увагу розвитку РЕБ... Крім того, у складі зс рф створено потужний повітряний компонент засобів РЕБ На озброєння противником було прийнято близько 60 типів сучасної техніки та засобів РЕБ... Практично весь парк морально застарілої техніки було оновлено.
«До основних переваг російської техніки РЕБ також належать налагодження серійного виробництва засобів так званого „окопного РЕБ“... На Куп’янському та Бахмутському напрямках противник фактично створив ешелоновану систему РЕБ, елементи якої постійно змінюють своє місцеположення».
«Що стосується ЗС України, до 2022 р. на їхнє озброєння були прийняті такі сучасні засоби РЕБ з БпЛА, як „Буковель-АД“, „Анклав“, „Хмара“, „Нота“... Але, попри це, на початок війни у частинах (підрозділах) РЕБ ЗС України близько 65% зразків станцій перешкод були виробництва колишнього Радянського Союзу, а нових налічувалось лише 25 одиниць».
«...нарощування спроможностей з РЕБ було здійснено завдяки міжнародній військовій матеріально-технічній допомозі... Нині здійснюється нарощування спроможностей щодо боротьби з високоточною зброєю противника... На цей час нами практично досягнуто паритету щодо виконання завдань з РЕБ, що суттєво ускладнює можливість досягнення переваги збройними силами як РФ, так і України».
«...де-факто ЗС України та інші складові сил безпеки та сил оборони, які беруть участь у відбитті збройної агресії, практично на всій лінії бойового зіткнення сторін та у прикордонних з російською федерацією районах стикнулися з необхідністю подолання проблеми військового паритету».
«Для виходу з позиційної форми на нинішньому етапі ведення війни насамперед необхідно: завоювання переваги у повітрі; подолання глибокоешелонованої системи мінно-вибухових загороджень; підвищення ефективності контрбатарейної та радіоелектронної боротьби; створення та підготовка необхідних резервів».