Бездіяльність, яка може коштувати життів. Чому генпрокурор Костін гальмує процес покарання російських воєнних злочинців

Бездіяльність, яка може коштувати життів.

Чому генпрокурор Костін гальмує процес покарання російських воєнних злочинців.

У липні 2022 року, в розпал повномасштабної війни, у правоохоронній системі України відбулися кардинальні зміни.

Вони запам’яталися, перш за все, звільненням Ірини Венедіктової з посади генерального прокурора та призначенням Андрія Костіна.

Вже не вперше Костін «успадковує» посади Венедіктової: спочатку так було, коли вона залишила посаду голови комітету ВРУ з питань правової політики.

Перед новим очільником Офісу генерального прокурора президентом одразу була поставлена низка чітких завдань.

Володимир Зеленський висловив переконання, що Костін «забезпечить системну роботу відомства, а найголовніше — притягнення до відповідальності всіх російських воєнних злочинців».

Сам Костін запевняв політичне керівництво, що «жоден злочин, який скоїла країна-агресор, не залишиться безкарним».

«У виконанні поставлених вами, пане президенте, першочергових завдань я сподіваюся на підтримку всієї прокурорської спільноти.

Ми забезпечимо невідворотність покарання як у національних судах, так і на міжнародному рівні для кожного, хто скоїв воєнний злочин на нашій рідній землі», — зазначав він.

За підрахунками ООН, станом на листопад 2023 року понад 10 тисяч цивільних загинули в Україні від початку повномасштабної війни.

З них понад пів тисячі — діти.

Більшість жертв за останні три місяці зафіксували далеко від лінії зіткнення.

А все — через застосування росіянами далекобійних ракет і боєприпасів.

З огляду на такі цифри й реальну ситуацію на фронті, зокрема перевагу ворога у живій силі й техніці, не виникає сумнівів, що жертв ставатиме більше.

То ж що із покаранням тих, хто вбиває мирне населення?.

Попри постійні оголошення українськими правоохоронцями підозр окупантам та винесення їм вироків, пасивна позиція самого Костіна не дозволила Міжнародному кримінальному суду в Гаазі, в компетенцію якого входить переслідування осіб, відповідальних за геноцид, воєнні злочини й злочини проти людяності, за майже півтора року досягнути вагомого результату.

Лише у вересні 2023-го у Києві почав роботу польовий офіс Міжнародного кримінального суду.

Тобто більш ніж за рік в Офісі генпрокурора відзвітували, що співпрацю «можна охарактеризувати як повноцінне партнерство».

І причина такої неспішності далеко не у недосконалості Кримінального кодексу України, неправильній кваліфікації порушень чи дефіциті компетентних кадрів, а у діях керівника Офісу генпрокурора.

Точніше — у його бездіяльності.

Костін у процесі сприяння розслідування Міжнародним кримінальним судом російських воєнних злочинів зайняв непримітну позицію, яка супроводжується постійними закордонними відрядженнями та розв’язанням власних проблем.

Якщо проаналізувати офіційну сторінку Офісу генерального прокурора, то левова частка матеріалів — про зустрічі Костіна з іноземними делегаціями або в Україні, або за її межами.

Фактично він самоусунувся від прийняття важливих рішень, віддавши все на відкуп заступникам.

Як для чиновника, який має на меті якомога довше залишатися на посаді, така діяльність — хороша можливість отримати довіру та підтримку міжнародних партнерів.

Та українському суспільству, на користь якого і повинен працювати генеральний прокурор, потрібні результати.

Зокрема, Костін, як і його підлеглі, доклали приблизно нуль зусиль для екстрадиції в Україну російських воєнних злочинців, які вбивали українців — Івана Катанаева з Італії та командира «Вагнера» Андрєя Мєдвєдєва з Норвегії.

«Офіс генпрокурора забив на покарання вбивць.

Вони щодня розповідають, що будуть карати усіх вагнерівців, але на практиці вже місяць не подають до Норвегії запит про екстрадицію чорта Мєдвєдєва», — писав активіст і волонтер Сергій Стерненко.

Іван Катанаєв у Вероні.

Андрєй Мєдвєдєв.

Натомість у мережі фігурували скандали за участі членів родини Андрія Костіна.

Так, у серпні дочка генерального прокурора Анастасія заявила, що «страждає» від закордонного життя.

Зокрема, вона пожалілася на життя у «Шотландії-Фінляндії й повідомила у соцмережах, що хоче «додому в Монако».

Українці гнівно відреагували на такі заяви під час широкомасштабної війни.

«За*бала эта шотландия Финляндия.

Я хочу домой в МОНАКО», — написала Анастасія, додавши сумне селфі.

Анастасія Костіна.

Примітно, що цей допис було опубліковано російською мовою.

Пізніше дівчина перепросила за таку непотрібну активність.

Судячи з соцмереж, на той час Анастасія перебувала у Швеції.

В Одесі Костіна, згідно з зазначеними локаціями в її блозі, востаннє була в листопаді 2022-го.

Син Костіна Михайло, досягнувши призовного віку, залишив Україну і, ймовірно, оселився в США.

Михайло Костін.

Скандали з Андрієм Костіним.

Ще до призначення генеральним прокурором Костін мав вкрай сумнівну репутацію.

Так, у 2021 році, будучи народним депутатом, став одним із кандидатів на нового голову Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Його називали «ключовим претендентом від влади» на цю посаду.

Водночас, як з’ясували журналісти, у трьох членів відбіркової комісії був ймовірний конфлікт інтересів через зв’язки з Костіним: голова конкурсної комісії та ще два члени співпрацювали з ним раніше або продовжували співпрацювати на момент проведення конкурсу до САП у різних експертних і консультаційних радах.

Зрештою Костін вибув із конкурсу: жоден із міжнародних членів відбіркової комісії, а також Роман Куйбіда та В’ячеслав Навроцький не проголосували «за» його доброчесність.

Восени 2021-го журналісти «Схем» розповіли, що вищезгадана донька Андрія Костіна Анастасія працює помічницею у його колеги по фракції Андрія Задорожного, а син Задорожного — Іван — є помічником у самого Костіна.

Станом на жовтень 2021-го Анастасії Костіній та Івану Задорожному нараховували однакову зарплату — по 26 тисяч гривень на місяць.

Костін не захотів відповідати журналістам, чи домовлявся він зі своїм колегою обмінятись дітьми-помічниками.

Водночас Андрій Задорожний сказав: «Ми ж не дурні? Ми ж знаємо, хто до кого пішов працювати? Тому його влаштував мій син.

Мене влаштувала його донька.

А домовленість… Ну, напевно, що ні: не домовлялись».

Та мінявся Костін не лише дітьми.

Серед депутатських помічників опинилась і дружина Костіна.

Станом на 2021 рік вона працювала помічницею у його колеги по фракції Максима Дирдіна, а дружина Дирдіна була у той час помічницею самого Костіна.

Отримав недобру славу Костін і тому, що втрапив у перелік «слуг народу», які орендували житло за бюджетний кошт, задекларувавши при цьому мільйонні статки.

Тоді у декларації він вказував, що має власні грошові активи у розмірі 4,8 млн грн.

Антикорупційні експерти звертали увагу й на те, що у 2019-2020 роках Костін не декларував жодного місця проживання у столиці, хоча винаймав у столиці житло за бюджетний кошт.

До того ж він продав дві квартири в Одесі, однак не вказав це у своїй декларації.

Загальна сума продажу склала 1,2 млн грн.

Запам’ятався Костін і тим, що у 2015 та 2018 роках відвідував окупований Крим та приїжджав на конкурс на посаду голови САП на службовій машині автобази Верховної Ради, порушивши правила використання державних авто.

«Послужний» список скандалів за участі Костіна можна продовжити, однак на посаді генерального прокурора він не те, що не реабілітувався, а фактично продовжує копати собі яму в українській правоохоронній системі.

Однак вже зовсім скоро доведеться звітувати, а, окрім численних фоторепортажів і сухих обіцянок, представити й нічого.

Хіба що доведеться фантазувати….