Пам’яті молодшого сержанта Миколи Мялковського
Пам’яті молодшого сержанта Миколи Мялковського

Пам’яті молодшого сержанта Миколи Мялковського

Повернувся з Польщі, щоб стати на захист України

28-річний молодший сержант Микола Мялковський з Луцька загинув на війні 4 грудня 2023 року.

Пам’яті молодшого сержанта Миколи Мялковського - Фото 1

«Мій син загинув як Герой під час виконання священного обовʼязку за свободу України. Це дуже дорога ціна для мене. Єдиний, найкращий в світі син! Він у перший день війни написав заяву на роботі в Люблінській міській раді і приїхав на захист додому.

Пам’яті молодшого сержанта Миколи Мялковського - Фото 2

Це для мене подвиг і рішення справжнього чоловіка. Серце моє розбите. Ти завжди був для мене прикладом і натхненням», - повідомила про загибель воїна мама Тетяна Мялковська. 

Пам’яті молодшого сержанта Миколи Мялковського - Фото 3

Микола вивчав культурологію в Національному університеті “Острозька академія”, а згодом продовжив навчання у Польщі - в Люблінському католицькому університеті. Працював у департаменті стратегії та підприємництва мерії міста Люблін.

Пам’яті молодшого сержанта Миколи Мялковського - Фото 4

«Микола Мялковський – один із найкращих студентів Острозької академії. Він культуролог і вибрав нашу академію, бо його мама-художниця хотіла цього. Коли потрібна була якась допомога в нашому музеї, Микола завжди допомагав. Він мав загострене відчуття справедливості. Памʼятаю, як він у 2014 році приїхав з київського Майдану на декілька днів до Острога, щоб хоч трохи поздавати іспитів і знову повертатися на Майдан. Його одяг був повністю просякнутий димом вогнів з Майдану, і жодна пральна машина вже з цим не справлялася. Так само й зі свободами, які продукував навколо себе Микола, не міг справитися жоден окупант. Лише вбивши, росіяни зупинили Миколу, але зупинити свободу вони не зможуть», - згадує про Героя керівник арткластеру Острозької академії Микола Бендюк.

Пам’яті молодшого сержанта Миколи Мялковського - Фото 5

Микола готувався, що коли розпочнеться повномасштабна війна, він поїде боронити Україну. 24 лютого 2022 року чоловік востаннє бачився зі своїми люблінськими колегами.

Пам’яті молодшого сержанта Миколи Мялковського - Фото 6

«Коли розпочалася війна, я підсвідомо розумів, що треба робити. 24 лютого ще мусив піти на роботу, і пам’ятаю, що того дня було дуже важко зосередитися на справах. Та знав, що мушу передати свої обов’язки іншим працівникам. Люди, з якими працював, із розумінням поставилися до цієї ситуації. Того дня, як завжди, працював до 15:30, а потім поїхав додому, зібрав речі і пішов на вокзал… У мені глибоке відчуття несправедливості. Коли ворог атакує твою батьківщину, природною реакцією є зробити крок уперед і вдарити його. Ми знаємо з історії, що Російська Федерація розуміє тільки мову сили. Тому найбільш природною поведінкою є взяти до рук зброю і показати їй правильне місце», - розповідав в інтерв’ю Микола. 

Пам’яті молодшого сержанта Миколи Мялковського - Фото 7

В Україні його відмовлялися брати до війська через молодий вік, але він приєднався до добровольчого батальйону й на війну потрапив у лавах 100-ї окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ.

Друзі та знайомі згадують, що Микола був багатогранною людиною. Він малював разом із мамою, любив шахи, займався спортом, грав на скрипці та співав у церковному хорі.

Пам’яті молодшого сержанта Миколи Мялковського - Фото 8

«Моя любов до настільного тенісу прорізалася ще тоді, у 2010-му, після купагодинних заруб з Миколою. Зізнаюся – я вигравав більше, і Коля злився. А я любив, як він злиться. Тому ті матчі – окрема мотивація. І окремий теплий спогад про час у Бучацькому колегіумі. Він був освіченим, стильним. І абсолютно не зашореним, без тупих стереотипних жартів та з дуже ясною головою. Сам із Луцька, син художниці, про котру часто розповідав. До такого хотілося тягнутися, але ясно, шо я йому того не казав. Бо ієрархія – він молодший», - пригадує знайомий героя Андрій Сеньків. 

Микола не встиг створити своєї сім’ї, але мав кохану дівчину Анастасію.

Пам’яті молодшого сержанта Миколи Мялковського - Фото 9

«Ти моя Гордість. Ти неймовірний. Мій Герой, мій коханий. Моя підтримка та опора. Моя сила й дух. Таких, як ти, не буває. Я завжди пишалась тобою, твоєю мужністю, силою, цілеспрямованістю, відвагою, хоробрістю. Твоєю красою, твоєю добротою. Ти був та є справжнім прикладом для мене та всіх нас, і я завжди тягнулась за тобою. Я захоплююсь тобою. Так не мало бути, ти заслуговуєш на щасливе життя. Бо Ти – цвіт нашої нації. Ти наша гордість. Я знаю, що відтепер ти зі мною навіки. Я відчуваю тебе поруч, я відчуваю тебе всередині. Я відчуваю твою любов та тепло, я відчуваю твої обійми. Я вірю, що одного дня я все ж прокинусь з цього жахливого сну і почую знову: «Доброго ранку, моя крихітка». Моє серце та душа болить…», - написала дівчина. 

Пам’яті молодшого сержанта Миколи Мялковського - Фото 10

Після війни Микола мріяв прогулятися Любліном, зайти в свою улюблену кав’ярню та побачитися з друзями. Утім, його мріям не судилося здійснитися.

Із Героєм попрощалися в соборі Святої Трійці в Луцьку. Поховали на міському кладовищі у Гаразджі Луцького району.

Пам’яті молодшого сержанта Миколи Мялковського - Фото 11

Побратими помстилися ворогові за його смерть, випустивши снаряд із написом «За Миколу Мялковського. Смерть ворогам!»

Вічна слава і шана Воїну!

Фото: Фейсбук-сторінка Mykola Mialkovskyi, Фейсбук-сторінка Tetyana Myalkovska, Суспільне.Луцьк

Теги по теме
война Луцк
Источник материала
loader
loader