Немає очікувань – немає розчарувань. Як Шмигаль побив рекорд Азарова на посаді прем’єр-міністра

Несподівано для багатьох Денис Шмигаль встановив історичний рекорд щодо тривалості перебування на посаді прем’єр-міністра України. Політолог Володимир Фесенко припускає, що йому вдалося зробити це не через свої визначні якості, а якраз навпаки.

4 лютого 2024 року Денис Шмигаль вийшов на перше місце за часом безперервного перебування на посаді Прем’єр-міністра України, випередивши всіх своїх попередників за часи незалежності України. Він обійшов Миколу Азарова, який був очільником Кабміну з 11 березня 2010 р. до 28 січня 2014 р. Це 1460 днів. Денис Шмигаль на посаді Прем’єр-міністра України — з 4 березня 2020 року. Станом на 4 лютого 2024 року, це 3 роки и 11 місяців, 1461 день. Рівно за місяць буде рівно чотири роки. Ювілей. Якщо, звичайно, Шмигаль дотягне до цієї дати.

Шанси вийти на новий рекордний показник у нинішнього очільника Уряду доволі високі, хоча є і певні ризики, про які я скажу далі.

Як Денису Анатолійовичу вдалося так довго утриматись на цій посаді? Об’єктивно кажучи, він далеко не найсильніший Прем’єр-міністр в історії незалежної України і не є потужною політичною фігурою. Скоріше навпаки. Так може, в цьому і є прихований секрет його живучості на чолі Кабінету міністрів України?

Д. Шмигаль органічно вписався в конструкцію політичного режиму, який сформувався вже в перший рік президентства Володимира Зеленського. Завдяки однопартійній пропрезидентській більшості у Верховній Раді В. Зеленський взяв під контроль і парламент, і Кабінет міністрів. Де-факто, це президентська форма правління. Офіс Президента при цьому виконує функції політичного Уряду, а Кабінет міністрів навіть в буквальному сенсі став органом виконавчої влади.

Ставши Прем’єр-міністром завдяки певному збігу обставин (він до складу Кабміну був призначений лише за місяць до затвердження очільником Уряду), Денис Шмигаль проявив себе як дисциплінований і достатньо ефективний виконавець політичної волі Президента та його Офісу. Одночасно він не демонстрував жодних політичних амбіцій і самостійної політичної активності (на відміну, наприклад, від Д. Разумкова). Коли Д. Шмигаль тільки став Прем’єр-міністром, його пов’язували з впливом Р. Ахметова (як вихідця з компанії ДТЕК). Однак новий очільник Уряду швидко зрозумів, що свою відданість і ефективність треба демонструвати саме Президенту. І це йому вдалося. Коли між Зеленським і Ахметовим почалася інформаційно-політична війна, це жодним чином не торкнулося Прем’єр-міністра, який був цілком на боці Президента. Денис Шмигаль — не стільки політична фігура, скільки адміністративна. В Кабінеті міністрів України він — скоріше його координатор, ніж одноосібний керівник. Майже всі віцепрем’єри, а також деякі міністри мають прямі стосунки з Президентом Зеленським і його Офісом.

Політичному виживанню Дениса Шмигаля сприяла і специфіка його сприйняття громадською думкою. Він ніколи не мав якоїсь популярності. Але і не став об’єктом жорсткої суспільної критики. За даними опитування громадської думки в грудні 2023 р., яке було проведене Фондом “Демократичні ініціативи” і Центром Разумкова, у нинішнього Прем’єр-міністра України — цілком середні показники довіри: повністю йому довіряють 6,7% респондентів, скоріше довіряють — 31,7%, скоріше не довіряють — 27%, повністю не довіряють — 15,4%, не знають його — 7%, важко відповісти — 12,2%. Він особливо не чіпляє емоції українців ні в позитивному, ні в негативному сенсі. І це дозволило йому уникнути притаманних українцям емоційних гойдалок у ставленні до політиків. На початку його прем’єрства з ним не пов’язували жодних великих очікувань, тому не було і серйозних розчарувань.

Здавалося б, поки при владі Володимир Зеленський, Д. Шмигаль залишиться на посаді очільника Уряду. Але в умовах великої війни з Росією стало помітно, що нинішньому керівнику Уряду відчутно бракує ініціативності, рішучості і стратегічного мислення. Тому останні два роки знов почалися розмови про ймовірність заміни Прем’єр-міністра. Очікуванням кадрових змін на чолі Уряду сприяють і плани реорганізації структури і складу Кабінету міністрів. Правда, розробкою цих планів займаються вже не один рік. Однак останнім часом пішла активна хвиля чуток, що така реорганізація може відбутися вже найближчим часом. З нею, нібито, буде пов’язана і ціла низка кадрових змін, і не тільки в Кабміні.

Звісно, політична доля Дениса Шмигаля хвилює суспільство набагато менше, ніж ситуація навколо Валерія Залужного. Але ймовірні зміни на чолі Кабінету міністрів України, безумовно, матимуть політичне значення. Інша річ, які зміни і яке значення? Це поки відкриті питання, як і сама ймовірність таких змін.