Науковці готові випробувати радикальні геоінженерні методи для боротьби зі зміною клімату

Геоінженерні методи передбачають широкомасштабне втручання в атмосферу, океани або сушу з метою зміни кліматичної системи. Хоча деякі експерти стверджують, що геоінженерія може бути крайнім засобом для уникнення найгірших наслідків глобального потепління, інші попереджають, що вона може мати непередбачувані і потенційно шкідливі побічні ефекти.

Проєкти науковців

Одним із прикладів геоінженерії є підвищення лужності океану, що має на меті збільшити здатність океану поглинати вуглекислий газ з повітря і зменшити підкислення океану, яке загрожує морському життю. Проєкт Океанографічного інституту Вудс-Хоула в штаті Массачусетс (WHOI) вартістю 10 мільйонів доларів планує протестувати цю технологію, скинувши тисячі галонів лужного рідкого розчину в море поблизу Мартас-Він'ярд цього літа.

Іншим прикладом є управління сонячною радіацією, що передбачає впорскування крихітних частинок у верхні шари атмосфери, щоб відбити частину сонячних променів назад у космос і охолодити планету. Проєкт вартістю 15 мільйонів доларів в Ізраїлі, очолюваний стартапом Stardust Solutions, має намір провести експерименти цього методу на відкритому повітрі десь цього року.

Третій приклад – морське освітлення хмар, яке має на меті збільшити відбивну здатність хмар над океаном шляхом розпилення крапель морської води в повітрі. Проєкт в Австралії сподівається використати цей метод для захисту Великого Бар'єрного рифу від знебарвлення коралів, спричиненого підвищенням температури води.

Потенційні проблеми

Деякі з потенційних недоліків геоінженерії включають регіональні диспропорції, геополітичні конфлікти, шкоду навколишньому середовищу та моральні ризики. Наприклад, управління сонячною радіацією може змінити структуру опадів і вплинути на сільське господарство та водні ресурси в різних частинах світу. Підвищення лужності океану може вплинути на морські екосистеми та біорізноманіття. Пояснення морських хмар може непередбачувано змінити погоду і клімат.

Ще й надто, геоінженерія може створити хибне відчуття безпеки і самозаспокоєння серед політиків і громадськості, підриваючи нагальність і необхідність скорочення викидів парникових газів і адаптації до зміни клімату. Деякі критики також стверджують, що геоінженерія є формою техноутопізму, яка ігнорує першопричини кліматичної кризи, такі як надмірне споживання, нерівність і несправедливість.

Тому геоінженерію не слід розглядати як панацею чи заміну пом'якшенню наслідків зміни клімату та адаптації до них, а радше як потенційне доповнення чи надзвичайний захід, що потребує ретельного дослідження, регулювання та нагляду. Оскільки світ стикається зі стадією кризи, пов'язаною зі зміною клімату, геоінженерія створює як можливості, так і виклики для майбутнього людства.