Про контрасти воєнного часу...
Трохи театральної бухгалтерії.
Ціни у столичних театрах значно виросли під час війни. Театральна інфляція часом складає і 100, і 200%, і.... Попит є. Пропозиція теж. Ринок так працює.
Але ситуація така не по всій Україні і не у всіх театрах.
У столицю, наприклад, у березні з гастролями приїде один обласний театр зі своїм суперхітом, який зібрав премії. Квиток на цю виставу у Києві у 10-15 разів дорожчий, ніж у себе дома.
Нічого. Все вже розкупили)
У київських театрах є вистави, квитки на які продаються і за тисячу, і за дві, і навіть до чотирьох доходить (мова про звичайні покази, НЕ благодійні, де застосовується спеціальна націнка).
Але апетит приходить, як кажуть, під час їди. Гендиректор театру Франка Захаревич увійшов у смак, особливо після солдаутів «Конотопської відьми», гарно все порахував і каже, що собівартість візиту одного глядача у театр взагалі-то складає десь біля 5 тис. грн. А часом доходить 7 тис. грн.
До чого б це?